Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2021 року у справі №826/11937/16

УХВАЛА

01 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 826/11937/16

адміністративне провадження № К/9901/9037/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

перевірив касаційну скаргу представника громадянина Судану ОСОБА_1 - адвоката Правдюка Павла Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №826/11937/16 за громадянина Судану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметаспору на стороні відповідача: Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Громадянин Судану ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметаспору на стороні відповідача: Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві, у якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 15.07.2016 №367-16 про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог чинного законодавства.

08 липня 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 25 лютого 2021 року.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправним рішення відповідача про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 народився в Судані, провінція Дарфур, м. Сараф Умра, за національністю - Загава, за віросповіданням - мусульманин-суніт. Позивач залишив Судан легально літаком Судан-ОАЕ-Росія. З території Росії заявник нелегально перетнув Державний кордон України 20.08.2013.

На момент звернення із заявою про визнання біженцем на території України перебував нелегально, до органів міграційної служби України звернувся вдруге.

Рішенням №367-16 від 15.07.2016 Державною міграційною службою України відмовлено громадянину Судану ОСОБА_1 у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позивачем підставою для надання йому статусу біженця визначено факт того, що в країні походження йому погрожують вбивством в зв'язку з його належністю до африканського, а не арабського племені Загава.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності обставин, за яких у заявника могло б бути цілком обґрунтоване побоювання застосовування до нього фізичного насилля на час виїзду із країни походження та звернення до міграційної служби із заявою про надання статусу біженця в Україні.

Так, з матеріалів особової справи установлено, що відповідачем проведено збір та аналіз інформації про країну походження, відповідно до якої складна соціально-політична ситуація в провінції Дарфур, поступово стабілізується та уряд країни вчиняє можливі кроки для примирення обстановки в регіоні, використовуючи допомогу миротворчого контингенту Китаю та урядових сил сусідніх країн. Як вірно встановлено судом першої інстанції, зокрема із пояснень наведених позивачем підчас співбесіди, до позивача застосовувалось фізичне насилля зі сторони уряду, ще у 2006 році, однак покинути країну походження він вирішив лише у 2013 році. Під час співбесіди (протокол від 09.10.2013) позивач вказав, що після повернення в село Сараф Умра, де він проживав два місяці, йому ніхто не погрожував. Крім того, як установлено судами попередніх інстанцій, позивач в період з 2003 року по 2013 рік неодноразово змінював місце проживання саме у зв'язку із пошуком роботи, а не в зв'язку з побоюваннями стати жертвою переслідування в провінції Дарфур. Заявник переміщався в регіоні Північного Дарфура та не намагався переїхати в інші провінції Судану з метою уникнення небезпеки та як зазначив заявник під час співбесіди, він не належить до політичних, громадських, релігійних чи інших організацій. Також, позивачем не заперечується, що на територію України він прибув нелегально з Російської Федерації де прожив протягом одного місяця.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів про те, що йому буде заподіяно шкоду або неприйнятні страждання у разі повернення до країни громадянської належності.

Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, який є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.

Представник позивача у касаційній скарзі не навів підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника громадянина Судану ОСОБА_1 - адвоката Правдюка Павла Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №826/11937/16 за громадянина Судану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметаспору на стороні відповідача: Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська