Свобода слова в Інтернеті: на що звертає увагу ЄСПЛ

Основну роль у вирішенні українськими суддями спорів, пов’язаних із захистом свободи слова в Інтернеті, сьогодні починає виконувати практика Європейського суду з прав людини.

Її розглянула членкиня Ради Комітету НААУ з питань медіа та рекламного права Аліна Правдиченко під час вебінару «Свобода слова в Інтернеті: останні тенденції в практиці ЄСПЛ».

Вона зауважила, що право на свободу слова є одним із базових прав і гарантовано як низкою міжнародних документів, так і українським законодавством, в тому числі в Інтернеті. Незважаючи на однаковість загальних стандартів, існує багато особливостей щодо регулювання свободи слова у мережі, які використовує у судовій практиці ЄСПЛ.

«Європейський суд з прав людини підкреслював, що оскільки потенційна шкода від розповсюдження інформації в Інтернеті може бути значно більшою, підходи до регулювання свободи слова онлайн і офлайн мають відрізнятись. Так, у своїх рішеннях ЄСПЛ враховує як технічні особливості соціальних мереж, про що свідчить розгляд справ про юридичну природу поширень гіперпосилань (репостів) чи вподобайок (лайків), так і загалом специфіку розповсюдження інформації в інтернеті», - наголосила адвокат.

Згадайте новину: Як стягнути моральну шкоду за публікацію ЗМІ персональних даних адвоката (справа № 757/29660/23-ц)

Особливо ЄСПЛ звертає увагу на такі моменти:

1) легкість пошуку інформації в Інтернеті та доступність у будь-який час (враховується, наскільки доступною для загалу є чутлива інформація про конкретних осіб у кожному конкретному випадку, чи видається вона в результатах пошукових систем, чи міститься в архівах виключно для підписників, чи є платною тощо);

2) строки, протягом яких інформація була чи є доступною в Інтернеті (з одного боку, довга тривалість знаходження інформації у всесвітній мережі зменшує її актуальність, а отже, і суспільний інтерес в її отриманні, що впливає на рішення у справах про захист права на приватне життя; з іншого боку - чим довше інформація знаходиться в Інтернеті, тим більшою є потенційна шкода від неї, наприклад, це стосується справ про поширення мови ворожнечі);

3) розміри потенційної аудиторії (інформація, яка міститься в Інтернеті, доступна для ознайомлення значно більшій кількості людей ніж, наприклад, інформація, що міститься у друкованому виданні, саме тому суд, зокрема, враховує статус особи, яка опублікувала той чи інший контент (наприклад, чи є вона відомим блогером або пересічним користувачем), кількість переглядів інформації тощо);

4) високий ступінь анонімності користувачів (загальний принцип полягає в тому, що ідентифікація особи створює небажану увагу і позбавляє її можливості публікувати інформацію та вільно висловлювати свої думки, проте анонімність не має бути абсолютною, особливо в тих випадках, коли йдеться про очевидно протиправний контент).

За окремими категоріями справ ЄСПЛ враховує також й інші моменти, зокрема негативні наслідки постійної доступності інформації в Інтернеті, зміст і форму публікації, політичний і соціальний контекст. Зокрема, привертає увагу рішення у справі «Гапоненко проти Латвії», де ЄСПЛ, розглядаючи питання про публікації суперечливих заяв щодо відносин Латвії з РФ та із західними країнами на сторінці у Facebook, вказав, що не можна ігнорувати факти російської агресії проти України та Грузії. Відповідно утримання під вартою цілком може бути пропорційним заходом у контексті необхідності попередити повторення інтернет-публікацій, доступних широкій аудиторії, які могли бути злочинами, направленими проти конституційного ладу.

Окрему увагу ЄСПЛ приділяє питанням відповідальності посередників за контент, опублікований третіми особами. Зокрема, йдеться про відповідальність соціальних мереж, блогерів, новинних порталів за коментарі користувачів. У цьому випадку враховується як статус посередника (чи діє він на комерційних засадах, чи втручається у зміст публікацій або ж просто надає майданчик для їх розміщення тощо), так і вжиті ним заходи (наприклад, наявність системи моніторингу та скарг на протиправні коментарі, оперативність їх видалення).

Джерело: НААУ