Суддя ВС у КГС Юрій Чумак висвітлив підходи до захисту прав добросовісних набувачів

Спікер зосередив увагу на ключових підходах ВС до тлумачення категорій добросовісності та недобросовісності набувача. Він наголосив, що добросовісність є фундаментальною засадою цивільного права, закріпленою в п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, і презюмується доти, доки не буде доведено протилежне. Такий підхід, зокрема, відображений у постанові КГС ВС від 18 вересня 2025 року у справі № 922/82/20, у якій зауважено, що оцінка добросовісності здійснюється судом у кожному конкретному випадку.

Юрій Чумак розповів про правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо умов витребування майна у добросовісного набувача. Він навів постанову ВП ВС від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, у якій роз’яснено, що можливість витребування майна залежить від характеру набуття (оплатного чи безвідплатного), а в разі оплатного набуття — також від того, чи вибуло майно з володіння власника з його волі. Суддя підкреслив, що коло підстав для витребування майна в добросовісного набувача за оплатним договором є вичерпним.

Розвиваючи цю тезу, Юрій Чумак звернув увагу на необхідність дотримання принципу пропорційності під час втручання у право мирного володіння майном. Він згадав постанову ВП ВС від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, у якій із посиланням на практику Європейського суду з прав людини наголошено, що добросовісний набувач не повинен нести індивідуальний і надмірний тягар, зокрема у випадках позбавлення майна без належної компенсації. У цьому контексті Юрій Чумак згадав рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року). Суддя зазначив, що підходи ЄСПЛ у справах про захист права на мирне володіння майном мають системний характер і залишаються актуальними для українських судів. Він навів низку рішень ЄСПЛ у справах, ухвалених упродовж останніх років, серед яких – «ТОВ “Одеська бутербродна компанія” проти України» (заява № 59414/15), «Дроздик і Мікула проти України» (заяви № 27849/15 та № 33358/15), «Кулик проти України» (заява № 40214/16), «ПП “Маркеттранс” проти України» (заява № 16989/15). За словами судді, ці рішення підтверджують неприпустимість покладення на добросовісного набувача негативних наслідків помилок або зловживань з боку держави.

Окрему увагу Юрій Чумак приділив оцінці поведінки добросовісного набувача в національній судовій практиці. Суддя наголосив, що така особа не повинна перевіряти повну історію переходів права власності на нерухоме майно та робити висновки щодо правомірності кожного попереднього відчуження. Добросовісний набувач може діяти, покладаючись на дані державних реєстрів і дії нотаріуса, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача могли б викликати сумнів у правомірності набуття майна (постанова КГС ВС від 11 березня 2025 року у справі № 922/647/22).

У виступі було порушено також питання процесуальної кваліфікації вимог у справах за позовами прокурорів. Юрій Чумак навів приклад справи, у якій суди попередніх інстанцій зобов’язували прокурора внести на депозит суду кошти, виходячи з того, що заявлений негаторний позов за своєю суттю є вимогою про витребування майна. Він зазначив, що ВС із таким підходом не погодився, про що йдеться, зокрема, у постанові КГС ВС від 11 листопада 2025 року у справі № 918/265/25, наголосивши на необхідності розгляду спору саме в межах обраного позивачем способу захисту.

Підсумовуючи, Юрій Чумак зауважив, що завдання судів полягає в недопущенні свавільного втручання у право власності та забезпеченні його стабільного захисту, незалежно від того, чи йдеться про державне, комунальне або приватне майно. Суддя звернув увагу, що без стабільного й передбачуваного захисту права власності неможливе ані нормальне функціонування економіки, ані залучення інвестицій. За його словами, лише дотримання фундаментальних принципів цивільного права і стандартів ЄСПЛ є ключовою передумовою правової визначеності, довіри до судової влади та стабільності майнових відносин.