Стягнення заборгованості з засновника банкрута. Спроба №2

За загальним правилом учасник (засновник) не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника) (частина 3 статті 96 Цивільного кодексу України). Виключенням з вказаного правила можуть бути встановлені установчими документами та законами.

Такі випадки передбачені Законом України «Про господарські товариства» для командитних товариств, товариств з повною і додатковою відповідальністю.

Підстави для покладення на учасників (засновників) субсидіарної відповідальності боржника передбачені також Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – «Закон»).

1. Субсидіарна відповідальність у зв’язку з доведенням його до банкрутства

Частина 5 статті 41 Закону надає ліквідатору право заявляти вимоги до третіх осіб, які, відповідно до законодавства, несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Тобто, до засновників.

Окрім засновників (учасників, акціонерів), до відповідальності можуть бути притягнуті й інші особи, з вини яких боржника було доведено до банкрутства.

Так, згідно абзацу 2 частини 5 вказаної вище статті, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб, у разі недостатності майна боржника, може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.

Отже, субсидіарну відповідальність може бути покладено також на керівника боржника або посадових осіб, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи визначати його дії.

Розмір вимог, які можуть бути стягнуті з вказаних осіб, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Тобто, в сумі, якої не вистачає для повного погашення вимог кредиторів.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку встановленої черговості.

Читайте статтю: Збори чи комітет кредиторів? Хто наділений правом пропонувати суду перейти до санації чи ліквідації?

2. Солідарна відповідальність за неподання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство

Стаття 95 Закону визначає особливості провадження у справах про банкрутство боржників, які ліквідуються власником.

Відповідно частина 1 згаданої статті, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої особи.

У разі невиконання вказаних вимог, власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів (частини 6 статті 95 Закону).

Про таке порушення зазначається в ухвалі про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута. Вказана ухвала є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) за стягненням.

З цього можна зробити висновок, що стягнення в порядку статті 95 Закону розглядається не в рамках справи про банкрутство, а в окремому провадженні.

Читайте статтю: Банкрутство за рахунок арбітражного керуючого

3. Судова практика

Нещодавно Господарським судом Херсонської області (суддя Пригуза П.Д.) було прийнято рішення, яким покладено на Каховську міську раду (як засновника боржника) субсидіарну відповідальність та стягнуто на користь боржника суму понад 2 млн. грн. (Ухвала Господарського суду Херсонської області від 13.11.2017 по справі №923/1297/14).

Підставою для винесення такого рішення слугували результати проведеного аналізу з висновками про наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Це рішення, звісно ж, міська рада намагається оскаржити. Так, Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 Каховській міській раді поновлено строк та відкрито апеляційне провадження. Справу призначено на 15.01.2018.

Варто також зазначити, що суддя Пригуза П.Д., який, до слова, є доволі відомою особою у юридичній спільності, вже приймав схоже рішення. Своєю Ухвалою від 06.11.2014 по справі №5024/1780/2011 він визнав факт доведення до банкрутства боржника та стягнув з Херсонської міської ради на користь боржника 383 тис. грн.

Вказане рішенні було скасовано Одеським апеляційним господарським судом (Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014) та в подальшому було передано на розгляд до суду касаційної інстанції.

Здавалось, що Вищий господарський суд України (далі – «ВГСУ») мав би поставити всі крапки над «і». Однак, не так сталось, як гадалось. Суд касаційної інстанції не розглядав зазначене рішення по суті. Він скасував рішення першої та апеляційної інстанції і закрив провадження у справі про банкрутство (Постанова ВГСУ від 11.03.2015 №5024/1780/2011).

Закрив на тій підставі, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство (по статті 52 Закону в реакції, яка діяла 18.01.2013) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців не були внесені відомості про відсутність боржника за його місцезнаходження. Це при тому, що справу про банкрутство було порушено ще за 4 роки до того як ВГСУ закрив провадження.

Отже, очікуватимемо на рішення апеляційної інстанції і, цілком можливо, на рішення нового Верховного Суду по вказаній справі.

Автор статті: Ігор Попадюк, Norton law firm