Стаття 232 ГК України визначає строк та порядок нарахування пені, а не строк та порядок закінчення позовної давності щодо пені, який визначається статтями 254, 258 ЦК України (ВС/КГС у справі 902/959/19 від 20 серпня 2020р.)

Фабула судового акту: Здавалося б проста і зрозуміла річ – нарахування пені за порушення строків виконання господарського зобов’язання, а все одно виникають спори, суди приймають неправильні рішення і справа доходить до ВС.

Предметом спору у цій справі є сума пені, тобто правильність її нарахування та обчислення строку позовної давності для її стягнення внаслідок порушення орендарем строків оплати орендної плати орендодавцю обладнання.

Суд касаційної інстанції скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВС сформулював декілька практичних висновків.

Так ВС підтвердив, що законодавець надав право сторонам у господарському договорі самостійно визначати розмір штрафних санкцій (пені, штрафу) та граничні строки їх нарахування у випадку порушення стороною прийнятого на себе зобов’язання. У випадку відсутності таких спеціальних умов у договорі, дії частина 6, статті 232 ГК України, яка передбачає, що строк нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Водночас вказана стаття не стосується застосування строку позовної давності, щодо пені, і це питання регулюється ст., ст. 254, 258 ЦК України. Так, згідно ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Відтак пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

До того ж, якщо строк нарахування пені в порядку, передбаченому ст. 232 ГК України може бути змінений за згодою сторін, то спеціальний строк позовної давності в один рік, передбачений ст. 258 ЦК України, зокрема його початок, перебіг та закінчення – ні. Перебіг позовної давності завжди розпочинається на наступний день після дня, в який зобов’язання повинно було бути виконаним.

Окрім того суд касаційної інстанції ще раз підтвердив, що Акт звіряння розрахунків навіть підписаний уповноваженими представниками сторін ще не є беззаперечним доказом боргу, вказані в такому Акті цифри повинні бути підтвердженні первинними документами.

Аналізуйте судовий акт: Стягнення штрафу та пені одночасно не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України (ВС/КГС у справі № 917/194/18 від 02 квітня 2019 р.)

Положення договору, яке звільніє боржника від обов’язку сплатити три проценти річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України), є нікчемним (ВС/КГС, у справі № 914/479/19, від 16.04.20)

Якщо у договорі строк виконання визначається «ДО» настання терміну, то останнім днем виконання буде день, що передує цьому терміну; коли у тексті договору визначено «ПО», то останнім днем виконання є саме цей день (Справа № 910/21225/15, 13.12.16)

Договором можуть бути встановлені і інші засоби забезпечення виконання зобов'язань окрім передбачених ст. 546 ЦК України, тому нарахування штрафу у межах 12 місяців перед зверненням до суду є правомірним (ВСУ від 8 лютого 2017р., № 3-1217гс16)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/959/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" (далі - ТОВ "Еко-Драйв", скаржник)

на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 (суддя Яремчук Ю.О.) та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 (головуючий - суддя Гудак А.В., судді: Олексюк Г.Є., Маціщук А.В.)

у справі № 902/959/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" (далі - Підприємство, позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (далі - ТОВ "АЕУ Енерго")

про стягнення пені у розмірі 271 230,67 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ТОВ "Еко-Драйв".

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2019 року Підприємство звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "АЕУ Енерго" про стягнення неустойки (пені) у розмірі 271 230,67 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором оренди від 12.12.2014 № 1 за період з 05.11.2018 - 05.11.2019.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "АЕУ Енерго" умов договору від 12.12.2014 № 1 (далі - Договір) у частині здійснення орендної плати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020: позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "АЕУ Енерго" на користь Підприємства 188 165,83 грн пені та 4 032,12 грн витрат зі сплати судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: між сторонами відсутній спір щодо орендної плати (сплачених її розмірів); у відповідача відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди № 1 системи для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01; акт звірки взаємних розрахунків підписаний уповноваженими особами сторін є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу за договором №1 від 12.12.2014; відповідачем прострочено сплату щомісячних платежів (місячних розмірів орендної плати), що стало підставою для нарахування позивачем пені; розрахунок пені наданий позивачем здійснено з порушенням норм частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок пені, оскільки позивачем невірно визначено певні періоди нарахувань пені, а саме: позивачем зазначено період нарахування пені з 06.01.2019 по 13.01.2019, тоді як правильний період є з 08.01.2019 по 13.01.2019 у сумі 9 470,88 грн; позивачем зазначено період нарахування пені з 06.05.2019 по 15.05.2019, тоді як правильний період є з 07.05.2019 по 15.05.2019 у сумі 9 328,52 грн; позивачем зазначено період нарахування пені з 06.10.2019 по 23.10.2019, тоді як правильний період є з 08.10.2019 по 23.10.2019 у сумі 8 911,12 грн.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені на 30% з власної ініціативи. При цьому судом враховано відсутність заборгованості з орендної плати, за заявлений позивачем період, на день подачі позовної заяви до суду та незначний термін прострочення відповідачем заборгованості. Також судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020: апеляційну скаргу ТОВ "Еко-Драйв" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 у справі № 902/959/19 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 у справі №902/959/19 змінено у частині стягнення пені та судових витрат, виклавши пункт 2 резолютивної частини у такій редакції - стягнути з ТОВ "АЕУ Енерго" на користь Підприємства 188 555,70 грн пені та 4 040,48 грн витрат зі сплати судового збору; у решті рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 у справі № 902/959/19 залишити без змін.

2.4. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після оформлення його належним чином;

- підписані позивачем та відповідачем акти надання послуг є належними та допустимими доказами, які засвідчують факт здійснення позивачем зобов`язань на виконання умов договору №1 про оренду обладнання від 12.12.2014;

- підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу;

- актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2017 по 16.05.2018 за договором від 12.12.2014 №1 станом на 16.05.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 376 053,27 грн, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Акт звірки взаємних розрахунків підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем заборгованості станом на 16.05.2018 в сумі 2375053,27 грн за договором від 12.12.2014 №1.

Судом апеляційної інстанції здійснено власний перерахунок заявлених до стягнення сум пені та дійшов висновку, що сума пені становить 269365,28 грн. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення пені у цій справі на 30 %. Таким чином, враховуючи результат проведеного перерахунку пені та зменшення її на 30%, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у сумі 188 555,70 грн пені.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження ТОВ "Еко-Драйв" щодо відсутності спору по суті, змови позивача та відповідача з мотивів отримання фінансової переваги на користь формально - орендодавця є таким, що ґрунтується на припущеннях і не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Еко-Драйв" просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі № 902/959/19, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, а також такими, що ухвалені без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/17753/18, щодо застосування до спірних правовідносин частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

4.2. ТОВ "Еко-Драйв" зазначає, що судами попередніх інстанцій, вирішуючи питання про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати за період оренди з 05.11.2018 по 05.11.2019, не застосовано положення частини шостої статті 232 ГК України.

4.3. Скаржник звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7.7 Договору орендодавець надає орендарю відстрочку із сплати орендної плати на період відстрочки платежів. Орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця про заплановану дату початку отримання виручки за електроенергію не пізніше, ніж через п`ять днів після укладення договору на реалізацію електроенергії. Проте, за твердженням скаржника, судом не вжито заходів щодо витребування договору про реалізацію електроенергії та доказів отримання виручки за реалізацію електроенергії попри необхідність дослідження цієї обставини, як такої, що впливає на суму заборгованості, з якої розраховується пеня. Клопотання ТОВ "Еко-Драйв" про витребування наведених вище доказів задоволено судом не було.

4.4. ТОВ "Еко-Драйв" наголошує на тому, що період і сума прострочення судами достеменно не встановлені.

4.5. Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні акти наданих послуг за Договором за весь період заборгованості. Скаржник вказує на те, що у актах звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, що містяться в матеріалах справи не зазначені відомості за даними ТОВ "АЕУ Енерго", а також не підписаний уповноваженою на те особою - головним бухгалтером ТОВ "АЕУ Енерго".

4.6. ТОВ "Еко-Драйв" наголошує на тому, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалюрським обліковим документом. Скаржник зазначає, що до такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

4.7. Скаржник вважає, що позивач не довів обґрунтованість суми заборгованості, а відтак у належний спосіб не обґрунтував суму неустойки.

4.8. Крім того, судами не враховано передбачений договором порядок зарахування коштів, всупереч пункту 7.8 Договору, попри посилання на цю обставину ТОВ "Еко-Драйв".

4.9. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи виявлено надмірний формалізм та не взято до уваги аргументи представника ТОВ "Еко-Драйв".

5. Позиції інших учасників справи викладені у відзиві

5.1. Підприємство 15.07.2020 направило на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Еко-Драйв", у якому, з посиланням на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.2. Підприємство зазначає, що: скаржник, як і раніше в апеляційній скарзі не зазначає, які саме періоди та суми прострочки є невірними, а також чим доводяться ці обставини; доводи касаційної скарги у цій частині зводяться лише до того, що судом не вжито заходів щодо витребування договору про реалізацію електроенергії та доказів отримання виручки за реалізацію електроенергії проте скаржник не вказує в чому полягає необхідність цих доказів.

5.3. Підприємство вважає, що умови договору на реалізацію електроенергії та розрахунки за ним, жодним чином не можуть впливати на порядок розрахунку за договором оренди, оскільки в цій справі реалізація електроенергії та отримання виручки за вказаним договором не є предметом дослідження.

5.4. Підприємство звертає увагу на те, що під час розгляду справи судами обох інстанцій здійснювався перерахунок пені з урахуванням місячних розмірів орендної плати, виникнення дат прострочення сум грошових коштів, сплачених відповідачем (орендна плата), виходячи з долучених позивачем до позовної заяви копії банківської довідки руху коштів по рахунку позивача та призначення платежу, вказаного відповідачем при здійсненні оплат. При перерахунку пені суди виходили з того, що між сторонами відсутній спір щодо орендної плати (сплачених її розмірів) та що у відповідача відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди. Дана обставина не заперечувалась сторонами під час розгляду справи та не спростовується ТОВ "Еко-Драйв" в касаційній скарзі.

5.5. Підприємство також вважає безпідставними твердження скаржника про те, що розрахунок пені був проведений без врахування вимог статті 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи розрахунок пені був проведений за період з 05.11.2018 по 05.11.2019, тобто за один рік до звернення позивача до суду з даним позовом та в межах строків позовної давності встановлених законодавством для цих вимог.

5.6. Також Підприємство вважає безпідставними твердження скаржника щодо формальності заявлених позовних вимог, а також що вони мають явно штучний характер. На думку ТОВ "Еко-Драйв" про це свідчить та обставина, що позивач є засновником відповідача. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги базуються на порушенні відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди, який був укладений між позивачем та відповідачем.

5.7. ТОВ "АЕУ Енерго" 15.07.2020 на адресу Верховного Суду направив відзив на касаційну скаргу, у якому просить: касаційну скаргу ТОВ "Еко-Драйв" задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі № 902/959/19 у частині задоволення позову; не враховувати аргументи ТОВ "Еко-Драйв", які викладені в касаційній скарзі, починаючи з абзацу 3 на сторінці 5 і закінчуючи абзацом 2 на сторінці 6.

5.8. ТОВ "АЕУ Енерго" зазначає, що не заперечує проти задоволення касаційної скарги ТОВ "Еко-Драйв", однак з наступними застереженнями:

- відповідач заперечує, що у акті звірки заборгованості станом на 16.05.2018 не зазначені дані ТОВ "АЕУ Енерго". Підписанням акту звірки заборгованості ТОВ "АЕУ Енерго" підтвердило ті дані, які були вказані ТОВ "СУНП "АЕТТЗНПС";

- інша частина аргументів касаційної скарги зосереджена на доведенні наявності уявної змови виконавчого органу ТОВ "АЕУ Енерго" з ТОВ "СУНП "АЕТТЗНПС". ТОВ "АЕУ Енерго" як відповідач заперечує проти цих аргументів та звертає увагу суду, що скаржником здійснюється свідоме викривлення дійсних обставин справи.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Підприємством (орендодавець) та ТОВ "АЕУ Енерго" (орендар) 12.12.2014 укладено договір № 1 передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди (далі - Договір), за умовами Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, а саме систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01, яке є об`єктом власності орендодавця.

6.2. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що початок перебігу строку оренди обладнання за який нараховується орендна плата, відраховується з моменту передачі обладнання орендарю в оренду, про що складається акт приймання - передачі обладнання в оренду.

6.3. Згідно з пунктом 4.2 Договору строк оренди обладнання за цим договором припиняється з дати визначеної пунктом 15.1 або пунктом 13.2 Договору.

6.4. Пунктом 7.2 Договору встановлено, що розмір орендної плати за повний розрахунковий місяць складає суму еквівалентну 10 000,00 (десять тисяч) євро 00 євроцентів, у перерахунку на грошову одиницю України - гривню, по курсу, встановленому НБУ на останній день розрахункового місяця без ПДВ, крім того ПДВ 20% 2000,00 (дві тисячі) Євро 00 євроцентів, разом з ПДВ еквівалент 12 000,00 (дванадцять тисяч) євро 00 євроцентів (надалі - орендна плата).

6.5. Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку коли тривалість розрахункового місяця менша ніж тривалість календарного, орендна плата за такий неповний розрахунковий місяць нараховується пропорційно, виходячи з кількості днів в такому розрахунковому місяці.

6.6. Відповідно до пункту 7.4 Договору орендну плату за кожен розрахунковий місяць орендар сплачує орендодавцю в безготівковій формі не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою оплати вважається день фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. У випадку недотримання вимог, передбачених даним пунктом, платіж вважається простроченим.

6.7. Пунктом 7.5 Договору передбачено, що орендодавець надає орендарю відстрочку із сплати орендної плати на період відстрочки платежів. Орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця про заплановану дату початку отримання виручки за електроенергію не пізніше, ніж через п`ять днів після укладання договору на реалізацію електроенергії.

6.8. Відповідно до пункту 7.6 Договору після завершення періоду відстрочки платежів орендна плата сплачується щомісячно в терміни, зазначені у пункті 7.4 Договору.

6.9. Згідно з пунктом 7.7 Договору сума орендної плати, нарахована за період відстрочки платежів, сплачується рівними частинами протягом періоду, що має таку ж кількість розрахункових місяців, що і період відстрочки платежів, і починається з моменту завершення періоду відстрочки платежів. Така сплата не звільняє орендаря від сплати орендної плати за поточні розрахункові періоди і не може вважатись сплатою за такий поточний розрахунковий період.

6.10. Відповідно до пункту 8.1.1 Договору орендодавець взяв на себе зобов`язання передати орендарю обладнання у технічно справному стані, придатному для його використання за технічним призначенням.

6.11. Пунктом 9.1.1 Договору передбачено, що за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно з строками оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої грошової суми.

6.12. Пунктом 15.1 Договору передбачено, що термін дії даного договору починає свій перебіг з дати його укладання і припиняє свою дію з 31.12.2029.

6.13. 10.03.2015 сторонами підписано акт прийому-передачі обладнання в оренду згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв в оренду систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01 у задовільному стані.

6.14. На підтвердження надання в оренду системи для виробництва електроенергії з біогазу IET999BIO V01 сторонами підписані наступні акти надання послуг від 30.09.2018 № 52 на суму 397 545,30 грн з ПДВ; від 31.10.2018 № 61 на суму 384 343,18 грн; від 30.11.2018 №73 на суму 387 945,05 грн; від 31.12.2018 №79 на суму 380 569,66 грн; від 31.01.2019 №1 на суму 380 661,48 грн; від 28.02.2019 № 9 на суму 368 807,53 грн; від 31.03.2019 №18 на суму 366 811,98 грн; від 30.04.2019 № 22 на суму 355 304,15 грн; від 31.05.2019 №22 на суму 359 039,08 грн та 388 991,79 грн пені за прострочення платежів; від 30.06.2019 № 36 на суму 256762,92 грн; від 31.07.2019 №42 на суму 335764,82 грн; від 31.08.2019 №50 на суму 335246,41 грн; від 30.09.2019 №57 на суму 316014,62 грн; від 31.10.2019 № 60 на суму 333118,98 грн в яких зазначено, що замовник ТОВ "АЕУ Енерго" претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) немає.

6.15. Сторонами договору неодноразово проводились звіряння взаємних розрахунків. Останній акт звіряння взаємних розрахунків сторонами підписаний та скріплений печатками за період з 01.09.2017-16.05.2018 відповідно до якого станом на 16.05.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 376 053,27 грн.

6.16. Вказуючи на належне виконання Підприємством зобов`язань за Договором та неналежне виконання ТОВ "АЕУ Енерго" умов Договору щодо сплати орендної плати, позивачем нараховано пеню за порушення строків внесення орендних платежів у період з 05.11.2018 по 05.11.2019, яка, за розрахунками позивача, складає 271 230,67 грн, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названим Законом, розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 902/959/19 за касаційною скаргою ТОВ "Еко-Драйв" з підстав зазначених у ній.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог Підприємства про стягнення з ТОВ "АЕУ Енерго" пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Договором оренди за період з 05.11.2018 - 05.11.2019.

8.2. За змістом статей 525 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємством та ТОВ "АЕУ Енерго" укладено Договір відповідно до якого орендар (відповідач) приймає у тимчасове оплатне користування обладнання. Судами встановлено, що предметом розгляду справи не є стягнення сум основної заборгованості за вказаним договором, до того ж судами встановлено, що на момент звернення Підприємства з цим позовом ТОВ "АЕУ Енерго" виконано обов`язок зі сплати орендної плати в повному розмірі за цим Договором за заявлений період. Проте, такий обов`язок виконано з порушенням умов Договору, тобто несвоєчасно, отже предметом дослідження цієї справи є дослідження нарахування позивачем розміру пені за умовами Договору.

8.4. Цивільним кодексом України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання; стаття 610 ЦК України), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

8.5. Відповідно до частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

8.6. Касаційний господарський суд виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо несвоєчасної оплати орендної плати) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі.

8.7. Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.8. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі №17/034-11 та від 11.12.2012 у справі №10/065-11.

8.9. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

8.10. Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

8.11. Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

8.12. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи № 914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19.

8.13. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

8.14. Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18.

8.15. Верховний Суд зауважує, що приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

8.16. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.01.2020 у справі №910/17753/18, щодо застосування частини шостої статті 232 ГК України. Так, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам ТОВ "Еко-Драйв" щодо необхідності застосування частини шостої статті 232 ГК України.

8.17. Суди попередніх інстанцій здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені заявленої до стягнення з відповідача за порушення строків внесення орендних платежів у період з 05.11.2018 - 05.11.2019 та здійснюючи власні розрахунки пені, залишили поза увагою, достеменно не встановили та не надали оцінки тому коли виникла заборгованість у зв`язку з порушенням відповідачем строків внесення орендних платежів у період з 05.11.2018 по 05.11.2019 та у якій сумі (у якому розмірі) з урахуванням пункту 7.8.2 Договору, яким сторони погодили порядок зарахування коштів, що надходять як орендна плата за Договором від орендаря (відповідача).

8.18. Крім того, судами достеменно не встановлено сум та дат здійснення ТОВ "АЕУ Енерго" відповідних орендних платежів за Договором.

8.19. За таких обставин судами достеменно не встановлено з яких сум та за який період здійснено нарахування пені та чи підлягають такі вимоги позивача задоволенню. Натомість здійснюючи перерахунок заявлених до стягнення сум пені суди попередніх інстанцій фактично обмежились лише перевіркою розрахунку позивача на дотримання вимог частини п`ятої статті 254 ЦК України, що вказує на те, що судами порушено вимоги процесуального законодавства щодо всебічності, повноти, об`єктивності дослідження доказів у справі та обґрунтованості судового рішення (статей 86 236 ГПК України).

8.20. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій як доказ у справі на підтвердження заборгованості ТОВ "АЕУ Енерго" враховано акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та скріплений печатками сторонами за період з 01.09.2017-16.05.2018 відповідно до якого станом на 16.05.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 376 053,27 грн. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені за порушення строків внесення орендних платежів у період починаючи з 05.11.2018 по 05.11.2019. Так, безпідставним є посилання на вказаний акт звіряння взаємних розрахунків сторін який визначає суму боргу станом на 16.05.2018 на підтвердження заборгованості яка утворилась після 05.11.2018. При цьому позивачем на підтвердження виконання ним умов договору у заявлений період надаються акти надання послуг за Договором у період з вересня 2018 по жовтень 2019.

8.21. До того ж Верховний Суд наголошує на тому, що акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

8.22. З огляду на викладене, з урахуванням положень названого законодавства, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали повної та всебічної правової оцінки поданому Підприємством розрахунку заявлених до стягнення сум пені та наданим на його підтвердження доказам.

8.23. За таких обставин, враховуючи мотиви, викладені у розділі 8 цієї постанови, частково знайшли своє підтвердження доводи ТОВ "Еко-Драйв", викладені у касаційній скарзі.

8.24. Так, знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що викладені у оскаржених рішеннях висновки не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідність забезпечення єдності судової практики в такій ситуації видається пріоритетною в порівнянні з малозначним характером цієї справи. Важливе значення для забезпечення єдності судової практики в цілому має узгодженість та відсутність суперечності у ній.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

8.25. Разом з тим, доводи ТОВ "Еко-Драйв" щодо відсутності спору по суті та змови позивача з відповідачем з мотивів отримання фінансової переваги, не приймаються судом касаційної інстанції з огляду на те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Предметом розгляду цієї справи є стягнення пені за певний період за Договором. Проте, ТОВ "Еко-Драйв" не позбавлене права на звернення з окремим позовом спрямованим на захист порушених, на думку ТОВ "Еко-Драйв", його прав, в якому предметом розгляду будуть дії відповідачів, які на переконання ТОВ "Еко-Драйв", свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав, зокрема, з огляду на положення частини третьої статті 13 ЦК України (відповідно до якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах) та пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України (згідно з якою однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними).

8.26. Доводи Підприємства, викладені у відзиві на касаційну скаргу щодо обґрунтованості та законності рішення суду апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наведене у розділі 8 цієї постанови.

8.27. Доводи ТОВ "АЕУ Енерго" враховуються з урахуванням викладеного у розділі 8 цієї постанови.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

9.2. Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

9.3. З огляду на наведене у розділі 8 цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Підприємства.

9.4. Враховуючи, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, під час вирішення спору порушено норми процесуального права та не надано оцінки всім обставинам справи та наявним у ній доказам, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових актів у цій справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.5. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище та вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

9.4. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "Еко-Драйв" з наведених у розділі 8 цієї постанови мотивів.

10. Судові витрати

10.1. Враховуючи, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги судового збору та витрат на правничу допомогу, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі №902/959/19 скасувати.

Справу № 902/959/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос