Спроба розширення мобілізаційного ресурсу 18-25 років: імітація дотримання прав чи реальна відстрочка?

Кабінет Міністрів України подав на розгляд до Верховної Ради України законопроєкт № 13440 від 30.06.2025 (далі – «Законопроєкт»), який надасть відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особам вікової категорії 18-25 років (далі – «Військовослужбовців 18-25»). Нормативні акти, що регламентують питання мобілізації та звільнення зі служби, часто піддаються суб'єктивному трактуванню органами державної влади, містять колізії, дискримінаційні норми. Законопроєкт пропонує доповнити статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – «Закон про мобілізацію») новою частиною сьомою такого змісту:

«7. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом 12 місяців військовозобов'язані та резервісти, які під час дії воєнного стану були прийняті на військову службу за контрактом строком на один рік із числа громадян віком від 18 до 25 років та були звільнені з військової служби на підставах, визначених підпунктом «а» пункту 2, підпунктом «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі – «Закон про військовий обов’язок»). Такі особи в зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою».

Питання демобілізації стають об’єктом політизації з боку окремих політичних сил. Маніпуляції такими чутливими темами загострюють соціальну напругу та можуть мати непередбачувані наслідки для суспільства. Пояснювальна записка до Законопроєкту не містить аналітичних, статистичних даних, економічного прогнозування та оцінки впливу на Державний бюджет України, що є значним недоліком.

Соціальний чинник

Відстрочка від призову Військовослужбовців 18-25, які вже мають військовий досвід, може стати важливим кроком у формуванні гнучкої системи призову та звільнення. Це сприятиме комунікації між Державою та громадянином, може стимулювати до укладання короткострокових контрактів, але значно важливішим за будь-які ініціативи є неухильне дотримання існуючих вимог Закону. Законопроєкт має забезпечити прозорість, справедливість та довіру до громадянина до Держави, що є критично важливим для обороноздатності країни.

Дослідження Українського ветеранського фонду «Актуальні потреби та бачення можливостей для кар’єрного і професійного зростання ветеранів», проведене у січні 2024, демонструє, що близько 62,89% опитаних військовослужбовців хотіли б зайнятися підприємництвом після демобілізації, 11,03% мають власний бізнес. Водночас 16,62% респондентів вважають за краще бути найманими працівниками, а 9,46% точно не хотіли б займатися власною справою (https://veteranfund.com.ua/analitics/aktualni-potreby-ta-bachennia-mozhlyvostey-dlia-kar-iernoho-i-profesiynoho-zrostannia-veteraniv/).

Тобто, Військовозобов’язані 18-25 повинні відчувати, що вони потрібні Державі не лише у Збройних Силах України, а і у цивільному житті також. Тим паче, соціологічні дослідження говорять про досить активну та різноманітну позицію, щодо поглядів на своє майбутнє.

Військовий чинник

Законопроєкт може тимчасово вивести з мобілізаційного резерву певну категорію досвідчених військовослужбовців та негативно вплинути на боєздатність військових частин. З іншого боку, акцент на добровільності повторного призову (за їхньою згодою) зберігає надію на мотивацію тих, хто планує укладати контракти.

Звісно, слід взяти до уваги той факт, що є непоодинокими випадки повторного повернення на службу після звільнення військовослужбовців через відсутність можливостей реалізувати себе у цивільному житті. З огляду на це, не слід очікувати 100% звільнення категорії громадян 18-25 років після проходження одного року служби у Збройних Силах України. Вищенаведена статистика говорить про те, що приблизно 25% опитаних потенційно може розглядати продовження служби в Збройних Силах України (особи, що бажають бути найманими працівниками 16,62% та 9,46% точно не хотіли б займатися власною справою відповідно).

Фінансово-економічний чинник

Законопроєкт, всупереч першому позитивному враженню, значно збільшить навантаження на Державний бюджет України (далі – «Бюджет»). При звільненні військовослужбовців категорії 18-25 років за однорічними контрактами військові частини зобов'язані будуть здійснювати численні виплати: оздоровча та матеріальна допомога, компенсації за невикористані відпустки (щорічну та УБД), одноразова допомога при звільненні (4% місячного забезпечення за період служби) та компенсація за речове майно.

У пояснювальній записці до Законопроєкту відсутні відомості про кількість таких військовослужбовців, ані даних щодо майбутнього фінансового навантаження на Бюджет. Проблема вже існуючої нестачі коштів для своєчасних виплат свідчить про значні ризики для Бюджету при демобілізації осіб 18-25. Наприклад, в ухвалі суду по справі № 120/7430/24 від 03.07.2024 (за офіційними даними Єдиного державного реєстру судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128602561) зазначено, що борг військової частини щодо виплати коштів звільненим зі служби ветеранам складає понад 21 753 409 грн по 224 адміністративним справам на стадії виконання рішення. Це стосується загальних виплат військовослужбовцям, що звільнились зі служби по різним причинам в незалежності від віку. В глобальному масштабі по всій країні, дані є звісно більшими, тому в цій частині Законопроєкт не витримує жодної критики.

Правовий аспект

Відповідно до статті 24 Конституції України заборонено, допускати прояви будь яких дискримінацій, а саме: не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, в тому числі і вікові обмеження. Законодавець не взяв до уваги, що абзац другий статті 64 Конституції України декларує: в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 24 Конституції України.

Цей Законопроєкт містить очевидні дискримінаційні ознаки за віком (ейджизм), що створює завідомо невигідне становище для військовослужбовців віком від 25 років порівняно з особами 18-25 років.

Висновок

Законодавцю необхідно невідкладно переглянути правовий статус усіх вікових груп військовослужбовців, розробивши справедливі та гнучкі принципи демобілізації, що базуватимуться на ґрунтовному фінансово-економічному обґрунтуванні. Лише так можна запобігти критичному перегріву суспільних настроїв, який загрожує обуренням серед тих, хто з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Держави.

Автор новини: Дмитро Корнійчук, адвокат АО Barristers