Справедливий розмір застави – практичні рекомендації захиснику під час обрання запобіжного заходу його клієнту

Після створення спеціальних антикорупційних органів у суспільстві сформувався чіткий запит на швидке та жорстке правосуддя. Водночас проведення розслідування та розгляд справи в суді об’єктивно є важким та довготривалим процесом.

Тому на практиці адвокати часто стикаються із ситуацією, коли сторона обвинувачення просить суд призначити заставу у сумі, яка є заздалегідь непомірною для підозрюваного.

Дійсно, прагнучи справедливості, громадськість сприймає факт величезної застави або арешт усіх активів підозрюваного як уже реалізоване показання.

У зв’язку з цим судді під час обрання запобіжного заходу у резонансних справах нерідко визначають заставу в основному на підставі таких критеріїв, як розмір збитків, кваліфікація правопорушення та передбачене за нього покарання. У судовій практиці трапляються навіть випадки, коли сума застави дублює розмір збитків.

Це не відповідає букві та духу закону, оскільки

критерії, які застосовуються для призначення покарання, не завжди та не повною мірою є релевантними для обрання запобіжного заходу.

Призначити заставу — це не покарати підозрюваного, а всього лиш забезпечити виконання покладених на нього обов’язків. Слідчий суддя має лише переконатися, що застава здатна примусити підозрюваного не шкодити розслідуванню та з’явитися в засідання.

Читайте статтю: Заміна заставодавця у кримінальному провадженні: процесуальний закон vs судова практика

Отже, детальніше про те, яким чином суд має обирати запобіжний захід та визначати суму застави.

Насамперед суд застосовує заставу, якщо прокурор доведе, що існують:

1) обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення;

2) ризики перешкоджання розслідуванню, яким слід запобігти (переховування від слідства, знищення доказів, вплив на свідків).

Водночас суд має впевнитися, що вказані ризики не можуть бути усунені внаслідок застосування більш м’яких запобіжних заходів, наприклад особистого зобов’язання.

Лише дійшовши висновку про те, що вказані обставини існують та є необхідність обрання застави, суд під час визначення її розміру має оцінити інші обставини. Зокрема, вагомість доказів обвинувачення; тяжкість покарання; дані про особу підозрюваного та розмір збитків.

Та не всі з них мають оцінюватися судом однаково.

З огляду на мету застави, головним критерієм, за яким має бути визначений розмір застави, є його достатність для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов’язків.

Саме така позиція міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» Суд зазначив, що суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримувальний фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.

Аналогічної думки ЄСПЛ дотримався в справі «Істоміна проти України», де зазначив, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, має на меті забезпечити не відшкодування будь-яких збитків, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.

Отже, під час визначення розміру застави суд найперше має врахувати майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу. А вже потім – інші обставини, наприклад вагомість доказів обвинувачення, тяжкість покарання та наявність збитків.

Читайте статтю: СЛІДЧИЙ СУДДЯ ПОВИНЕН ОБГРУНТУВАТИ НАДВЕЛИКИЙ РОЗМІР ЗАСТАВИ ПРИ ОБРАННІ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ

Узагальнюючи, можна сформувати такі рекомендації, що можуть бути використані захисником під час обрання запобіжного заходу його клієнту.

Поставте під сумнів обґрунтованість підозри

За практикою ЄСПЛ підозра є обґрунтованою в разі наявності фактів або інформації, які могли би переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин.

Іншими словами, слідчий, детектив, прокурор мають надати такі докази, які в сукупності зв’язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

У цьому контексті завдання адвоката продемонструвати, що підозра має істотні недоліки. Найчастіше ключові аргументи обвинувачення, зокрема щодо наявності умислу, змови, мають характер припущення. Покажіть суду альтернативне бачення, де будь-які дії підозрюваного можна пояснити звичайною діловою практикою або виконанням посадових обов’язків.

Важливо мати на увазі, що «обґрунтованість» є, по-перше, оцінною, а по-друге, відносною категорією.

Тому, навіть якщо аргумент щодо необґрунтованості підозри буде відкинуто судом, це може цілком створити підґрунтя вже для зменшення застави з урахуванням інших підстав. Зокрема, відсутності вагомих доказів обвинувачення.

Надайте докази відсутності ризиків перешкоджання розслідуванню

Обов’язковою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як правило, сторона обвинувачення пояснює наявність ризику переховування від органів досудового розслідування або суду виключно внаслідок можливості застосування до особи суворого покарання.

Водночас під час оцінювання ризику переховування вказаний елемент може братися до уваги виключно разом з іншими обставинами, тобто в контексті чинників, пов’язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною (рішення у справі «Бессієв проти Молдови»).

Суд не може обрати запобіжний захід на підставі лише самої теоретичної ймовірності, що особа втече, побоюючись покарання.

Тому доведіть суду відсутність конкретних фактів, які б свідчили про наявність ризиків:

• Надайте докази ідеальної процесуальної поведінки підозрюваного впродовж всього часу розслідування. Покажіть, що з моменту повідомлення про підозру поведінка особи не змінилась, підозрюваний з’являється на усі виклики, дає показання, демонструє активну позицію, використовує засоби захисту, взаємодіє зі слідством.
• Сформуйте у суду позитивне бачення підозрюваного, надайте підтвердження професійної репутації, активної громадської позиції, наявності міцних родинних, ділових зв’язків.
• Покажіть, що робота, сім’я, нерухомість, увесь центр життєвих інтересів перебуває в Україні. Сформуйте у суду переконання, що підозрюваний не стане ризикувати усім цим та готовий у процесуальний спосіб доводити свою невинуватість.

Крім того, незайвим буде звернути увагу суду на те, що навіть потенційні ризики повною мірою усуваються іншими обов’язками. Так, наприклад, ризик виїзду за кордон нівелюється покладенням на підозрюваного обов’язку здати паспорт.

Доведіть непомірність застави для підозрюваного

Ч. 4 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути явно непомірним для нього.

У цьому контексті помірність розміру застави не означає її відповідність вартості усіх активів підозрюваного.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції»).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Таке співвідношення неможливе у ситуації коли для внесення застави підозрюваний вимушений (1) продавати свою нерухомість або інше майно; (2) отримувати кредитні кошти під заставу або інше забезпечення; (3) зупиняти або закривати бізнес; (4) істотним чином змінювати свій спосіб життя.

Тому апелюйте до витрат і зобов’язань підозрюваного, таких як наявність зобов’язань зі сплати за договорами (заборгованість), утримання дітей або недієздатних батьків, лікування, оплата комунальних платежів або оренди, обмеження, зумовлені війною.

Продемонструйте, що розмір застави є несправедливим та неспіврозмірним обставинам кримінального провадження

Безумовно, суд може змінити розмір застави з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, таких як:

• стадія вчинення кримінального правопорушення (готування до злочину), замах, тощо);
• відсутність збитків;
• наявність співучасті та роль підозрюваного;
• давність вчинення кримінального правопорушення;
• форма вини, зокрема необережність, та інші.

У випадку їх наявності такі обставини мають бути використані стороною захисту для обґрунтування зменшення розміру застави.

Попри те що саме прокурор повинен довести наявність підстав для обрання запобіжного заходу, адвокату необхідно (1) зосередити увагу суду на тих доказах, які є важливими для захисту; (2) вимагати від суду більш ретельного дослідження та оцінювання доказів обвинувачення; (3) звертати увагу на ті обставини, які є лише припущеннями сторони обвинувачення.

Слід наголосити, що лише активна позиція захисту здатна сповна забезпечити дотримання учасниками кримінального провадження прав підозрюваного та вимог КПК України.

Автор статті: Ігор Парфило, адвокат VB PARTNERS

Джерело: ЮП