Справа «Кірєєв та Ліман проти України» (Заяви № 56234/16 та № 27010/24) | від 28.08.2025:

Справа «Кірєєв та Ліман проти України» (Заяви № 56234/16 та № 27010/24)

СТРАСБУРГ
28 серпня 2025 року

Переклад автентичний

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Кірєєв та Ліман проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

після обговорення за зачиненими дверима 03 липня 2025 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

ПРАВО

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявники скаржилися на відмову у доступі до судів вищих інстанцій. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції.

6. Суд повторює, що «Пономаренко проти України» (Ponomarenko v. Ukraine), заява № 13156/02, пункт 36, від 14 червня 2007 року, «Мацюк проти України» (Matsyuk v. Ukraine), заява № 1751/03, пункт 28, від 10 грудня 2009 року, та «Кузьменко проти України» (Kuzmenko v. Ukraine), заява № 49526/07, пункт 25, від 09 березня 2017 року). Стаття 6 Конвенції не зобов’язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії статті 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов’язків цивільного характеру. Крім того, до компетенції Суду не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. З іншого боку, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), заява № 11691/06, пункти 23–25, від 16 лютого 2017 року з подальшими посиланнями).

7. У керівних справах пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних розглянутим у цій справі.

8. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі відповідні обмеження підірвали саму суть права заявників на доступ до судів вищих інстанцій.

9. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ

10. У заяві № 56234/16 заявник також скаржився за 8 Конвенції на своє звільнення та наведене судами обґрунтування у зв’язку з оскарженням ним цього заходу, зокрема під час відмови у задоволенні його скарг.

11. Беручи до уваги свої висновки у пунктах 7–9, Суд вважає, що він вже розглянув основне юридичне питання, порушене у цій справі, і немає потреби продовжувати розгляд зазначених скарг (див. подібний підхід в рішенні у справі «Лоренцо Брагадо та інші проти Іспанії» (Lorenzo Bragado and Others v. Spain), заява № 53193/21 та 5 інших заяв, пункт 150, від 22 червня 2023 року).

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

12. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), пункт 36) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в правилом 60 Регламенту Суду.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Оголошує прийнятними скарги щодо відмови у доступі до судів вищих інстанцій та вважає, що немає потреби окремо розглядати решту скарг у заяві № 56234/16.

3. Постановляє , що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій.

4. Постановляє , що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці у заяві № 27010/24 суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 28 серпня 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

Перелік
заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції (відмова у доступі до судів вищих інстанцій)

- 1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
- 2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.