СПАДЩИНА – проблеми оформлення у переселенців окупованих територій України

ДО початку окупації частини території України, питання про оформлення спадщини було стабільним та врегульоване діючим законодавством України. Відповідно до статті 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини передбачалось останнє місце проживання спадкодавця, якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Якщо виникав судовий спір стосовно спадщини(нерухомого майна), відповідно до статті 114 Цивільно-процесуального кодексу України, позови до суду пред'являлися за місцезнаходженням майна або основної його частини.

На теперішній час, у жителів окупованих населених пунктів України, та їх родин, виникли певні труднощі з питань: - визнання права власності за спадщиною, яка знаходиться на окупованій території.

Українські суди, нотаріуси, державні органи влади України на окупованих територіях не працюють.

З метою врегулювання виниклого питання, Верховною Радою України був прийнятий відповідний Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на спадкування» від 12 лютого 2015 року, за № 189-VIII, який в свою чергу вніс зміни до статті 1221 Цивільного кодексу України, та до Законів України: - « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» , - «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідно до прийнятих змін, встановлено, якщо останнім місцем проживання спадкодавця(померлого) була тимчасово окупована територія , спадкоємець має право звертатись з заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України(вільній від окупації), до державного, приватного нотаріуса , або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна - основна частина рухомого майна знаходиться на тимчасово окупованій території України , місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви.

Тобто спадкоємець, має право звертатись з заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України(вільній від окупації), до державного, приватного нотаріуса , або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Законодавець не визначив питання стосовно спадкодавця, останнім місцем проживання якого була вільна територія України, але нерухоме майно , рухоме майно, залишилось на тимчасово окупованій території України.

Внесені зміни, стосовно оформлення спадщини для мешканців тимчасово окупованих територій України та їх родин, зобов’язані були упорядкувати відповідну процедуру .

Але на жаль цього не сталося.

Де які державні нотаріуси України, наприклад Дніпропетровського нотаріального округу, під будь-яким приводом відмовляють спадкоємцю за заповітом – переселенцю з Донецька в оформленні спадщини на нерухоме майно, яке знаходиться в м. Донецьку. Останнім місцем проживання спадкодавця, була територія України вільна від окупації.

Ще в 2008 році, Пленум Верховного Суду України в постанові « Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року за № 7, роз’яснив, про таке: « У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

Тобто, якщо керуватись статтею 114 Цивільно-процесуального кодексу України,

спадкоємець , отримавши постанову державного нотаріуса про відмову в виконанні нотаріальних дій, зобов’язаний звернутись до суду за місцем знаходження спадкового майна, в наведеному прикладі, до Будьоновського районного суду м. Донецька.

Відповідно до статті 9 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (Документ 1207-18, чинний, поточна редакція — Редакція від 07.04.2016, підстава 1038-19), будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, тимчасово окупованих територій України, є недійсним і не створює правових наслідків.

В такому випадку спадкоємцю залишається три варіанти для врегулювання конфлікту з нотаріусом, який безпідставно відмовив в оформленні спадщини:

1) При відсутності достатньо коштів зупинити процедуру оформлення спадщини;

2) При наявності достатньо коштів, звернутись з позовною заявою до суду , який уповноважений РОЗПОРЯДЖЕННЯМ Голови Вищого спеціалізованого суду України

№ 2710/38-14, від 02.09.2014 «Про визначення територіальної підсудності» розглядати позови замість суду,який залишився на тимчасово окупованій території України;

В наведеному прикладі спадкоємцю необхідно з міста Дніпро, де він звернувся з першою заявою про оформлення спадщини, мешкає і отримує пенсію, подавати позовну заяву в Покровський(Красноармійський ) міськрайонний суд Донецької області , який розташований на відстані не менше 200 км. Далі, ще кілька разів приїжджати в судовий процес.

Не виключно, що суддя буде вимагати приїзду до суду Дніпропетровського нотаріуса, або представника відповідача - місцевий виконком(ДНР, ЛНР) на території якого знаходиться нерухомість.

А якщо спадкоємець(переселенець з Донецька) звернувся з заявою про прийняття спадщини в Івано-франківській області, або Львівській, отримав відмову, йому необхідно їздити наприклад до Покровського міськрайонного суду Донецької області для захисту свого права більш як за 1500 км.?

Третій варіант: - звернутись до суду за місцем подання першої заяви про прийняття спадщини та отримання відмови нотаріусом, розуміючи прийняті Верховною Радою України ЗАКОНИ про забезпечення прав і свобод громадян тимчасово окупованих територій, більш розширено.

Вважаю це було б з точки зору захисту конституційних прав громадян, законно, логічно. Спір, який виник за місцем першого подання заяви про прийняття спадщини та отримання відмови нотаріуса в оформленні спадщини, розглядає суд за місцем розташування нотаріуса, який відмовив в оформленні спадщини.

Повертаючись до наведеного прикладу з державним нотаріусом м. Дніпро, позовна заява була подана до районного суду за місцем розташування нотаріусу, який відмовив в оформленні спадщини.

Суддя відмовив в прийнятті позовної заяви, вказавши, що необхідно звернутись до суду за місцем знаходження нерухомого майна, пославшись на статтю 114 Цивільно-процесуального кодексу України, тобто до суду, на якого покладено розгляд справ відповідно вище наведеного РОЗПОРЯДЖЕННЯ.

Прийняті ЗАКОНИ, щодо забезпечення реалізації права на спадкування, трактуються неоднаково нотаріусами, суддями. Врегулювавши одне питання, закони не внесли відповідних змін стосовно місця розгляду спорів відносно спадкового майна, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, тим самим створюючи юридичні і матеріальні перешкоди громадянам.

З огляду на вище викладену ситуацію, доречним було б доповнити статтю 11-1 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», частиною 4 наступного змісту: «У разі відмови нотаріуса, уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування, в оформленні права на спадщину, спадкоємець може звернутися до суду за місцем розташування відповідних осіб, надавших відмову».

Частину 1 статті 114 Цивільно-процесуального кодексу України(виключна підсудність) доповнити реченням наступного змісту: « В особливих випадках місце подання позову встановлюється законом».

Автор статті: Анатолій Фесенко

Адвокат, член Комітету законотворчих ініціатив

з питань адвокатської діяльності при НААУ