Роз’яснення ухвали слідчого судді: правове підґрунтя та практичні аспекти застосування

Адвокати, які практикують у кримінальному процесі, рано чи пізно, стикаються з таким процесуальним інструментом, як роз’яснення судового рішення (ст. 380 Кримінального процесуального кодексу України, далі - КПК України). Користуючись вказаною правовою нормою учасник судового провадження, орган виконання судового рішення або приватний виконавець у разі, якщо розуміння судового рішення викликає певні труднощі, мають можливість отримати від суду, що це рішення виніс, його викладення у більш повному і зрозумілому вигляді. Статтею 369 КПК України встановлено, що судове рішення може бути викладене у формі вироку або у формі ухвали.

Отже, виходячи з вказаної норми, ухвала слідчого судді не може бути предметом роз'яснення в порядку, передбаченому ст. 380 КПК. Саме такої думки дотримувався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) у своєму Листі №10-1332/0/4-13 від 22.08.2013 року. Зокрема, ВССУ зазначав, що підстави та порядок роз'яснення судового рішення встановлені в ст. 380 КПК України. Відповідно до ч. 1 зазначеної статті, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. Отже, предметом роз'яснення є судове рішення, прийняте судом. При цьому, враховуючи значення слів "за заявою учасника судового провадження", можемо зробити висновок, що таке рішення приймається під час судового провадження.

Ухвали слідчого судді, на відміну від ухвал суду, постановляються під час досудового розслідування, а не судового провадження. Тому ухвала слідчого судді не відповідає критерію стадії кримінального провадження, під час якої приймається судове рішення, яке може бути роз'яснено.

При вирішенні питання, чи підлягають роз'ясненню ухвали слідчого судді, слід керуватися ч. 1 ст. 9 КПК, відповідно до якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно дотримуватись вимог Конституції, цього кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, вимог інших актів законодавства.

Враховуючи наведене, а також те, що порядок роз'яснення ухвал слідчого судді прямо не визначений у КПК, слідчий суддя не уповноважений розглядати та вирішувати по суті клопотання чи заяви осіб про роз'яснення постановлених ним ухвал.

Здавалось би: після оприлюднення вищевказаного Листа ВССУ у питанні можливості/ неможливості роз’яснення ухвал слідчих суддів має бути поставлена жирна крапка, а судова практика розгляду вказаних заяв – сформованою та єдиною для всіх. Втім, зроблений мною огляд судової практики у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/) свідчить про протилежне.

Так, той самий ВССУ в Ухвалі від 06.10.2015 року по справі №5-2286км15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/52081090), розглянувши касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Харківської області про відмову у відкритті провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді про відмову у роз’ясненні ухвали, зазначив наступне.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20.01.2015 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Харківської області яка, на думку скаржниці, полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявою про вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 365, 366 КК України. Ухвалою цього ж слідчого судді скаржниці ОСОБА_1 відмовлено в роз'ясненні, за її заявою, вказаного судового рішення, а за апеляційною скаргою останньої на вказане рішення ухвалою судді-доповідача апеляційного суду Харківської області відмовлено у відкритті апеляційного провадження через те, що згідно ст. 309 КПК України таке рішення не підлягає оскарженню. У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. ВССУ визнав скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст, а положеннями ч. 1 ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України. Згідно ч. 4 ст. 380 КПК України ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасниками судового провадження. Отже, висновок апеляційного суду про те, що ухвала слідчого судді про відмову в роз'ясненні судового рішення не підлягає апеляційному оскарженню - необґрунтований та суперечить змісту вищезазначених вимог та положень КПК України, внаслідок чого оскаржене рішення підлягає скасуванню через істотне порушення кримінального процесуального закону.

У Листі ВССУ від 03.06.2016 року «Про правові позиції судової палати у кримінальних справах ВССУ за 2015 рік» зазначається, що будь-яких застережень щодо неможливості вирішення питання про роз’яснення судового рішення, постановленого слідчим суддею, у порядку, визначеному положеннями ст.380 КПК, кримінальний процесуальний закон не містить (Ухвала ВССУ від 02.07.2015 року, справа № 5-1407км15; http://reyestr.court.gov.ua/Review/46298938).

Отже, ВССУ, як то кажуть, змінив гнів на милість, та надав зелене світло учасникам кримінального провадження для отримання роз’яснень ухвал слідчих суддів в порядку, передбаченому ст. 380 КПК України.

При цьому, обидва вищезазначені Листи ВССУ, у яких містяться зовсім полярні висновки, є чинними на сьогоднішній день, у зв’язку із чим слідчі судді на місцях, розглядаючи заяви учасників кримінального провадження про роз’яснення їхніх ухвал, є абсолютно вільними у виборі правової позиції, а тому Єдиний державний реєстр судових рішень переповнений ухвалами слідчих суддів про роз’яснення ухвал, в порядку ст. 380 КПК України, ухвалами про відмову у задоволенні заяв про роз’яснення, а також ухвалами про повернення відповідних заяв.

Більш того, серед слідчих суддів, які розглядають заяви про роз’яснення ухвал, відсутня єдина правова позиція стосовно можливості оскарження ухвал, винесених за результатами розгляду заяв про роз’яснення, а також строків такого оскарження. Наведу приклади.

1. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. від 03.03.2017 року заяву старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України про роз'яснення рішення Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2016 року, залишено без задоволення з огляду на те, що текст рішення, як і резолютивна частина є достатньо зрозумілою для її виконання. При цьому, в резолютивній частині слідчим суддею зазначено, що ухвала слідчого судді в порядку ст. 380 КПК України оскарженню не підлягає (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65299746).
2. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В. від 28.10.2016 року заяву старшого слідчого в ОВС прокуратури м. Києва про роз'яснення ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року по справі №757/43677/16-к за скаргою захисника підозрюваного на бездіяльність слідчого в ОВС прокуратури м. Києва щодо не розгляду клопотання про допит свідків у кримінальному - задоволено. Роз'яснено ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року по справі № 757/43677/16-к за скаргою захисника підозрюваного на бездіяльність слідчого, а саме: в частині «Зобов'язати слідчого в ОВС прокуратури м. Києва розглянути відповідно до положень ст. 220 КПК України клопотання захисника підозрюваного про допит свідків у кримінальному провадженні» слід розуміти як «Зобов'язати слідчого в ОВС прокуратури м. Києва чи іншого слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні розглянути відповідно до положень ст. 220 КПК України клопотання захисника підозрюваного про допит свідків у кримінальному провадженні». Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції (http://reyestr.court.gov.ua/Review/62551335).
3. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.03.2017 №461/1664/17 заяву адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про роз'яснення ухвали слідчого судді від 06.03.2017 року повернуто заявнику з огляду на те, що порядок роз'яснення ухвал слідчого судді прямо не визначений у КПК України, слідчий суддя не уповноважений розглядати та вирішувати по суті клопотання чи заяви осіб про роз'яснення постановлених ним ухвал. Також в резолютивній частині зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65301367).
4. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.03.2017 №592/1255/17 у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали слідчого судді відмовлено з огляду на те, що ухвала слідчого судді не віднесена до рішень, які можуть бути предметом роз'яснення в порядку, передбаченому ст. 380 КПК України. Крім того, зазначено, що ухвали слідчого судді, на відміну від ухвал суду, постановляються під час досудового розслідування, а не судового провадження, тому ухвала слідчого судді не відповідає критерію стадії кримінального провадження, під час якої приймається судове рішення, що його може бути роз'яснено. В резолютивній частині зазначено, що на ухвалу може бути подана апеляція на протязі семи днів з дня її оголошення, а заявником з дня отримання копії ухвали, в той же строк, до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65238961).
5. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.03.2017 року №727/668/17 у задоволенні заяви про роз’яснення ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.01.2017р. відмовлено з тих підстав, що оскаржувана ухвала слідчого судді викладена в ясній та зрозумілій формі, в ній чітко та конкретно зазначені висновки суду по суті предмету судового розгляду, підстав для її роз'яснення немає. У заяві заявником фактично порушується питання щодо роз'яснення мотивів прийнятого слідчим суддею рішення, що не передбачено нормою ч. 1ст. 380 КПК України. В резолютивній частині зазначено, що ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Чернівецької області протягом семи днів (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65126345).

На мою думку, вищевикладене свідчить про численне порушення органами судової влади принципу правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» КСУ зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). У Рішенні від 22.09.2005 року N5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками КСУ вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

У пункті 23 Рішення по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року (Заява №23436/03) зазначається, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. рішення у справі Pérez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, p. 3255, §45). Суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див., mutatis mutandis, рішення у справі Miragall Escolano and Others v. Spain, заява № 38366/97, § 37, ECHR 2001-I; та у справі «Звольський та Звольська проти Чеської Республіки» (Zvolský and Zvolská v. the Czech Republic), заява № 46129/99, § 51, ECHR 2002-IX).

У пункті 179 Рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v.Ukraine від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11), ЄСПЛ нагадує, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (див. зазначене вище рішення у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства», 63 п. 33). Хоча цей висновок був зроблений у контексті системи загального права, тлумачення, здійснюване судовими органами, не може недооцінюватися й у системах континентального права при забезпеченні передбачуваності законодавчих положень. Саме ці органи повинні послідовно тлумачити точне значення загальних положень закону та розсіювати будь-які сумніви щодо його тлумачення (див., рішення у справі «Гожелік та інші проти Польщі», п. 65). У пункті 141 цього ж Рішення Суд зазначає, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «”Дія-97”проти України», заява № 19164/04, п. 47).

Резюмуючи вищевикладене, хочу зазначити, що поки Верховним Судом України не буде сформована єдина правова позиція щодо роз’яснення ухвал слідчих суддів, адвокати та їх клієнти при зверненні до слідчих суддів із відповідними заявами, в порядку ст. 380 КПК України, не можуть розраховувати на дотримання описаного вище принципу правової визначеності і вимушені очікувати різні процесуальні результати подання своїх заяв: задоволення шляхом роз'яснення ухвали слідчого судді; залишення без задоволення та, навіть, повернення заяви з мотивів, що роз'яснення ухвали слідчого судді не передбачено вимогами КПК України.

Автор статті: адвокат Ксенія Гольдарб