Історія справи

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів:Гулька Б.І., Журавель В.І., Черненко В.А., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 квітня 2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір № SAMDN80000734539772, за умовами якого ОСОБА_6 вніс на депозитний рахунок грошову суму у розмірі 25 тис. доларів США на строк 6 місяців до 12 жовтня 2013 року включно, під 8,5 % річних. Пунктом 1 вказаного договору передбачено право вкладника здійснювати поповнення вкладу, на підставі чого 15 липня 2013 року ОСОБА_6 вніс на свій депозитний рахунок грошову суму у розмірі 11 854 долари США 08 центів в рахунок поповнення вкладу.

Посилаючись на те, що позивач звертався до банку із заявою про повернення йому коштів, однак вказана заява банком не задоволена і кошти йому не повернуто, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд задовольнити позов та зобов'язати ПАТ «Приватбанк» видати ОСОБА_6 готівкою одноразовою операцією через касу банку належні йому кошти, розміщені на депозитному рахунку згідно договору № SAMDN80000734539772 в сумі 40 350 доларів США 65 центів.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2015 року, позов задоволено.

Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» видати ОСОБА_6 готівкою, одноразовою операцією через касу, належні йому грошові кошти за договором № SAMDN80000734539772 разом з нарахованими відсотками в сумі 40 350 доларів США 65 центів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

12 квітня 2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір № SAMDN80000734539772, за умовами якого ОСОБА_6 вніс на депозитний рахунок грошову суму у розмірі 25 тис. доларів США на строк 6 місяців до 12 жовтня 2013 року включно, під 8,5 % річних. Пунктом 1 вказаного договору передбачено право вкладника здійснювати поповнення вкладу, на підставі чого 15 липня 2013 року ОСОБА_6 вніс на свій депозитний рахунок грошову суму у розмірі 11 854 долари США 08 центів в рахунок поповнення вкладу.

28 травня 2014 року, 02 червня 2014 року та 23 червня 2014 року ОСОБА_6 звертався до банку із заявами щодо повернення його депозитного вкладу в повному обсязі.

Матеріали справи не містять доказів виконання банком вимог вкладника щодо повернення депозитних коштів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невиконання ПАТ КБ «Приватбанк» вимог вкладника щодо видачі належних позивачу грошових коштів порушує права ОСОБА_6, вимоги цивільного законодавства та умови договору, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оцінені судами, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно із ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведеним норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, суди дійшли правильного висновку, про те, що неповернення банком грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_6 суперечать вимогам чинного законодавства, умовам укладеного між сторонами договору та порушують права ОСОБА_6

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що спірні депозитні кошти вносились у банківському відділенні на території АР Крим, яка є тимчасово окупованою територією, що позбавляє відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» можливості задовольнити вимоги позивача та виконати умови договору.

Однак, суди обґрунтовано відхилили вказані доводи банку, оскільки договір № SAMDN80000734539772 від 12 квітня 2013 року був укладений з ПАТ КБ «Приватбанк», як юридичною особою, яка знаходиться у м. Дніпропетровськ.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками судів про те, що кошти мають бути видані позивачу у спосіб, який визначено ним у позовній заяві та зазначений у резолютивній частині рішення суду першої інстанції, а саме: одноразовою операцією через касу банку.

Відносини банку та володільця рахунку передбачені главою 72 ЦК України, обов'язок банку з повернення коштів урегульовано ст.ст. 1068, 1073 ЦК України та умовами відповідного договору. У зв'язку з цим суд правильно зобов'язав відповідача видати позивачу грошові кошти згідно умов поточного рахунку, а порядок виконання цього рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного судові рішення відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають зміні з відмовою ОСОБА_6 у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача видати спірні грошові кошті одноразовою операцією.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» видати кошти одноразовою операцією через касу банку скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» видати кошти одноразовою операцією через касу банку відмовити.

В решті рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. ЛуспеникСудді:Б.І. Гулько В.І. Журавель В.А. Черненко С.П. Штелик