РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ України

21 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЛуспеника Д.Д., суддів:Журавель В.І.,Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 09 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у липні-серпні 2011 року в. о. головного лікаря Коростишівської центральної районної лікарні - ОСОБА_7 -умисно і безпідставно відмовила їй в обов'язковому працевлаштуванні в центральній районній лікарні на посаді лікаря-інтерна з 01 серпня 2011 року, за що була притягнута до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.172 КК України за умисне грубе порушення трудового законодавства. Ухвалою суду від 22 січня 2016 року обвинувачена звільнена від кримінальної відповідальності на підставі за спливом строку позовної давності, кримінальне провадження закрито, її цивільний позов у кримінальному провадженні залишено без розгляду. Оскільки ОСОБА_7 в добровільному порядку відмовляється відшкодувати їй завдану злочином майнову шкоду у вигляді втрати заробітку за період з 01 серпня 2011 року по 27 вересня 2011 року, просила стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4 514 грн.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 09 березня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди 4 514 грн, вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 606 грн 32 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2016 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, закрито у зв'язку із закінченням строків давності. ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 залишено без розгляду. Вказаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_7, обіймаючи керівну посаду комунального закладу охорони здоров'я Коростишівської центральної районної лікарні ім. Д.І. Потєхіна, вчинила злочин проти трудових прав людини і громадянина за таких обставин.ОСОБА_6 21 червня 2011 року закінчила Національний медичний університет ім.О.О. Богомольця і отримала диплом за спеціальністю «Лікувальна справа та здобула кваліфікацію «Лікар».

23 червня 2011 року відповідно до п. 11 Порядку працевлаштування випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 367 від 25 грудня1997 року, ОСОБА_6 видано направлення на роботу № 32, за яким її направлено в розпорядження Управління охорони здоров'я Житомирської облдержадміністрації Коростишівської ЦРЛ для роботи на посаді лікаря акушера-гінеколога. Згідно наказу № 171-ос від 20 липня 2011 року Управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 направлено для проходження інтернатури за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» до комунального закладу «Коростишівська Центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна». ОСОБА_7, обіймаючи посаду виконуючого обов'язки головного лікаря КЗ «Коростишівська ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна», та відповідно займаній посаді, будучи наділеною повноваженнями прийому та звільнення з роботи, 26 липня 2011 року, перебуваючи в службовому кабінеті, що знаходиться в м. Коростишеві по вул. Карла Маркса, 58, усвідомлюючи, що її дії є протиправними та містять суспільно-небезпечний характер, умисно, необгрунтовано склала та підписала лист №1219, адресований потерпілій ОСОБА_6 щодо відмови у прийнятті у проходженні інтернатури за спеціальністю.

28 липня 2011 року, виконуючи обов'язки головного лікаря КЗ «Коростишівська Центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна», ОСОБА_7 підписала наказ № 226, згідно якого ОСОБА_8, яка не мала, на відміну від ОСОБА_6, відповідного направлення на роботу, зараховано на посаду лікаря акушера-гінеколога вказаного медичного закладу. Умисними діями, які проявилисяв іншому грубому порушенні законодавства про працю, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.172 КК України. У зв'язку з тим, що вчинене ОСОБА_7 кримінальне діяння відноситься до категорії невеликої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за яким становить 2 роки, а кримінальне правопорушення фактично було вчинено у липні 2011 року, тому кримінальне провадження закрито із звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 21вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до комунального закладу охорони здоров'я «Коростишівської центральної районної лікарні ім. Д.І. Потєхіна», Управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної про визнання незаконною відмову у працевлаштуванні, зобов'язання працевлаштувати, відшкодування моральної шкоди позов ОСОБА_6 задоволено частково, визнано незаконною відмову КЗ «Коростишівська ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна» в працевлаштуванні ОСОБА_7 па посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» після 01 серпня 2011 року та зобов'язано вказаний медичний заклад прийняти на роботу ОСОБА_6 на посаду лікаря-інтерна за названою спеціальністю у відповідності до направлення на роботу № 32 від 23 червня 2011 року та наказу Управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації від 20 липня 2011 року за № 171-ос. Стягнуто з комунального закладу охорони здоров'я «Коростишівської центральної районної лікарні ім. Д.І. Потєхіна» на користь ОСОБА_6 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_7 саме як посадова особа центральної районної лікарні, яка була наділена відповідними повноваженнями, письмово відмовила у прийнятті ОСОБА_6 для проходження інтернатури за спеціальністю «Акушерство і гінекологія» з подальшим її працевлаштуванням. Тобто, позивачу завдано майнову шкоду діями ОСОБА_7 при виконанні нею своїх службових обов'язків як в.о. головного лікаря. Таким чином, вимоги до відповідача ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, є необґрунтованими, оскільки належним відповідачем у справі повинна бути юридична особа, з якою посадова особа в. о. головного лікаря КЗ охорони здоров'я Коростишівської ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна перебувала у трудових відносинах, проте вимог до цього відповідача позивач не заявляла.

Із такими висновками колегія суддів погоджується.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Встановивши, що позивачу завдано майнову шкоду діями ОСОБА_7 при виконанні нею службових обов'язків в.о. головного лікаря, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідати за шкоду, завдану ОСОБА_7 під час виконання службових обов'язків, має роботодавець.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв'язку із характером спірних правовідносин.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову, тому доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не ставив на обговорення сторін питання щодо належності відповідача у справі, є необґрунтованими, на правильність вирішення справи апеляційним судом не впливають.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення апеляційного суду залишається без змін у частині вирішення справи по суті за ст. 337 ЦПК України.

Разом з тим, апеляційний суд ухвалив стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606 грн 32 коп.

При цьому суд залишив поза увагою п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на підставі якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом ч. 4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 звільнена від оплати судових витрат, понесені ОСОБА_7 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606 грн 32 коп. підлягають стягненню із держави, а тому в цій частині рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2016 року скасувати у частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Стягнути із держави на користь ОСОБА_7 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606 грн 32 коп.

В іншій частині рішення апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик