Історія справи

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року м. Київ Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Амеліна В.І.. Гончара В.П.,

Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України, третя особа - ОСОБА_5, про захист честі, гідності та ділової репутації, за касаційними скаргами Генеральної прокуратури України та ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію останнього, інформацію, яка викладена в листі на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон від 08 липня 2014 року, направленому Генеральною прокуратурою України за підписом заступника Генерального прокурора України наступного змісту:

«Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42014100000000209 від 06 березня 2014 року за ч. 2 ст. 191 (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України стосовно зловживання ним на посаді заступника Глави Адміністрації Президента України своїм службовим становищем при працевлаштуванні завідувачем кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та заволодінні коштами у вигляді заробітної плати в розмірі 114 091 грн 69 коп. на вказаній посаді, не виконуючи фактично ніякої роботи, а також зайнятті по квоті з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ посади члена Вищої ради юстиції України».

Зобов'язати відповідача спростувати інформацію, яка викладена в листі на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон від 08 липня 2014 року в такий же спосіб, у який вона була поширена, та не пізніше десяти днів з дня набрання рішення суду законної сили направити лист на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки з повідомленням про ухвалене у цій справі судове рішення та направити з таким листом копію такого судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що поширена у такий спосіб відповідачем інформація не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки створює враження причетності позивача до протиправної діяльності, створює уявлення у представника та робочих органів Європейського Союзу про позивача, як злочинця, у зв'язку з причетністю до вчинення кримінально караного діяння.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною, такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, викладену в листі Генеральної прокуратури України від 08 липня 2014 року на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, а саме: «Головним слідчим управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування стосовно ОСОБА_4».

З метою спростування недостовірної інформації, зобов'язано Генеральну прокуратуру України повідомити Європейську службу зовнішньої дії про ухвалене у справі рішення суду протягом місяця з дня набрання ним законної сили.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року змінено та виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на положення ч. 3 ст. 277 ЦК України.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційних скаргах Генеральна прокуратура України та ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ч. 3 ст. 335 ЦПК України).

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в повній мірі не відповідають.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виключивши лише з мотивувальної частини рішення суду посилання на ч. 3 ст. 277 ЦК України, дійшов висновку про те, що інформація, яка була поширена в листі на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон від 08 липня 2014 року, направленому Генеральною прокуратурою України за підписом заступника Генерального прокурора України, є негативною, оскільки говорить про суспільно-небезпечну діяльність позивача та містить негативну соціальну оцінку позивача та його ділових і професійних якостей, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, тому дійшов висновку про визнання такої інформації недостовірною та її спростування в спосіб, поширений відповідачем.

Відповідно до Конституції України <nau://ukr/254к/96-ВР> та ст. ст. 270 <nau://ukr/435-15|st270>, 275 <nau://ukr/435-15|st275>, 297 ЦК України <nau://ukr/435-15|st297> фізична особа має право як на повагу до гідності та честі, так і право на захист свого особистого немайнового права.

У ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (п. 1 ст. 17).

В ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок порушення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Таким чином, кожному громадянину гарантовано право за судовий захист особистих немайнових прав, які визнаються в державі найвищою соціальною цінністю та підлягають захисту у порядку, визначеному ст. 32 Конституції України та ст. 277 ЦК України.

Судами встановлено, що 08 липня 2014 року на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон Генеральною прокуратурою України за підписом заступника Генерального прокурора України було направлено лист наступного змісту: «Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42014100000000209 від 06 березня 2014 року за ч. 2 ст. 191 (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України стосовно зловживання ним на посаді заступника Глави Адміністрації Президента України своїм службовим становищем при працевлаштуванні завідувачем кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та заволодінні коштами у вигляді заробітної плати в розмірі 114 091 грн 69 коп. на вказаній посаді, не виконуючи фактично ніякої роботи, а також зайнятті по квоті з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ посади члена Вищої ради юстиції України».

Відповідно до п. 5.3. Розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, заносяться до Реєстру у випадках, коли стосовно неї приймається одне з рішень передбачених КПК України.

У листах-відповідях на адвокатський запит від 29 березня 2014 року та від 07 серпня 2014 року Генеральною прокуратурою повідомляється про відсутність кримінальних проваджень, у яких громадянину ОСОБА_4 повідомлено про підозру, оголошено в розшук, а також відмовлено його адвокату в ознайомлені з матеріалами кримінального провадження №42014100000000209 з посиланням на те, що ОСОБА_4 не є стороною у цьому кримінальному провадженні (т. 1, а. с. 20-23).

Наведені в реєстрі дані, відповідно до п. 2 Розділу І цього Положення, є коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела та попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які ще потребують перевірки в порядку передбаченому КПК України.

Оскільки у листі від 08 липня 2014 року на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон було чітко зазначено про те, що «Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування стосовно ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 42014100000000209 від 06 березня 2014 року», то суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що в листі було виражено залежність особи позивача від дії «досудове розслідування», що в свою чергу дає підстави стверджувати про наявність зв'язку особи позивача з досудовим розслідуванням, й наявність підозр, що позивач вчинив кримінальне правопорушення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

За змістом ст. ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини Генеральна прокуратура України, інформуючи Раду ЄЄ про досудові розслідування мала робити це стримано і делікатно, добираючи формулювання, які не порушують основні європейські та національні конституційні принципи.

З урахуванням вказаного суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визнання негативною та такою, що не відповідає дійсності та порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію, поширену Генеральною прокуратурою України в листі 08 липня 2014 року на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон.

Доводи касаційних скарг є безпідставними, не спростовують висновків судів та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині визнання інформації недостовірною.

Проте, відповідно до положень ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Ухвалюючи рішення в частині спростування недостовірної інформації, суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про спростування недостовірної інформації шляхом зобов'язання Генеральної прокуратури України повідомити Європейську службу зовнішньої дії про ухвалене у справі рішення суду протягом місяця з дня набрання ним законної сили, оскільки така інформація була поширена в інший спосіб, а саме: шляхом направлення Генеральною прокуратурою України листа на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене колегія суддів, ураховуючи, що судами допущені порушення норм матеріального права в частині зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, колегія суддів приходить висновку про зміну рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційні скарги Генеральної прокуратури України та ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року в частині зобов'язання спростувати інформацію змінити.

Зобов'язати Генеральну прокуратуру України спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_4 наступного змісту: «Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42014100000000209 від 06 березня 2014 року за ч. 2 ст. 191 (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України стосовно зловживання ним на посаді заступника Глави Адміністрації Президента України своїм службовим становищем при працевлаштуванні завідувачем кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та заволодінні коштами у вигляді заробітної плати в розмірі 114 091 грн 69 коп. на вказаній посаді, не виконуючи фактично ніякої роботи, а також зайнятті по квоті з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ посади члена Вищої ради юстиції України», шляхом направлення на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки відповідного листа.

У решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.П. Касьян

Судді: В.І. Амелін

В.П. Гончар

Д.О. Остапчук

В.О. Савченко