Історія справи

Р Ш Е Н Н Я

іменем україни

08 червня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О. П.,

суддів: Дербенцевої Т. П., Попович О. В.,

Остапчука Д. О., Савченко В. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного нотаріуса Першої сумської державної нотаріальної контори Блошенко Вікторії Іванівни про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Сумської області від 18 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому зазначав, що постановою державного нотаріуса Першої сумської державної нотаріальної контори від 23 червня 2015 року № 1641/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_5 та складається з 60/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки він не надав документів, які б безспірно підтверджували склад спадкового майна та належність цього майна спадкодавцеві.

Посилаючись на те, що вказана відмова у вчиненні нотаріальних дій є незаконною, просив зобов'язати нотаріуса видати йому свідоцтво про право на спадщину законом на 60/100 частини житлового будинку за вказаною адресою.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 жовтня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного нотаріуса Першої сумської державної нотаріальної контори Блошенко В.І. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23 червня 2015 року № 1641/02-31.

Зобов'язано державного нотаріуса Першої сумської державної нотаріальної контори Блошенко В. І. видати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину законом на 60/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 18 листопада 2015 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із неправомірності дій державного нотаріуса при вчиненні нотаріальної дії про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що державний нотаріус Першої сумської державної нотаріальної контори Блошенко В. І. є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем у справі має бути Перша сумська державна нотаріальна контора, яка до участі у справі не залучалася.

Судами встановлено, що 22 лютого 1996 року рішенням Зарічного районного виконкому № 27 було затверджено акт від 05 лютого 1996 року про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння на садибі АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

Згідно з договором дарування від 19 квітня 1996 року № 2093 ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_6 40/100 частини вказаного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла.

23 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Першої сумської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на 60/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_5

Постановою державного нотаріуса Першої сумської державної нотаріальної контори Блошенко В. І. від 23 червня 2015 року № 1641/02-31 ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку із ненаданням позивачем документів, які б безспірно підтверджували склад спадкового майна та належність померлій ОСОБА_5 зазначеного майна.

Главою 14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Такий же порядок оскарження нотаріальних дій передбачено і приписами ст. 50 Закону України «Про нотаріат».

Отже, за правилами цивільного процесуального законодавства предметом оскарження (судового розгляду) в такому випадку можуть бути нотаріальні дії, вчинені нотаріусом відповідної нотаріальної контори.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування постанови державного нотаріуса Першої сумської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про нотаріат» державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

З урахуванням того, що державний нотаріус перебуває з державною нотаріальною конторою у трудових відносинах та вчиняє нотаріальні дії від її імені, то у разі оскарження його нотаріальних дій належним відповідачем є саме державна нотаріальна контора, а сам державний нотаріус може брати участь у справі як третя особа.

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що належним відповідачем у даній справі є Перша сумська державна нотаріальна контора, яка до участі у справі не залучалася.

З огляду на те, що рішення апеляційного суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування і задоволення касаційної скарги відсутні.

У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків, щодо обставин справи, не пов'язаних із встановленням належності відповідача.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Апеляційний суд, вказуючи на неналежність відповідача у справі, у той же час увійшов в обговорення питання про доведеність позову, вважаючи, що доданий позивачем на обґрунтування своїх вимог дублікат договору від 27 липня 1962 року № 1-5458 про надання в користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку є неналежним доказом.

Враховуючи те, що позов заявлено до неналежного відповідача, апеляційний суд не повинен був встановлювати обставини, пов'язані із доведеністю вимог.

За таких обставин ухвалене у справі рішення апеляційного суду відповідно до ст. 341 ЦПК України підлягає зміні шляхом виключення із його мотивувальної частини висновку про те, що дублікат договору від 27 липня 1962 року № 1-5458 про надання в користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку є неналежним доказом.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 18 листопада 2015 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок про те, що дублікат договору від 27 липня 1962 року № 1-5458 про надання в користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку є неналежним доказом.

В іншій частині рішення апеляційного суду Сумської області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О. П. Касьян

Судді: Т. П. Дербенцева

Д. О. Остапчук

О. В. Попович

В. О. Савченко