Історія справи

РІШЕННЯ

іменем україни

08 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Іваненко Ю.Г., Коротуна В.М.,

Парінової І.К., Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, житлово-експлуатаційного управління м. Полтави, третя особа - ОСОБА_5, про укладення окремого договору найму жилого приміщення, вселення в квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, житлово-експлуатаційного управління м. Полтави (далі - ЖЕУ м. Полтави), обґрунтовуючи вимоги тим, що 25 березня 2014 року вона отримала ордер № 64 на право зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на сім'ю у складі трьох осіб - на себе, ОСОБА_7 і ОСОБА_5, та зареєструвалася у вказаній квартирі. Посилаючись на те, що шлюб між нею та ОСОБА_7 розірвано, останній перешкоджає їй у вселенні до квартири, хоча сам проживає за іншою адресою, а саме: по АДРЕСА_2 просила вселити її у квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати ЖЕУ м. Полтави укласти з нею договір найму зазначеної квартири та відкрити на її ім'я окремий особовий рахунок на кімнату площею 11,2 кв. м у спірній квартирі, а вбиральню, ванну кімнату, коридор та комору залишити у загальному користуванні.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у повній мірі не відповідають.

Судами встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 15 грудня 2010 року ОСОБА_6 25 березня 2014 року було видано ордер № 64 на право зайняття квартири АДРЕСА_1, право проживання у якій, окрім неї, також отримав її чоловік ОСОБА_7 та донька ОСОБА_5

Спірна квартира складається з трьох кімнат, жилою площею 11,2 кв. м, 16,2 кв. м, 13,0 кв. м, право користування якими мають ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено, що ОСОБА_8 чинить їй перешкоди у вселенні в спірну квартиру. А також суд зазначив про неможливість надання ОСОБА_6 окремої ізольованої кімнати за запропонованим нею варіантом, оскільки при такому поділі будуть порушуватись права інших наймачів цієї квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Інші вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна з огляду на таке.

Згідно зі ст. 104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 63 ЖК Української PCP предметом договору найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі, частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Вирішуючи спір в частині зобов'язання укласти договір найму спірної квартири та відкриття окремого особового рахунку на кімнату, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦК України повно, всебічно та об'єктивно встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові в цій частині, виходячи з того, що виділення позивачу ізольованої кімнати та відкриття на неї окремого особового рахунку порушить права інших користувачів квартири.

Рішення судів в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують.

Однак з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині вселення ОСОБА_3 погодитися не можна з таких підстав.

За змістом ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК Української РСР кожному гарантовано право на житло. Ніхто не може обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановивши обставини справи та відносини, що виникли між сторонами, не звернули уваги на те, що ОСОБА_3 є основним квартиронаймачем спірної квартири та має право користування нею на відповідній правовій підставі - на підставі ордера, при цьому остання вказувала, що вона не має можливості вселитися у спірне жиле приміщення та користуватися ним, оскільки ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у цьому.

Згідно зі ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального права за правильно встановлених обставин призвели до неправильного вирішення справи в частині відмови в задоволенні позову про вселення ОСОБА_3 до спірної квартири, ухвалені у справі судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про вселення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий С.П. Штелик

Судді: Ю.Г. Іваненко

В.М. Коротун

І.К. Парінова

О.В. Попович