Прокурор у справі розстрілів на Майдані Ігор Земсков: "Я проситиму суд тільки про довічне ув’язнення для обвинувачених"

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Прокурор у справі розстрілів на Майдані Ігор Земсков: "Я проситиму суд тільки про довічне ув’язнення для обвинувачених"   - 89cdf3695fe0245ae84c73c0c3eac3f5_614cd5fcf033d.jpg

Прокурор Офісу генерального прокурора Ігор Земсков представляє державне обвинувачення у справах стосовно розстрілів упродовж 20 лютого 2014 року на Майдані. Це не лише справа стосовно п’яти обвинувачених ексспівробітників київського "Беркуту", так званої "чорної роти", а й бійців спецпідрозділу "Омега".

Окрім цього Земсков розслідує справи і про вбивства правоохоронців того дня. Ми записуємо із ним інтерв’ю перед тим, як він їде на слідчий експеримент у справі вбитого беркутівця Миколи Симисюка. Про те, чому справи Майдану не мають вироку на сьомий рік розслідувань, про спеціальний суд для цих справ та про нові розслідувані епізоди - в інтерв’ю для Цензор.НЕТ.

МИ ЗАЦІКАВЛЕНІ РОЗСЛІДУВАТИ ВЗАГАЛІ ВСІ ФАКТИ ПОДІЙ 20 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ЧИ ТО СТОСОВНО МИРНИХ ГРОМАДЯН, ЧИ ПРАВООХОРОНЦІВ

— Першого вересня ви передали до суду справу стосовно колишнього бійця спецпідрозділу "Омега" Володимира Косенка. Його підозрюють у вбивстві Олега Ушневича та пораненні Віталія Гукова. Володимир Косенко був свідком у Святошинському суді у справі щодо п’яти обвинувачених ексберкутівців у розстрілі на Інститутській 20 лютого. Після того як він свідчив і з’явилась стосовно нього справа?

— Щодо обвинуваченого Володимира Косенка кримінальне провадження з’явилось одразу після того, як у 2020 році балістична експертиза встановила ідентифікацію кулі пораненого Гукова та вбитого Ушневича. Були ідентифіковані ці дві кулі, як такі, що були вистрілені із пістолета "Форт 14", що був закріплений за Косенком. Цей пістолет був закріплений за ним станом на момент вбивства та замаху на вбивство. У зв’язку з чим було прийняте рішення про повідомлення йому про підозру.

— Тобто коли він свідчив у суді по "Беркуту" щодо нього не було провадження?

— Коли він свідчив з приводу п’яти обвинувачених експрацівників "Беркуту" у Святошинському суді, на той час він мав статус свідка, під час допиту. На той час будь-яких підозр йому не повідомлялося. Тривала ще експертиза і на той час нам не було відомо, що саме він здійснював якісь постріли.

— Зацитую його захисника 19 лютого 2020 року в суді, коли Володимиру Косенку обирали запобіжний захід. "Крок нарізу в балістичних експертизах не співпадає з нарізом стволу "Форт 14"... Косенко отримав "Форт" з двома обоймами і здав його з двома обоймами.". Тобто за словами його захисників, Володимир Косенко отримав пістолет з усіма патронами і з усіма патронами його здав. Але підозра, яку йому пред’явило ГПУ каже, що з його пістолета були постріли.

— Стосовно першого твердження, кроки нарізу в стволі. Першими експертизами, які ще не досконалі були в 2014-2016 році, проведеними експертними закладами в Києві, не буду їх зазначати, було встановлено, що в каналі ствола "Форт" чотири нарізи, тобто їм було відомо, яка зброя ними досліджується. В природі у пістолетів "Форт" шість нарізів. Тобто питання дуже велике до експертів, які це проводили. Ними було проведено дві експертизи, де зазначено про чотири канали стволу, які саме залишають ось ці нарізи на кулі. В подальшому експертизи, які назначалися іншим закладом, це вже були комісійні експертизи, де декілька експертних закладів брали участь при проведенні експертиз. Уже конкретно зазначалося, що у "Фортах 14" тільки шість каналів нарізів стволу. Іншого не може бути. Ми допитували цих експертів, вони кажуть, що просто допустили технічну помилку.

Стосовно двох обойм. У Святошинському суді Косенко розповідав, що він стріляв по плафонах освітлення. Цей факт він ніяк не відобразив, повернувшись у свою військову частину. Він не склав рапорт, як мав зробити, що застосовував там набої для певних цілей. Керівництвом, яке також знаходилось біля нього, теж цього не було зроблено. Книжка видачі набоїв знищена. Нами проведено службове розслідування і встановлено винних, які цю книжку взяли і не повернули.

— Це співробітники міліції?

– Це співробітники "Омеги".

— Це також злочин?

— Зараз ми ці факти розслідуємо. Даємо оцінку, допитуємо осіб, проводимо додаткові службові розслідування, встановлюємо чому саме так це сталося і для яких цілей це зробили.

З приводу самих набоїв, які видавалися, збереглися дві книги. Перша — взагалі закріплена зброя, яка була за бійцями, інша книга вказує коли зброя була видана, кому і коли вона була здана. Ці книги збереглися. В книзі, яка фіксує коли видавалася та здавалася зброя, конкретно вказано, що така зброя, її номер, її назва видана Косенку, здається, 18 лютого, здана — 21 лютого. Цей самий пістолет "Форт 14". Будь-яких даних про те, що там видавалося два магазини, десять магазинів чи взагалі не видавалося в цій книзі не зазначено. Ми вважаємо, що це цілеспрямовано приховувалися ті факти, скільки набоїв конкретно видавалося.

— Інше твердження захисників Володимира Косенка: "...біологічних матеріалів на кулі не зафіксовано". З тіл Ушневича та Гукова не слідство виймало кулі. Це або в лікарнях, або хтось самостійно це робив?

— В Ушневича кулю вилучали в морзі, спеціалісти, які проводили розтин. При них стояв слідчий, який фіксував конкретно, яку кулю з якого потерпілого дістали, в який експертний мішечок з номером поклали, після чого цю кулю оглядали декілька разів, її фотографували, її направляли на експертизи. На кулі Ушневича є біологічні зразки. Її дістали просто з трупу людини.

З приводу Гукова, то він сам видав цю кулю. У Гукова три поранення: два від автомата Калашникова, одне від пістолета "Форт".

— Але справа стосовно Володимира Косенка не єдина, яку ви цього року передали до суду. Є й інша, стосовно Сергія Яковенка. Яковенко — це та людина, яка за версією слідства, допомагала співробітникам "чорної роти" "Беркуту" виїжджати з Києва та ховати зброю?

— Сергія Яковенка ми підозрюємо у вчиненні злочинів, таких, як знищення та переховування зброї та пособництво у втечі працівників роти спецпризначення "Беркут".

— Це ті 21 беркутівець, які втекли?

— Це 21 особа, які на цей час перебувають на території Росії.

— Тобто тікати він їм допомагав після розстрілів на вулиці Інститутській?

— Все це відбувалося з 23 на 24 лютого 2014 року. В останніх засіданнях у справі п’яти обвинувачених у справі розстрілів на Інститутській у Святошинському суді ми досліджували трафіки. Я звертав увагу на трафіки Дмитра Садовника (командир спецроти київського "Беркуту", — ред.). Те, що Садовник тримав зв’язок із Яковенком постійно, майже кожного дня, після подій 20 лютого. Відповідно, уже з ночі 22 лютого, я звертав на це увагу суду присяжних, йдуть дуже часті дзвінки одне з одним. Це свідчить про якусь активність, що люди про щось домовлялися. І відповідно до показань свідків, які ми також досліджували у Святошинському суді, у нас три свідки із організації "Ніхто крім нас" ("Ніхто крім нас" — організація, яка об’єднує учасників бойових дій в Афганістані,— ред.), які повідомляють, що саме у цей час з 23 лютого, вони, колишні військовослужбовці ще Радянського Союзу, святкували своє власне свято. В цей день керівник організації Олександр Ковальов запросив їх до головного офісу "Ніхто крім нас" та повідомив, що треба допомогти вивезти певних осіб. Серед тих осіб, які знаходилися у Ковальова в приміщенні, були якраз Садовник та Яковенко. Також був Кусюк (Сергій Кусюк — колишній командир київського "Беркуту", який втік в Росію, — ред.). Всі ці троє осіб описали їхню зовнішність та на протоколі впізнання зі 120 осіб впізнали саме Кусюка, Садовника та Яковенка.

Безпосередньо сам Яковенко отримував всі вказівки від керівництва МВС. На той час від міністра Віталія Захарченка та його заступників. Він отримував гроші, це повідомили свідки, близько 8000 доларів, щоб вивезти 21 людину з Києва. Зрозумівши, що він не може вивезти всіх однією машиною, вони розділилися на маленькі групки. Для перевезення людей знайшли багато таксистів, яким не повідомляли цілі, а просто зробили замовлення, що потрібно вивезти людей з Києва спочатку до Кривого Рогу, а потім до Миколаєва, а в подальшому в Крим. Хтось із таксистів погоджувався їхати на весь шлях, хтось погоджувався до Кривого Рогу. Тому у них виникали ситуації, коли треба було підшуковувати ще й інших таксистів. Сергій Яковенко та Дмитро Садовник обдзвонили майже всі служби таксі, які є.

— Ці 8000 доларів, це чиї гроші? МВС?

— Як сказали ці свідки, що це були гроші саме від ексміністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Це перший епізод. В подальшому Яковенко організував розрізання 24 автоматів.

— Що означає "розрізав зброю"? Він позрізав номери?

— Експертизою встановлено розрізання стволу автомата, тобто є повністю весь автомат, його розрізали в трьох-чотирьох місцях: на прикладі, на стволі, на ствольній коробці, щоб не можна було скласти. І зрізали, вважаємо, що болгаркою, самі номери, які були вибиті на ствольній коробці автоматів.

— Хто ці свідки, які розповіли вам про Яковенка?

— Ці люди воювали в Афганістані, тому їх поєднувала спілка ветеранів "Ніхто крім нас". Бо там в основному були люди, які воювали в Афганістані.

— Це все досить оперативно, тобто вони передбачали якусь відповідальність за свої можливі дії?

— Ці троє свідків пояснюють, що на той час вони не розуміли що відбувається, не розуміли кого вони вивозять, чи це активісти, чи правоохоронці і до яких подій вони причетні. Усі були в чорному одязі та в шапках. Також коли свідки побачили цю зброю, порізану та складену в двох парашутних сумках, вони про це розповіли своєму керівництву, на що їм відповіли "Це не ваша справа, цим займеться Яковенко Сергій".

В подальшому Яковенко, розрізавши всю цю зброю, привіз її на базу "Ніхто крім нас" та сказав, що мені потрібні два автомобілі. Два автомобілі — це якраз два свідки — вони допомогли Яковенку. Авто приїхали до річки Коник, де в вже в притоці, на березі, сам Сергій Яковенко дістав ці дві сумки з машини, сказав машинам від'їхати за 50-100 метрів від нього. Двоє свідків від'їхали на автомобілі, а Яковенко взяв частину зброї і розкидав в річку, частину прикопав. Після цього повернувся вже в автомобіль і, здається, без сумок.

Свідки, які все це бачили, були військовозобов'язані та у зв'язку із подіями, які почали відбуватися у Донецькій та Луганській областях, вони поїхали на військову службу. І вже на службі побачили новини про ідентифікацію Дмитра Садовника, про прив'язку його до роти спецпризначення "Беркут", до ідентифікації взагалі всього підрозділу, який здійснював стрільбу і їм вже стало зрозуміло, що саме вони вивозили цих осіб. Це вже було ближче до 2014 року. І ці свідки повідомили своє керівництво, що вони до цього причетні і хочуть дати свідчення, хочуть розповісти де ця зброя була притоплена, як це відбувалося, хто це організовував.

Після військової служби вони повернулися вже назад. Дали викривальні свідчення, показали на місцевості де ця зброя знаходилась. Спочатку Служба безпеки оглянула цю річку на предмет достовірності тих показань, які вони давали, і дійсно виявили більшість частин зброї. Однак, не всі. В подальшому, коли провадження передали з СБУ до прокуратури, слідчі виїхали разом з водолазами і два дні почали більш детально досліджувати все дно і берег річки. Тоді вони знайшли ще половину цієї зброї. Потім порізані частини направили на експертизу і експертиза вже їх склала у відповідності до слідів, які залишилися.

— Після чого втік сам Сергій Яковенко?

— Одразу після того, як затопили зброю, вивезли все, теж виїхав в напрямку Криму, а в подальшому і Росії. Провадження вже передали до суду і має скоро відбутися підготовче засідання.

— Стосовно ще одного снайпера "Омеги": прокуратура підозрює його у вбивстві активіста Дмитра Храпаченка. Минулого року ви звернулися до харківського Інституту судових експертиз ім. Бокаріуса, щоб зробити експертизу у цій справі. Готуючись до інтерв'ю, я говорила із колишніми правоохоронцями і питала чому експертиза, в якій не так багато епізодів, триває вже півтора року. У відповідь отримала, мовляв, це комусь потрібно, щоб висновки цієї експертизи були не так швидко. Що ця експертиза досліджує, якщо в ній досі немає результатів?

— Ця експертиза нескладна, оскільки вона досліджує тільки один епізод — вбивство Олександра Храпаченка. Експертиза досліджує оболонку кулі, яку дістали із тіла Храпаченка. Її досліджують на предмет ідентифікації нарізів та відповідності їх нарізам в каналі ствола снайперської гвинтівки, яка була закріплена за підозрюваним, якого ми підозрюємо у вчиненні вбивства. Складність експертизи в тому, що це комісійна експертиза, тобто не один експертний заклад бере участь у її проведенні. Є комісія з експертів, які в залежності від своєї завантаженості збиратися в якийсь період і разом, комісією, досліджують цю оболонку кулі, досліджують ствол, який був на снайперській гвинтівці. Я так розумію, що члени цієї комісії надмірно завантажені іншими експертними дослідженнями і не часто дуже збираються разом. Принаймні так нам офіційно повідомили. Ми зверталися, чому так довго триває експертиза і прийшла така відповідь.

— За версією слідства, підозрюваний це так людина, яка на відео каналу "Україна" сидить біля синьої будівлі — клубу Кабміну в чорній одежі?

— Так, ми досліджували у суді цей відеозапис, де зафіксовано спецпідрозділ "Омега" в спеціальній чорній формі. У них є певні відзначки — жовтні квадрати на передпліччях та за спиною червоні "вушка" на аптечках. І серед них є дві особи у формі кольору "хакі" — снайпери, оскільки у них в руках зброя, по розміру схоже на снайперські гвинтівки. І ці особи, один із них - це колега підозрюваного і підозрюваний, він менший за зростом, ми його ідентифікували. Станом на 10:40 ранку 20 лютого вони знаходяться на куті цегляного паркану на перехресті вулиць Банкової та Інститутської. Вони ведуть спостереження в приціл на снайперські гвинтівки в напрямку готелю "Україна".

В подальшому на цьому відеозаписі ми бачимо, як один партнер підозрюваного переходять дорогу в напрямку клубу Кабміну, а підозрюваний станом на 10:40 залишається біля паркану. В подальшому у нас записів, на жаль, немає, оскільки було припинено запис репортерами. За інформацією, яку повідомив керівник "Омеги", конкретного місця розташування своїм снайперам він не давав. Він підійшов до Садовника та узгодив зони відповідальності, які моніторить "Беркут", а які "Омега". В подальшому він дав наказ своїм бійцям переміститися до будівлі клубу Кабміну. Снайперам було дано волю самим знайти розташування, де їм зручніше. Оскільки це професіонали та спеціалісти своєї справи, які з урахуванням різної ситуації та обстановки, самі приймають рішення де їм потрібно розташовуватись. Ми вважаємо, що підозрюваний та його колега були розташовані у будівлі клубу Кабміну. В подальшому ми вважаємо, що підозрюваний переміщувався і за бетонні блоки і у будівлю, яка навпроти.

— Стосовно справи "Беркуту". В кінці 2019 року відбувся обмін. До цього, як ми знаємо із свідчень двох обвинувачених Олександра Маринченка та Сергія Тамтури, які повернулися до Києва, до них дзвонили додому та приходили в СІЗО співробітники СБУ і розмовляли про обмін. Ви в листопаді-грудні того року знали про плани щодо їхнього обміну?

— Інформації про те, що хтось приходить до обвинувачених прокурори не мали, не знали і навіть не розуміли, що щось відбувається. Єдине, що у нас було —це завуальоване таке завдання від тодішнього генерального прокурора (у листопаді та грудні 2019 року генеральним прокурором України був Руслан Рябошапка, - ред.) повідомити про можливість зміни запобіжних заходів з тримання під вартою на особисте зобов’язання по конкретних особах. І був наданий список цих осіб. Серед них якраз були п’ятеро обвинувачених. Я, як прокурор, підготував інформацію, що підстав для зміни запобіжного заходу прокурор не вбачає.

— Коли це було?

— Це було десь за два тижні до обміну. Все. Більше жодних розмов. Жодної інформації, контактів зі мною, як зі старшим у цьому провадженні прокурором, також з моїми колегами, як мені відомо, не велося.

— Рябошапка вам подзвонив чи була особиста зустріч?

— Це був письмовий контроль, завдання, яке спускається від керівництва до підлеглих. Там було зазначено, що "повідомити до такої дати, чи можна змінити запобіжні заходи таким особам".

— Чи пояснював вам Руслан Рябошапка чому це треба було зробити?

— Як я пам’ятаю, здається, так: "з можливістю проведення обміну" — здається, так було написано.

— Ви відповіли і далі нічого?

— І далі нічого. До речі, це завдання було предметом дослідження в Апеляційному суді при зміні запобіжних заходів. Один з прокурорів це завдання показав у суді. Це завдання підписане генпрокурором, де він мотивував свою позицію з приводу можливості зміни запобіжних заходів.

— Ваші колеги 28 грудня прийшли, щоб замінити вас, бо генпрокурор змінив групу прокурорів. От ви приходите зранку, а там ваші колеги-прокурори. Про що ви подумали?

— Ми приходимо, займаємо місця прокурорів і так… За день до цього, 27 грудня, була проблема в тому, що ці ж самі колеги прийшли з постановою про зміну групи прокурорів, однак там був неправильно зазначений номер справи. Провадження слухалось об’єднано, там де два номери, а наші колеги прийшли з постановою, де зазначений був тільки один номер. Ми звернули увагу складу Апеляційного суду, що ці прокурори не уповноважені в другому об'єднаному провадженні приймати будь-які рішення і виступати. Судом було прийнято рішення про залишення двох груп прокурорів у судовому засіданні. Однак у зв’язку з тим, що наші позиції відрізнялися, а представляємо ми один державний орган, не може бути такого, що один прокурор каже "Підтримую", а один каже "Не підтримую". Тому суддя відклала судове засіданя для уточнення чи є ці особи в групі прокурорів чи ні. Таким чином вона надала їм можливість виправити ту технічну помилку в постанові і підготувати вже правильну постанов з правильними номерами. Що вони й зробили. На наступний день ми прийшли в судове засідання, нам нічого не було відомо про те, що підписується нова група прокурорів. Ми змушені були вибачитись за все, що відбувається у судовому засіданні і вийти із зали. Були ще деякий час в коридорах, після чого повернулися на робочі місця.

— Очевидно було до чого все йшло…

— Так, очевидно, все це було до обміну.

— Коли суддя вже виголосила рішення про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на особисте зобов’язання, про що ви у цей момент думали?

— Чесно, коли ти вкладаєш душу в справу, постійно живеш нею, ти постійно до ночі на роботі, ти даєш якийсь результат і тут таке рішення. Це деморалізувало до незрозумілої ситуації. В подальшому отямилися і зрозуміли, що треба далі боротися.

— З Русланом Рябошапкою ви після цього спілкувалися?

— Жодного спілкування, жодного, особисто мене, як старшого прокурора, не було.

— Одному із обвинувачених Сергію Тамтурі змінили запобіжний захід влітку 2019 року. Тоді суд сказав, що після дослідження доказів та показань свідків, відсутня інформація про те, що з його зброї були зроблені смертельні постріли. Також у Святошинському суді допитували медсестру та фельдшера, які говорили про те, що Тамтура звернувся до них та сказав, що не хоче виконувати наказ — стріляти в людей. Тут виникає питання: що на лаві підсудних робить Сергій Тамтура?

— По конструкції обвинувачення працівники роти спецпризначення "Беркут" діяли конклюдентно. Тобто діяли погоджено. Діяли умисно за попередньою змовою і вчиняли злочини, погоджуючи одне з одним, що конкретно із них особа буде вчиняти. Це все є співучастю вчинення злочину. Ми їм інкримінуємо співучасть вчинення злочину. Конклюдентність дій пов’язана з тим, що три-чотири особи стріляють, замінюючи одне одного в певний час, деякі особи стають позаду і спостерігають, що відбувається позаду, щоб не було ніякої загрози, деякі особи передають зброю, передають набої, тобто допомагають вчиняти злочини, як єдиний бойовий підрозділ. Чомусь інші правоохоронці, які знаходились теж 20 лютого біля бетонних блоків не вчиняли злочини, хоча перебували по ліву сторону барикади. По праву сторону бетонних блоків був єдиний підрозділ роти спецпризначення "Беркут" із числа 26 осіб, які здійснюють постріли. І здійснюють постріли впродовж усього дня, зранку і до вечора. В цьому і полягає їхня спільність дій, їхній умисел на вчинення злочину. Крім того, вони вчиняють злочини в деяких випадках прицільно, а в більшості просто в натовп людей, що теж підтверджується відеозаписами.

— Якщо обвинувачені підуть на угоду зі слідством і почнуть давати викривальні показання, це може вплинути на їхній можливий вирок?

— Є така можливість у КПК з приводу угод. Однак у нас особливо тяжкі злочини, у нас злочини проти населення, людей, проти життя і здоров’я. Тут я, як прокурор, буду просити суд тільки довічне ув’язнення для обвинувачених.

— А Сергію Тамтурі загрожує довічне ув’язнення?

— Так, звісно. Всім, абсолютно всім п’яти обвинуваченим довічне позбавлення волі, це найбільша межа покарання.

— Стосовно вбивства правоохоронців на Майдані. З огляду на те, що їхні справи не слухаються в судах, у мене питання: чи розслідуються ці справи на досудовому розслідуванні та чи співпрацюють зі слідством правоохоронці, які були, можливо, колишніми колегами вбитих і чи дають вони свідчення?

— Провадження розслідуються. Є і фактове провадження, яке налічує понад 700 епізодів і тілесних ушкоджень, і поранень, і побиття. Це за весь період протестних акцій. Є два провадження окремо з підозрюваними, які призупинені на теперішній час. Проводиться розслідування, встановлюються обставини, правоохоронці допитуються, як потерпілі, так і як свідки. У більшості випадків, на жаль, правоохоронці не довіряють, не дають багато показань. Говорять сухо, коротко. Не надають відеозаписів та фото.

— Ви погоджуєтесь із тезою, що правоохоронці не свідчать так об’ємно, бо у цьому випадку стане можливим більш широка картина тих подій?

— Я не можу пояснити їхню мотивацію. Більшість каже, що ми не довіряємо слідству. Тому не хочемо витрачати час. Ми нічого не пам’ятаємо.

— Прокуратура зацікавлена в тому, щоб розслідувати справи стосовно побиття та вбивства правоохоронців, щоб більш детально зрозуміти, що відбувалося того дня 20 лютого 2014 року?

— Ми зацікавлені розслідувати взагалі всі факти подій 20 лютого 2014 року, чи то стосовно мирних громадян, чи правоохоронців. Усі випадки та факти ми стараємось досліджувати об’єктивно та без будь-якого суб’єктивного бачення, враховуючи лише кримінальні кодекси: як особа діяла, що на це вплинуло, які конкретно наслідки від її дій було завдано.

— Як так званий "закон про амністію" учасників Майдану впливає на розслідування справ, де потерпілі правоохоронці?

— Якщо читати цей закон дослівно, то є перебіг подій, що треба зробити, щоб тебе визнали учасником мирних акцій протесту. В даному випадку жоден із мітингуючих чи жоден із осіб, кого підозрюємо, нічого не повідомляли з приводу цього закону. У них навпаки інше бачення, що цей закон не можна застосовувати. Інші особи кажуть, що є закон, чому притягуєте. Передусім досліджується обстановка вчинення злочину, це відео, фото, наслідки подій, чи було доречним застосування зброї чи не було.

— Перед записом розмови, ви вказали, що пізніше їдете на слідчий експеримент у справі вбитого бійця "Беркуту" Миколи Симисюка. Тобто справа розслідується?

— Так, провадження розслідується.

— Чи є підозрювані у справі про вбивство Миколи Симисюка і чи буде їм слідство оголошувати підозру?

— Поки що підозрюваних по цьому епізоду немає. Розслідування триває, експертизи тривають, встановлюються всі події.

— А куля, яка його вбила, летіла знизу з вулиці Інститутської чи це було в районі Жовтневого палацу?

— Зараз ми на слідчому експерименті будемо це підверджувати чи спростовувати. За тою попередньою інформацією, яка у нас є, то куля летіла із напрямку пагорбів, які прилягають до вулиці Інститутської та до квіткового годинника.

— Кожного разу, коли щось відбувається в судах по Майдану, виникає питання у людей, які не слідкують за цими справами "чому за сім років не можна було розслідувати справу Майдану?" Що ви можете відповісти людям, які ставлять ці питання?

— Можу відповісти, що розслідування дійсно триває. Більшість інформації встановлено. Мабуть, не дуже добре здійснюється висвітлення цих подій, як з боку прокуратури і донесення взагалі цієї інформації до громадян, що відбувається.

— Тобто, за сім років відбулося досудове розслідування і вже справа слухається у суді, з тією кількістю обвинувачених, потерпілих, свідків, експертиз — це прийнятний термін?

— Є аналогічні події, які відбувалися в одній із європейських країн, де значно менше було потерпілих, і це відбувалося ще в 90-х роках, схожі масові розстріли. І в них розслідування зайняло приблизно 15-20 років. На теперішній час, як мені здається, дуже багато інформації встановлено, однак вона вся зависла в суді. Суди теж дуже завантажені. Більшість із них зриваються, оскільки захисники відверто їх зривають, не з’являючись в засідання. Це теж підриває графік, який вибрав суд. У Святошинському суді, завдяки суду, всі постійно з’являються, кожну середу відбуваються судові засідання. Завдяки цьому, саме цей процес, по п’яти співробітниках "Беркуту", я вважаю, що зразковий. Якби так кожне провадження слухалось, то більшість проваджень, що стосується подій листопада 2013 року, вже були би в апеляції.

Як на мене, краще було б створити якийсь спеціалізований суд по справах Майдану. Який розглядав би справи кожного дня та не був завантажений іншими процесами. Є прокурори, які займаються справами Майдану, є слідчі, які займаються справами Майдану, а суду такого немає.

Автор інтерв’ю: Тетяна Безрук, для Цензор.НЕТ Источник: https://censor.net/ru/r3288718

2924
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1