Іноді учасник, продавши частку, згодом уважає за потрібне повернути її. Це може статися з різних підстав, зокрема якщо покупець не виконує зобов’язань за договором купівлі-продажу щодо оплати за придбану частку в СК. І тоді ситуацію може ускладнити наявність арешту на таку частку, що внаслідок цього ставить на паузу не лише повернення частки, а й роботу самого підприємства.

Уможливлюється й інша ситуація, наприклад, якщо, майже одночасно з операцією з купівлі-продажу корпоративних прав, сторони укладають корпоративний договір з докладними умовами такої операції. А покупець не виконує такого договору й намагається оскаржити його, на підставі того, що він укладений ще до внесення змін у складі учасників до ЄДР.

Як сторонам убезпечити свої права в цих випадках? Відповідь ми знайшли у судовій практиці ВС.

Продаж частки та корпоративний договір

28.02.2019 між діючим учасником (продавцем) та новим часником (покупцем) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі. Відповідно до п. 1 договору продавець, який є власником частки у статутному капіталі ТОВ у розмірі 100%, яка сплачена ним у сумі 255 055,71 грн, передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) частку в розмірі 90% у сумі 229 550,14 грн і зобов’язується сплатити її вартість на умовах, установлених цим договором.

Умовами договору купівлі-продажу частки передбачено, що після державної реєстрації змін до статуту ТОВ до покупця від продавця переходять корпоративні права останнього, включаючи право на участь в управлінні товариством, отримання прибутку (дивідендів) та інші правомочності, передбачені законодавством України й установчими документами товариства пропорційно до придбаної частки.

Усе виглядає досить стандартно, і проблем виникнути не мало б. Але вони виникли. Адже у день складання акта приймання-передачі частини частки у СК ТОВ між учасниками ТОВ було укладено й корпоративний договір.

Читайте статтю: Продаж корпоративних прав нижче номінальної вартості: податкові наслідки і ризики

Що таке «корпоративний договір»?

Корпоративний договір — це договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації.

Зокрема, йдеться про такі положення корпоративного договору, як порядок ухвалення рішень загальними зборами (можливість блокування рішень, участь представників у голосуванні), конфіденційність інформації про товариство, умови/правила прийняття нових учасників, можливість чи заборона реалізації часток протягом певного часу після вступу до товариства, відповідальність учасників (додаткова до статуту та Закону про ТОВ/ТДВ — наприклад, штраф за невнесення частки протягом додаткового строку тощо), вирішення конфліктних ситуацій (у позасудовому порядку).

Корпоративний договір вчиняється у письмовій формі та може бути оплатним або безоплатним. Дата укладення та строк дії корпоративного договору визначаються у договорі.

Ст. 7 Закону про ТОВ/ТДВ

У коментованому нами спорі (Постанова ВС від 10.07.2024 у справі №906/739/2) у корпоративному договорі учасники передбачили:

1) цей договір є безвідплатним;

2) продаж частини корпоративних прав від діючого учасника новому в розмірі 90% СК, а також що цей договір укладено на забезпечення поруки діючого учасника перед новим за виконання договору позики, який був укладений між новим учасником та фізособою-позичальником;

3) новий учасник набув права власності на частку в статутному капіталі товариства до моменту настання строку повернення позики такому учасникові (як позикодавцю) за договором позики;

4) сторони погодили, що новий учасник, як власник контрольного пакета голосів на загальних зборах учасників, до моменту повернення йому позичальником у повному обсязі суми позики зобов’язується не ухвалювати рішень стосовно відчуження нерухомого майна, яке є власністю товариства, а також рішень щодо обтяження цього майна шляхом передачі його у платне користування або іпотеку третім особам;

5) після повернення позичальником позики новому учасникові ТОВ останній протягом 10-ти днів зобов’язується продати всю 90% частку належних йому у ТОВ корпоративних прав діючому учасникові (за їх номінальною вартістю, за яку ці корпоративні права були йому продані діючим учасником);

6) новий учасник не має права відчужити належні йому у ТОВ корпоративні права третій особі у разі виконання позичальником перед ним зобов’язань з повернення суми позики у повному обсязі;

7) у разі невиконання позичальником перед новим учасником зобов’язань з повернення у повному обсязі суми позики у строки, передбачені договором позики, діючий учасник зобов’язаний укласти з новим учасником договір купівлі-продажу належної решти частини корпоративних прав за їх номінальною вартістю у 10-денний строк після такого невиконання і вийти зі складу учасників ТОВ.

Далі ситуація розвивалася таким чином:

01.03.2019 було проведено державну реєстрацію змін до складу учасників ТОВ в ЄДР. У червні 2023 року новий учасник, посилаючись на те, що корпоративний договір укладено тоді, коли він не набув статусу учасника ТОВ, звернувся до суду, щоб визнати такий договір нечинним. Чому? А через позику. Адже для повернення позики позичальником новому учасникові доведеться продати свою частку у розмірі 90% СК ТОВ за ціною придбання у строки, визначені корпоративним договором.

Для чого потрібна державна реєстрація власників підприємства?

З моменту державної реєстрації частки у СК підприємства за покупцем до нього переходить володіння часткою.

А ще набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з управління виходячи з розміру частки.

Тобто відомості ЄДР виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб. З цього самого моменту до набувача частки у СК товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

Коли покупець частки СК стає учасником ТОВ?

За загальним правилом, вчинення правочину з відчуження частки СК ТОВ не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати купівельної ціни), що уможливлюється значно пізніше від укладення зобов’язального договору.

Отже, акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для реєстрації в ЄДР переданої частки у статутному капіталі товариства Законом №755 передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

Таким чином, момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі у господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі.

Наприклад, у коментованій нами справі новий часник набув статусу учасника ТОВ саме з 01.03.2019, тобто з моменту держреєстрації змін до складу учасників товариства.

Щодо чинності корпоративного договору, то, на думку судів попередніх інстанцій, такий договір не відповідає нормам ч. 1 ст. 7 Закону про ТОВ/ТДВ. Відповідно до яких головною умовою укладення корпоративного договору є наявність у сторін такого договору статусу учасника товариства, якого позивач станом на дату укладення оспорюваного договору ще не набув.

Тобто чотири роки власників ТОВ усе влаштовувало, аж раптом, на підставі недотримання формальностей, один із них вирішив усе переграти. Проте ВС із цим не погодився.

Чи порушує договір права нового учасника?

ВС ще у постанові від 16.12.2021 у справі №916/2796/20 зазначив, що положення ст. 7 Закону про ТОВ/ТДВ не містять імперативної норми щодо сторін корпоративного договору, а лише визначають, що за цим договором учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації.

Суди попередніх інстанцій цього не врахували, а тому помилково вважали, що корпоративний договір є нікчемним через його невідповідність нормам ч. 1 ст. 7 Закону про ТОВ/ТДВ, а саме у зв’язку з укладенням новим учасником до набуття статусу учасника ТОВ (до реєстрації змін у складі учасників в ЄДР).

Проте це не може бути підставою для визнання нечинним такого корпоративного договору.

До того ж новий учасник не зазначив, яким чином оспорюваний ним корпоративний договір (підписано добровільно) порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, зокрема корпоративні права як учасника товариства, а також що такий правочин було укладено не з метою досягнення певних юридичних наслідків, а з іншою метою!

Варто врахувати і той факт, що норми ч. 1 ст. 7 Закону про ТОВ/ТДВ прямо не визначають, що сторонами корпоративного договору можуть бути лише учасники товариства.

Тому ВС вважає, що правових підстав для визнання корпоративного договору нечинним немає.

Чи можна розірвати договір купівлі-продажу частки у разі її арешту?

В іншій справі (Постанова ВС від 14.05.2024 у справі №914/460/23) чинний учасник ТОВ, який раніше відпродав частину своєї частки іншому учасникові, звернувся до суду та просив розірвати договір купівлі-продажі частини його частки СК та повернути її. У цій справі покупець отримав частку в СК товариства, яка зареєстрована в ЄДР, проте не оплатив її. Це дає продавцю підстави вимагати оплати і сплати відсотків за користування чужими коштами.

Водночас ВС зазначив, що укладений договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу частки у СК ТОВ у кредит із розстроченням платежу.

До того ж на час звернення учасника ТОВ до суду ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.02.2023 у справі №991/650/23, яка набрала законної сили, накладено арешт на майно учасника-покупця, зокрема на корпоративні права, частку 50% у ТОВ, як захід забезпечення кримінального провадження, в якому такий учасник-покупець є підозрюваним. Цю ухвалу постановлено з метою забезпечення можливої конфіскації майна у майбутньому.

Наявність ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.02.2023 є прямо передбаченою законом підставою, яка позбавляє як учасника-покупця, так і інших осіб можливості вчиняти будь-які дії з арештованим майном (у цьому випадку з часткою у товаристві) до зняття арешту.

ВС наголосив, що арешт майна передбачає пряму заборону на відчуження та розпоряджання майном, на яке такий арешт накладено. Наявність заборони не передбачає відчуження, розпоряджання майном як безпосередньо власником (на власний розсуд та за рішенням учасників ТОВ), так і на підставі рішення суду до скасування арешту. Тому до скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, вирішення питання судом щодо повернення майна (відпроданої частки у СК ТОВ) є передчасним.

Варто зазначити, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, втрати, відчуження тощо. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Нацагентства з розшуку активів, інших держорганів та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб (ч. 2 ст. 170 КПКУ).

ВС також враховує, що у цьому випадку такий спосіб захисту, як розірвання договору купівлі-продажу частки у СК ТОВ, що вже виконаний з боку продавця, який передав товар (частку), і частково виконаний з боку покупця, який прийняв товар (частку) з наступною реєстрацією зміну у складі учасників ТОВ у ЄДР, не спрямований на відновлення порушеного майнового права продавця. Повернення товару відповідно до правил ч. 4 ст. 694 ЦКУ є неможливим.