Притягнути законника до дисциплінарної відповідальності стане простіше, також скоротяться строки розгляду

Одна з ключових відмінностей Вищої ради правосуддя від Вищої ради юстиції — це розширення повноважень щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Законодавець зробив цей процес простішим, а також зменшив можливості для оскарження вердиктів ВРП. Хоча в Раді переконані, що це дозволить ефективніше здійснювати повноваження, судді висловлюють занепокоєння.

Один замість двох

Раніше Рада розглядала тільки скарги на представників Верховного та вищих спеціалізованих судів. Решту «виховувала» Вища кваліфікаційна комісія суддів.

При цьому ВРЮ виконувала своєрідну роль другої інстанції в процесі застосування санкцій. Якщо у ВККС вважали, що законник порушив присягу і його варто звільнити — матеріали передавали до ВРЮ, яка й ухвалювала рішення.

Згадайте новину: Чи втече суддя – хабарник Любомир Головатюк з Господарського суду м. Києва ( відпустили під заставу 293 тис. грн.)?

Переділ повноважень відбувався без заперечень з боку комісії, яка, схоже, вважає, що їй цілком вистачить проведення кваліфікаційних іспитів. Натомість у Раді запевняли, що нові правила принесуть позитивні результати.

Зокрема, як зазначав голова ВРЮ Ігор Бенедисюк, завдяки новаціям будуть сформовані єдині підходи до цієї проблематики. «Потрібно спрацювати на випередження, створити механізм спрощеного розгляду матеріалів, оскільки, за різними оцінками, у ВККС перебуває 10—15 тис. скарг на дії суддів. Їх треба розглянути, щоб забезпечити невідворотність покарання. Коли судді зрозуміють, що вони не тільки незалежні, а й відповідальні перед суспільством, в тому числі через механізми притягнення їх до відповідальності, ситуація в суспільстві зміниться», — наголошував очільник колегіального органу.

І, схоже, законодавець дослухався до його позиції, спростивши покарання служителів Феміди.

Розійшлися по палатах

До ухвалення змін розгляд скарг проходив у два етапи. Спершу своє рекомендаційне рішення приймала дисциплінарна секція ВРЮ, а згодом його затверджував або відхиляв безпосередньо колегіальний орган.

У новому законі про цю секцію не згадується. Натомість з’являться дисциплінарні палати. І якщо відповідна секція була лише одна, то «кількість дисциплінарних палат та кількісний склад кожної палати визначаються рішенням ВРП». Щоправда, відповідно до встановлених правил.

Вспомните новость: Нужно вести себя вежливо, даже если ты из высшего админсуда: Донец и Мороз уже поплатились

Закон передбачає, що до складу кожної дисциплінарної палати входить щонайменше 4 члени ВРП. До того ж «при формуванні палат Рада має забезпечити, аби щонайменше половина, а якщо це неможливо — принаймні значна частина членів кожної палати були суддями або суддями у відставці».

Законодавець залишив досить розпливчасту вимогу щодо кількості суддів у дисциплінарних підрозділах. З одного боку, слово «щонайменше» досить чітко й однозначно вказує на те, що з 4-х членів двоє мають бути законниками, але відразу ж застерігається, що це правило не є обов’язковим для виконання. А сказати конкретно, що таке «значна частина», не видається можливим. Наприклад, якщо із 4-х представників палати суддею буде один, то чи можна це вважати значною частиною?

Водночас поки що ВРП не повинна стикнутися з проблемою цих розрахунків, залишаючи їх у теоретичній площині. Адже до складу Ради входять 15 членів, і з них 8 — судді або судді у відставці. Таким чином, колегіальний орган зможе сформувати 3 дисциплінарні палати, а труднощів із «квотою» служителів Феміди не буде.

Самостійне рішення

Здавалося б, існування 3-х палат замість однієї секції має забезпечити втричі швидший розгляд матеріалів. Але насправді процес стане ще більш стрімким. Адже більшість матеріалів після вивчення палатами не потраплятиме на розгляд Ради.

Зокрема, палати аналізуватимуть висновок доповідача щодо скарги й самостійно ухвалюватимуть рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи. Раніше ж відкрити справу могла тільки ВРЮ.

Так само палата прийматиме рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності або про відмову в цьому. Наприклад, члени палати матимуть змогу тимчасово відсторонити законника від виконання обов’язків або ж перевести до установи нижчого рівня.

Вспомните новость: Утвержден образец дисциплинарной жалобы на судью

Проте ухвалити рішення про звільнення судді палата самостійно не зможе. Якщо її члени вважатимуть, що проступок законника заслуговує саме на такий вид стягнення, вони передаватимуть справу на розгляд ВРП, і тільки колегіальний орган матиме повноваження ухвалити суворе рішення.

Таким чином, найшвидше вивчатимуться скарги на тих суддів, у діях яких члени Ради не вбачатимуть порушень або до яких застосовуватимуть м’якші санкції. При цьому, як показує досвід, абсолютна більшість скарг не тягне за собою звільнення законника. Тому на засідання колегіального органу матеріали потраплятимуть не надто часто.

Знайшли більшість

Вирішив законодавець спростити й пошук голосів для застосування санкцій до володарів мантій. Нинішній склад колегіального органу неодноразово стикався із ситуацією, коли для звільнення судді не вистачало одного-двох голосів. Причина крилася у ст.24 закону про ВРЮ, відповідно до якої рішення приймаються більшістю від конституційного складу Ради.

Таким чином, якщо на засіданні були присутні 12 членів колегіального органу, а доповідач не мав права брати участі в голосуванні, то всі інші мали висловитися «за». Якщо ж хоча б один був проти — рішення не ухвалювалось.

Відповідно до новацій рішення палати прийматимуться простою більшістю голосів, це ж стосується і ВРП. Єдине обмеження: засідання є повноважним, якщо участь у ньому бере більшість від складу Ради чи палати.

Отже, якщо на зібрання ВРП прийде 11 її членів, то, щоб ухвалити рішення про позбавлення судді посади за дисциплінарне порушення, вистачить 6 голосів. Думка інших фактично жодного значення не матиме.

Законодавець передбачив і нову процедуру запрошення суддів на засідання Ради: особа вважається належним чином повідомленою про засідання ВРП, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду, де вона працює. А якщо це неможливо зробити — воно розміщуватиметься на веб-сайті колегіального органу. Хоча навряд чи хтось буде регулярно заходити на інтернет-сторінку Ради, аби дізнатись, чи не чекають його на засіданні.

Також закон дозволяє судді тільки один раз пропустити зібрання Ради з поважних причин. Якщо той не з’явиться ще раз — скаргу розглядатимуть без нього. Фактично так само Рада діяла і в минулому році, але тепер цю практику закріплено.

Читайте статтю: Притягнення до кримінальної відповідальності чиновників, які своїми діями нанесли шкоду суб'єктам господарської діяльності

Межі скарги

Ще більше спрощено процедуру оскарження рішень Ради. Закон про ВРЮ передбачав, що рішення колегіального органу можуть бути оскаржені «в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства». Це давало досить широкі можливості для законників, які намагалися відстояти свою правоту. Адже вони могли оскаржувати як процедуру ухвалення рішення про звільнення, так і позицію колегіального органу «по суті». У минулому році Вищий адміністративний суд неодноразово підтримував у таких справах саме суддів, хоча Верховний — частіше ставав на бік ВРЮ.

Можливість оскарження самої суті рішень колегіального органу піддавалась критиці членами Ради. Зокрема, І.Бенедисюк наголошував, що оскаржуватися має процедура притягнення до відповідальності, тому автори закону вирішили задовольнити цю вимогу.

Відповідно до нового акта рішення ВРП про звільнення судді через вчинення дисциплінарного проступку може бути оскаржене тільки з таких підстав:

- склад Ради не мав повноважень ухвалювати таке рішення;

- рішення не підписане кимось із членів ВРП, які його ухвалювали;

- рішення не містить посилань на встановлені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Таким чином, колегіальному органу доведеться стежити лише за дотриманням формальних аспектів ухваленого рішення. З точки зору законодавця, логіка у цій нормі є. Адже, обираючи членів ВРП, з’їзд суддів, представники науки, адвокатури чи прокуратури довіряють їм повноваження щодо контролю за діями законників. Коли ж вердикт Ради оскаржуватиметься, його перевірятимуть представники ВС, яких такими повноваженнями не наділяли.

Разом з тим, як показує проведене опитування, абсолютна більшість респондентів переконані, що такі зміни призведуть до посилення тиску на судову систему. А на думку судді ВСУ Галини Канигіної, наслідком таких новацій стане зростання кількості скарг, поданих до Європейського суду з прав людини. Адже, на її погляд, процедура оскарження рішень ВРП фактично буде відсутня.

Разом з тим, хоча законодавець і намагався обмежити можливості для оскарження рішень Ради, створив для цього передумови. Зокрема, судді, які будуть незадоволені діяльністю колегіального органу, напевно, намагатимуться довести, що нинішній склад Ради не має повноважень. Адже, як відзначало наше видання, у Конституції вказано, що «ВРП набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше 15 її членів, серед яких більшість становлять судді». Здавалося б, у Раді за суддями зараз закріплено 8 крісел. Проте серед них — двоє суддів у відставці, про яких у згаданому положенні не йдеться. До того ж, передбачає Основний Закон, до Ради за посадою має входити Голова ВС, а не ВСУ, як зараз. За таких обставин нас очікує формування нової судової практики щодо повноважності ВРП.

Автор статті: Олексій Писарев

Джерело: Закон і Бізнес