При визначені способів участі у вихованні дитини того хто проживає окремо, суд може відступити від графіку визначеного органом опіки та піклування (ВС КЦС, справа №196/1202/19 від 05.10.2022 р.)

Фабула судового акту: Батько, який після розлучення проживав окремо від доньки (в іншій адміністративно-територіальній одиниці), подав позов про усунення перешкод матері у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні. Позов мотивував тим, що має бажання та можливість брати особисту участь у вихованні дочки, однак мати категорично відмовляється надавати можливість для без присутності матері за місцем його фактичного проживання щотижня, починаючи з 09 год. 00 хв. п`ятниці до 19 год. 00 хв. неділі (включаючи суботу), із зобов'язанням повернути дитину до її місця проживання разом з матір'ю.

У наданому до суду висновку органу опіки і піклування рекомендовано визначити наступний графік: кожну суботу з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. З огляду на вік дитини проведення зустрічей батька з дочкою рекомендовано проводити у присутності матері. Так, суд першої інстанції задовольнив позов частково: зобов’язано матері не чинити перешкоди, а графік спілкування наступний: один вихідний день субота або неділя щотижня з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. у присутності матері за адресою постійного проживання дитини.

Апеляційний суд, змінив графік, встановивши спочатку адаптаційний період (протягом першого місяця кожну суботу з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. у присутності матері дитини на нейтральній території в межах населеного пункту за місцем проживання дитини, з дотриманням розпорядку дня дитини, стану здоров'я дитини та інтересів дитини), потім - наступний місяць проводити зустрічі кожну суботу з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. без присутності матері дитини на нейтральній території в межах населеного пункту за місцем проживання дитини, з дотриманням розпорядку дня дитини, стану здоров'я дитини та інтересів дитини, а згодом - систематичні побачення кожної другої та четвертої п`ятниці з 16 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. суботи без присутності матері дитини, з урахуванням стану здоров'я дитини та її інтересів дитини, з поверненням дитини за адресою її проживання.

ВС КЦС, розглядаючи справу, вказав нюанси, на які має звертати суд при визначенні способів участі у вихованні дитини того, хто проживає окремо:

Частинами 1,2 ст. 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

• Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
• Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч.8 ст.7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства). Відповідно до ч.2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.Таким чином, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною - ВС КЦС вказав, що узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст. 19 СК України).

Отже у цій справі: ВС погодився із апеляційним судом частково змінивши графік участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки, запропонований органом опіки та піклування, обґрунтовуючи це тим, що при встановленні способу спілкування суд має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитині. Суд зауважив, що мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має можливість морально підготувати її до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька з малолітньою дитиною.

Аналізуйте судовий акт: Якщо міжнародні договори про правову допомогу не укладалися - визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності. Так було визнано рішення ВС Каліфорнії про встановлення проживання дитини з батьком із США (ВС КЦС справа №638/1720/20 від 27.07.2022 р.);

Враховуючи вік дитини та її інтереси, суд може обумовити побачення батька з малолітньою дитиною обов’язковою присутністю матері (справа № 321/657/16-ц, 13.12.17);

Батько має право на участь у вихованні малолітнього сина, побачення з дитиною без присутністі матері чи інших осіб (ВС/КЦС у справі №619/3051/17 від 28.01.2019 р.);

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (побачення, спільний відпочинок, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час спілкування (справа № 757/43715/15-ц, 03.07.17).

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 196/1202/19

провадження № 61-5501св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Токарєв Валентин Васильович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні.

Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що він з 10 вересня 2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 зазначив, що наразі шлюб розірваний та дочка проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 має бажання та можливість брати особисту участь у вихованні дочки. Однак ОСОБА_2 категорично відмовляється надавати можливість для його повноцінного спілкуванню з дочкою та перешкоджає йому в здійсненні його батьківських прав.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 157 159 Сімейного кодексу України(далі - СК України), просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі способи участі: побачення з дитиною без присутності матері ОСОБА_2 за місцем його фактичного проживання та реєстрації ( АДРЕСА_1 ) щотижня, починаючи з 09 год. 00 хв. п`ятниці до 19 год. 00 хв. неділі (включаючи суботу), із зобов`язанням повернути дитину до її місця проживання разом з матір`ю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року у складі судді Руснака А. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у такий спосіб: один вихідний день субота або неділя щотижня з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. у присутності матері ОСОБА_2 за адресою постійного проживання дитини: АДРЕСА_2 .

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що позивач має право на спілкування з дочкою та на участь у її вихованні відповідно до законодавства України, та з врахуванням інтересів дитини, її віку визначив графік спілкування згідно з висновком органу опіки та піклування Царичанської селищної ради Дніпропетровської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року скасовано, прийнято постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено ОСОБА_1 такий спосіб його участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею: встановлено адаптаційний період, а саме протягом першого місяця кожну суботу з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. у присутності матері дитини на нейтральній території в межах населеного пункту за місцем проживання дитини, з дотриманням розпорядку дня дитини, стану здоров`я дитини та інтересів дитини.

Наступний місяць проводити зустрічі кожну суботу з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. без присутності матері дитини на нейтральній території в межах населеного пункту за місцем проживання дитини, з дотриманням розпорядку дня дитини, стану здоров`я дитини та інтересів дитини.

Надалі встановлено систематичні побачення кожної другої та четвертої п`ятниці з 16 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. суботи без присутності матері дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини та інтересів дитини, зобов`язавши ОСОБА_1 забирати та повертати дитину за адресою її проживання.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позов, врахував обставини справи, взяв до уваги пояснення представників сторін у справі, висновок органу опіки та піклування, інтереси дитини, необхідність дотримання звичних для дитини умов щодо організації, розпорядку її повсякденного життя, а також дотримання розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав за необхідне зазначити, що мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має можливість морально підготувати її до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька з малолітньою дитиною.

Короткий зміст вимог касаційної скарг та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Токарєв В. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17 (провадження № 61-6769св19).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що ОСОБА_1 не піклується про дитину, її життям і здоров`ям не цікавиться та не проявляє ініціативу та бажання брати участь у вихованні дитини. ОСОБА_1 останній раз відвідував дочку 20 липня 2020 року.

Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не пояснив суду, яким чином він буде везти малолітню дитину до місця свого проживання в інший населений пункт, яким маршрутом, яким транспортом, за яким графіком тощо. Подібні поїздки з місця проживання дитини без присутності матері дитини в інший населений пункт в умовах дії в державі карантинних обмежень, пов`язаних із епідемією коронавірусної інфекції COVID-19, та військового стану є певною загрозою для здоров`я малолітньої дитини.

Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 свого власного житла не має, лише зареєстрований у квартирі своїх батьків, в якій немає дитячої кімнати з дитячим ліжком, дитячого посуду, засобів дитячої гігієни, іграшок, приладдя для творчої діяльності.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Токарєв В. В., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року і витребувано із Царичанського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 196/1202/19.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Токарєв В. В., не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

З 10 вересня 2016 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Красногвардійським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а. с. 5).

Під час перебування сторін у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а. с. 82).

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року у справі № 196/839/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 10 вересня 2016 року у Красногвардійському районному у місті Дніпропетровську відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1211, розірвано.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб від 01 липня 2019 року № 1770, виданої виконавчим комітетом Царичанської селищної ради, малолітня дитина ОСОБА_4 зареєстрована та проживає разом із матір`ю на АДРЕСА_2 (а. с. 7).

Згідно з довідкою-характеристикою виконавчого комітету Царичанської селищної ради від 01 серпня 2019 року № 2343 ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно (а. с. 101).

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 від 01 серпня 2019 року № 2344, виданої виконавчим комітетом Царичанської селищної ради, ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_4 проживають в господарстві батьків, сім`я благополучна, займається підсобним господарством. Малолітня ОСОБА_4 зростає та виховується у задовільних побутових та санітарних умовах, забезпечена всім необхідним, на вулиці дитячий майданчик, в будинку є дитяча кімната з кондиціонером та ігровим місцем для дитини, яке забезпечене всіма видами іграшок. Отже, дитина повністю забезпечена іграшками, необхідним одягом, дитячими продуктами харчування, постільною білизною. Дитина ніколи не залишається без догляду дорослих та матері (а. с. 102).

Згідно з характеристикою на медичну сестру дитячого стаціонару хірургічного відділення Комунального закладу «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_2 з 02 квітня 2012 року працює на посаді сестри медичної дитячого стаціонару хірургічного відділення у Комунальному закладі «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради». За час роботи у відділенні зарекомендувала себе грамотним, добросовісним, кваліфікованим працівником, роботу виконує відповідально та на високому рівні, своєчасно та грамотно виконує доручення, постійно працює над рівнем професійної майстерності, вимоглива до себе, користується повагою серед хворих та колег, є взірцем для молодих спеціалістів, має яскраво виражені лідерські якості, з 31 серпня 2017 року до 10 липня 2020 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років (а. с. 103).

Відповідно до довідки Комунального закладу Прядівський дошкільний навчальний заклад «Сонечко» від 31 травня 2021 року № 109, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з понеділка до п`ятниці, кожного тижня, з вересня 2020 року відвідує дошкільний навчальний заклад. Дитина завжди охайна, доглянута. Дитину до садочку приводять та забирають баба ОСОБА_6 , дід ОСОБА_7 та мати ОСОБА_2 , які завжди цікавляться життям дитини у садочку, спілкуються з вихователями закладу. ОСОБА_8 , батько ОСОБА_4 , контакту із садочком не підтримує, з вихователями не спілкується (а. с. 104).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Царичанської селищної ради від 14 січня 2022 року № 122/02-21 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано органом опіки та піклування визначити батькові ОСОБА_1 такий порядок спілкування із малолітньою дочкою: кожну суботу з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. З огляду на вік дитини проведення зустрічей батька з дочкою рекомендовано проводити у присутності матері.

Зобов`язати матір ОСОБА_2 не чинити перешкод батьку ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 174).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК Українивстановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»контакт з дитиною є реалізацією матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК Українипередбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК Українипередбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК Українибатьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»і частини четвертої статті 10 ЦПК Українизастосовується судами України як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Hunt v. Ukraine» («Хант проти України») від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» («Йогансен проти Норвегії») від 07 серпня 1996 року, § 78).

Таким чином, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 піклується про малолітньою дочку ОСОБА_4 та любить її, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою дочкою, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування батька з дочкою, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, суди не встановили.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК Українипри розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У висновку органу опіки та піклування Царичанської селищної ради від 14 січня 2022 року № 122/02-21 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано органом опіки та піклування визначити батькові ОСОБА_1 наступний порядок спілкування із малолітньою дочкою, а саме: кожну суботу з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. З огляду на вік дитини проведення зустрічей батька з дочкою рекомендовано проводити у присутності матері.

Зобов`язати матір ОСОБА_2 не чинити перешкоди батьку ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 174).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне позов задовольнити частково, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки, визначити йому такий спосіб його участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею:

- встановити адаптаційний період, а саме протягом першого місяця кожну суботу з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., в присутності матері дитини, на нейтральній території в межах населеного пункту за місцем проживання дитини, з дотриманням розпорядку дня дитини, стану здоров`я дитини та інтересів дитини;

- наступний місяць проводити зустрічі кожну суботу з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., без присутності матері дитини, на нейтральній території в межах населеного пункту за місцем проживання дитини, з дотриманням розпорядку дня дитини, стану здоров`я дитини та інтересів дитини;

- надалі встановити систематичні побачення кожної 2-ої та 4-ої п`ятниці з 16 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. суботи, без присутності матері дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини та інтересів дитини, зобов`язавши позивача забирати та повертати дитину за адресою її проживання.

Таким чином, апеляційний суд частково змінив графік участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 , запропонований органом опіки та піклування, обґрунтовуючи це тим, що при встановленні способу спілкування суд має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитині.

При цьому апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині наявності підстав для встановлення йому особистих побачень з дитиною, без присутності матері, за місцем його фактичного проживання та реєстрації, щотижня, з 9 год. 00 хв. ранку п`ятниці до 19 год. 00 хв. неділі, оскільки вказаним графіком позивач бере до уваги лише свої власні інтереси, а не інтереси дитини.

Також апеляційний суд зауважив, що мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має можливість морально підготувати її до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька з малолітньою дитиною.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції з дотриманням статей 263-265 374 ЦПК Україниповно та всебічно з`ясував обставини справи, оцінив докази в сукупності, врахував інтереси дитини, зокрема, необхідність дотримання звичних для неї умов щодо організації, розпорядку її повсякденного життя, її вік, а також право кожного з батьків брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, і встановив такий спосіб участі позивача у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею, який передбачає поступовий перехід від адаптаційного періоду (в присутності матері дитини, на нейтральній території в межах населеного пункту за місцем проживання дитини, з дотриманням розпорядку дня дитини, стану здоров`я дитини та інтересів дитини) до періоду проведення зустрічей без присутності матері дитини, на нейтральній території в межах населеного пункту за місцем проживання дитини, з дотриманням розпорядку дня дитини, стану здоров`я дитини та інтересів дитини.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Токарєва В. В., про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17 (провадження № 61-6769св19), колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги, оскільки у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК Українине належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК Українив такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Токарєв Валентин Васильович, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк