Правові аспекти надання послуг з перевезення туроператорами

Туризм є однією з галузей економіки України, що активно розвивається. Пріоритетний напрям розвитку в’їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, утворення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародному рівні. Тому саме ця галузь потребує найбільш ефективного правового регулювання.

Отже, одним із видів діяльності туроператорів є надання послуг з перевезення пасажирів.

Відносини з перевезення регулює система нормативних актів, які в правовій науці виділяються в самостійну галузь законодавства «транспортне законодавство».

Особливістю регулювання відносин з перевезення є те, що їх регулювання здійснюється відповідними нормативними актами залежно від виду транспорту. До таких актів відносять: Повітряний кодекс та Кодекс торговельного мореплавства; Закони України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 р. та «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р.; Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р., Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та ін.

Відповідно до укладеного договору перевезення пасажира перевізник зобов’язується перевезти пасажира у пункт призначення, а в разі здачі багажу – доставити останній у пункт призначення та видати особі, яка має право на його одержання, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а в наявності багажу – також плату за його перевезення (ст.910 Цивільного кодексу України).

Укладення договору перевезення пасажира засвідчується проїзним документом встановленого зразка, який підтверджує право пасажира на проїзд певним видом транспорту, а провезення ним багажу – багажною квитанцією.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань.

Досить часто виникають проблеми щодо розмежування зобов’язань перевізника та туроператора з виконання договору перевезення пасажирів та багажу.

Якщо між сторонами укладений договір, умовами якого передбачено, що туроператор взяв на себе зобов’язання перед туристом контролювати належне виконання зазначених у ньому послуг (перевезення багажу, перевезення пасажирів), то відшкодування шкоди покладається на туроператора.

Якщо умовами договору не передбачений такий контроль, то відповідно до міжнародного законодавства, відповідальність за неналежне виконання послуг нестиме перевізник.

Досить часто на практиці договір з перевізником укладають не туристи, а туроператор. Через це постає питання про вид договору, який надає туроператор туристу.

В даному випадку, туроператор укладає з перевізником договір про надання транспортних послуг, відповідно до якого останній зобов’язується належним чином, в зазначений час довезти в пункт призначення пасажира, а в разі перевезення багажу – належним чином, в належному вигляді та в зазначений час.

В разі неналежного виконання договору, турист може звернутися до суду з позовною заявою до туроператора про відшкодування завданої йому моральної чи матеріальної шкоди.

Туроператор в регресному порядку має право пред’явити позов до перевізника за порушення взятих на себе зобов’язань.

Вид договору, який укладає туроператор зі своїм партнером, залежить від характеру зобов’язань, які покладаються на останніх. Це можуть бути договори на екскурсійне обслуговування, на готельне обслуговування, послуг з громадського харчування. При виконанні зобов’язань з надання туристичних послуг має місце покладення виконання його на третю особу, тобто конструкція, де турист виступає як кредитор, а туристична фірма, як боржник, який покладає виконання зобов’язань на третіх осіб, безпосереднім виконавцем окремих видів послуг.

Читайте статтю: Правові аспекти туристичної діяльності в Україні. Захист прав та інтересів туристів.

Давно ставиться питання про те, хто має заявляти вимоги до третьої особи, яка несе відповідальність перед туристом за збитки завдані йому пр. здійсненні туру. Ними можуть бути вибрані турагенством готель, перевізник, а також інші потенційні винні особи, причому з деякими з них турист має укладати додаткові договори.

У туристичних відносинах має місце давно відома ситуація – відповідальність за дії третіх осіб. Відповідно до цієї норми боржник відповідає за невиконання або неналежне виконання третьою особою, на яку покладено виконання, якщо законом не встановлено, що відповідальність несе третя особа, яка є виконавцем. Але така відповідальність повинна бути встановлена законом. Проте Закон про туризм не містить прямої вказівки на відповідальність туроператора за перевезення туристів, якщо останні не укладали такий вид договорів.

Отже, туроператор несе зобов’язання щодо перевезення тільки у випадку, коли це встановлено договором про надання туристичних послуг. Якщо туроператор не має ліцензії на перевезення, але зазначає у договорі, що бере на себе зобов’язання з перевезення, він виконує функції агента. Зазначення у договорі про надання туристичних послуг того, що туроператор зобов’язаний контролювати перевезення, не можна розглядати як покладення на останнього обов’язку з перевезення.

Автор: Адвокат Лисенко Ярослав