Право на правочин

Основною метою діяльності комерційного підприємства – є одержання прибутку, що передбачає укладання значної кількості правочинів. Більшість підприємств кожного дня, тижня, місяця, року укладають мільйони, сотні мільйонів правочинів.

Однак вчинення правочинів має свої особливості залежно від організаційно-правової форми сторін такого правочину. Одним з найбільш врегульованих у цьому питанні є акціонерне товариство. Перш за все, це пов’язано з намаганням законодавця захистити інтереси всіх зацікавлених осіб, в т.ч. значної кількості акціонерів.

Більшість акціонерних товариств створені в Україні внаслідок проведення приватизації державних підприємств . Також існує багато підприємств, свідомо створені засновниками у формі акціонерного товариства з метою захисту корпоративного співіснування декількох інвесторів. Крім того, багато постприватизаційних акціонерних товариств мають декілька значних власників, які бажають забезпечити за допомогою зрозумілої та ефективної системи корпоративного управління захист власних інтересів.

Корпоративне управління – це не лише процес обрання органів товариства. Корпоративне управління - це механізм узгодження прав та інтересів різних суб’єктів - не тільки акціонерів та менеджменту, а і контрагентів та держави.

Одним з елементів зазначеного механізму є процес надання згоди на вчинення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю. До речі, законопроектом «Про ТОВ та ТДВ» (№4666) пропонується запровадити схожу процедуру для ТОВ та ТДВ.

На початковому етапі впровадження таких змін більшість акціонерних товариств негативно сприймала додаткові обмеження щодо укладання правочинів. Але згодом стало зрозуміло, що законодавчі ініціативи були поштовхом для власників бізнесу замислитись над впровадженням системи важелів та противаг в управлінні товариством. Така система практичного застосування вимог законодавства дозволяє контролювати діяльність органів товариства, збалансовувати інтереси декількох інвесторів та забезпечувати належний захист від зловживань посадовими особами.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» (деякі норми якого набувають чинності 01.01.2018р.). Закон доволі ґрунтовний та визначальний. Окрім змін порядку проведення Зборів акціонерів, формування органів Товариства, законом внесені зміни до порядку надання згоди на вчинення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст. 2 ЗУ «Про акціонерні товариства» (надалі – Закон)- значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності. Відповідно до ст.70 Закону для прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, ринкова вартість якого не перевищує 25% вартості активів - достатньо рішення Наглядової ради Товариства. Якщо ж ринкова вартість перевищує 25% - вчинення правочину можливо виключно за рішенням Загальних зборів акціонерів. При цьому мало хто з акціонерних товариств зважає на використане законодавче формулювання «ринкова вартість». Інколи посадові особи, з метою ухилення від необхідності погодження значного правочину з відповідним органом, штучно зменшують вартість правочину. Однак такі дії не є виправданими, оскільки матимуть суттєві наслідки. Так, якщо акціонер чи Наглядова рада Товариства дізнаються про укладання таких правочинів – зможе подати до суду відповідний позов, довести в суді, що вартість правочину не є ринковою, встановити «ринкову» вартість та визнати правочини недійсними. Наслідки недійсності правочину очевидні – повернення сторін у первинний стан, а в окремих випадках наслідки можуть бути фатальними для подальшої діяльності товариства.

Також, деякі акціонерні товариства, які за Законом можуть не обирати Наглядову раду, статутом Товариства відносять прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину до 25% вартості активів до компетенції виконавчого органу. Такі дії можуть мати наслідком визнання недійсними значних правочинів, адже у випадку відсутності Наглядової ради у товаристві, повноваження прийняття рішення , що належить до її виключної компетенції переходить до Загальних зборів, окрім повноважень щодо скликання Зборів. Відповідно, такі дії виконавчого органу є перевищенням повноважень. Всі ці обмеження стосуються і надання попередньої згоди на вчинення значних правочинів.

Суттєвих змін зазнала ст. 71 Закону –яка визначає порядок надання згоди на вчинення правочинів із заінтересованістю. Попередня редакція цієї статті містила доволі загальні визначення та, фактично, на практиці повноцінно не застосовувалась. Зі змінами законодавства від 01.05.2016 року запроваджено порядок надання згоди на вчинення таких правочинів, визначено конкретні критерії заінтересованості та необхідну сукупність обставин для віднесення правочину до правочину із заінтересованістю. Крім того, впроваджено так званий «диктат міноритарію» - неможливість голосування заінтересованого у правочині акціонера/члена Наглядової ради за таке рішення. Зі змінами, які набули чинності у червні 2017 року «диктат міноритарію» було послаблено для приватних акціонерних товариств, але виключно за умови внесення відповідних зміни до статуту Товариства.

Крім того, відповідно до змін до ЗУ «Про акціонерні товариства», які набули чинності 04.06.2017 року, збільшено мінімальну ринкову вартість правочину для віднесення його до правочинів із заінтересованістю. На сьогодні правочином, щодо вчинення якого є заінтересованість - це правочин, коли ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину, перевищує 1 відсоток вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства. Однак, багато акціонерних товариств, раніше приймаючі статути товариства в новій редакції, зазначали, що правочином, щодо вчинення якого є заінтересованість - це правочин, коли ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину, перевищує сто мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Отже, для застосування нині діючої норми закону щодо співвідношення вартості правочину до вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства – необхідно вносити зміни до статуту акціонерного товариства.

За рік після запровадження визначеного механізму надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю почала формуватися судова практика. Так, відповідно до Постанови ВГСУ від 22.06.2017 року у справі №904/9759/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67379081) - «Можливість застосування обмежень у голосуванні про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю, визначених ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", вказана стаття пов'язує з наявністю сукупності ознак, встановлених у частинах 2, 3 цієї статті та наявністю умови, визначеної у ч. 8 вказаної статті (тобто при голосуванні). З огляду на зазначене, колегією суддів касаційної інстанції визнається правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що під час голосування з другого питання порядку денного спірних зборів обмеження, встановлені ч. 8 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", не розповсюджувалися на акціонера Товариства, оскільки вказана норма Закону не містить обмежень у голосуванні акціонера, афілійовані особи якого можуть бути заінтересованими у вчиненні акціонерним товариством правочину.»

Тобто – якщо заінтересованою особою у вчинення правочину є афілійована особа акціонера (власника понад 25% СК) – безпосередньо сам акціонер має право голосу при прийнятті рішення про надання згоди на вчинення такого правочину. На мою думку це недолік закону…

В іншій справі №912/4264/16, яку було порушено за позовом акціонера, інтереси якого представляла моя команда, визнано недійсними договори купівлі-продажу комерційного нерухомого майна на понад 1000 м2 в центрі міста через порушення порядку надання згоди на вчинення правочинів із заінтересованістю. Особливістю цієї справи є те, що правочини оскаржені не стороною правочину, а 3-ю особою – акціонером. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав акціонера. Афілійованість осіб була встановлена в межах судового розгляду, так як член Наглядової ради акціонерного товариства є чоловіком керівника та учасника ТОВ-покупця нерухомого майна. Крім того, вартість правочинів була занижена з метою ухилення від необхідності отримання відповідного погодження Загальними зборами, що було доведено шляхом проведення незалежної експертної оцінки майна на дату вчинення правочинів. Додатковою підставою недійсності правочинів була наявність на момент їх укладання чинної судової заборони на відчуження майна, хоча суд апеляційної інстанції не взяв цю обставини до уваги, мотивуючи це тим, що акціонер може оскаржити правочини виключно через порушення його корпоративних прав.

Попереду ще можливий касаційний перегляд вказаної справи, але на сьогодні вже є рішення, яке набрало законної сили. Ознайомитись можна за посиланнями – 1 інстанція - http://reyestr.court.gov.ua/Review/65437770, 2 інстанція - http://reyestr.court.gov.ua/Review/68039680.

Із запровадженням «похідного» позову такі дії та/або бездіяльність посадових осіб товариства можуть завдати збитків акціонерному товариству, які відповідно, можуть бути стягнуті з таких посадових осіб на користь самого товариства за позовом акціонера – власника 10% і більше Статутного капіталу. У ситуації, яка стала предметом судового розгляду у справі №912/4264/16, похідний позов та позов про визнання недійними правочинів були взаємовиключні. На мою думку в цьому конкретному випадку, більш ефективним способом захисту інтересів акціонера є повернення незаконно відчуженого майна акціонерного товариства, тому було обрано шлях визнання відповідних правочинів недійсними.

Враховуючи суттєві зміни, яких зазнало корпоративне законодавство, контроль за дотриманням процедури надання згоди на вчинення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю ставатиме все більш актуальним для акціонерів та, відповідно, стане поштовхом для розвитку відповідного напрямку судової практики.

Автор статтІ: /3754/">Saad Legal