ПРАВА ЛЮДИНИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Забезпечення прав людини у кримінальному провадженні полягає в наданні відповідному суб’єкту, який залучається чи допускається у дане провадження ефективних засобів захисту у випадку їх порушення. І це цілком логічно, адже про ефективне забезпечення будь-якого права може йтися лише тоді, коли існує ефективний механізм його захисту. У свою чергу механізм захисту має свою структуру:

- по-перше, право на захист, що визначається як передбачена Конституцією України й іншими законами можливість людини використовувати для захисту свого права власне дозволені законом дії або звернутися до компетентних державних або міжнародних органів (організацій) з вимогою примусити зобов’язану особу до правомірного обов’язкового поводження (право на користування будь-якими передбаченими законом процесуальними правами і процедурами, встановленими для конкретної форми захисту права; право на оскарження в судовому порядку рішення компетентного органу в конкретній справі тощо);

- по-друге, форми захисту, які визначаються як регламентований правом комплекс особливих процедур, здійснюваних правозастосовними органами (наприклад судом, прокурором) і самою уповноваженою особою у межах правозахисного процесу іспрямованих на поновлення (підтвердження) порушеного (оскарженого) права;

- по-третє, примусові засоби захисту. Вони являють матеріально-правові та процесуальні норми і процедури, використовувані юрисдикційними органами на вимогу уповноваженої особи для примусового поновлення його порушеного (оскарженого) права. Зазначимо, що у кримінальному провадженні механізм захисту конституційних прав громадян повинен діяти постійно, оскільки його пасивність і бездіяльність може призвести до суспільно небезпечних наслідків, які можуть виявитися у масових обмеженнях та порушеннях прав і свобод, у занепаді загальнолюдських гуманістичних цінностей, у зростанні правового нігілізму, що зрештою призводить до порушення засад законності, рівності громадян перед законом і судом та ін. Призначення механізму захисту конституційних прав громадян у кримінальному провадженні полягає у зростанні поваги до людської гідності, її особистого життя, безперечного і невідкладного вжиття відповідних заходів у випадках порушення прав і свобод особи.
Внутрішньодержавний захист прав і свобод особи поділяється за суб’єктами здійснення цього захисту на:

- судовий;

- прокурорський;

- захист конституційних прав громадян захисником;

- захист Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

- захист прав людини і громадянина громадськими правозахисними організаціями.
Міжнародно-правовий захист конституційних прав громадян порушених під час кримінального провадження знайшов своє відображення в діяльності Європейського Суду з прав людини.
Діяльність відповідних суб’єктів виражається в правових і організаційних заходах спрямованих на: - захист людини, її життя, здоров’я, прав, свобод та законних інтересів незалежно від віку, статі, національної, расової приналежності, мови та ін.;

- недопущення (припинення) у своїй діяльності незаконних обмежень і порушень
прав, свобод та законних інтересів громадян (звільнення необґрунтовано заарештованого чи затриманого та ін.);

- забезпечення необхідних умов реалізації громадянами певних прав, свобод та законних інтересів.

- скасування незаконного правозастосовного акту та відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів особи (напр., постанови про порушення кримінальної справи та ін.);

- відшкодування шкоди, завданої в результаті незаконного обмеження прав особи;

- притягнення особи, винної у вчиненні правопорушення, до відповідальності.
В той же час необхідно визначитись з тим, хто потребує захисту прав і свобод у кримінальному провадженні. Такими суб’єктами, на нашу думку, є:

- по-перше, це особи, яким безпосередньо або побічно завдано шкоду від злочину: потерпілий, цивільний позивач, а також їх представники і правонаступники;

- по-друге, це суб’єкти, яким надано право на захист від підозри, обвинувачення чи цивільного позову: підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний відповідач;

- по-третє, захист прав і свобод може знадобитися і тим, кого не обвинувачують, не підозрюють і не припускають такими, що зазнали шкоди від злочинів, але притягують до участі в слідчих і судових діях для отримання від них або з їх участю інформації про обставини справи: свідки, власники приміщень, де провадиться обшук, виїмка, арешт майна, предметів, що вилучаються, документів тощо. Як бачимо, захисту підлягають не співпадаючі, іноді протилежні за формою і змістом види діяльності: захист від злочину і захист від кримінального переслідування.
З урахуванням вищезазначеного можна визначити, що об’єктом юридичного захисту у кримінальному провадженні є права людини, а суб’єктами можуть виступити держава, спеціальні органи, (посадові особи), а також сама людина.
Механізм захисту прав особи у кримінальному провадженні – це внутрішня узгоджена структура відповідних органів, установ, посадових осіб, що впливають на його хід і наслідки, а також осіб, які допускаються чи залучаються у розслідування і розгляд кримінальних справ з метою поновлення необґрунтовано обмежених чи незаконно порушених конституційних прав осіб. Для того ж, щоб цей механізм ефективно працював, щоб права людини реалізовувалися на практиці, не залишалися декларацією, для їх реального відтворення необхідно, щоб кожен хто залучається у кримінальне провадження умів ними користуватися.
Саме тому, 1 ПРВОВА КОМПАНІЯ рекомендує користуватися допомогою адвоката при участі у кримінальному провадженні для того, щоб жодне з прав людини та громадянина не було порушене!