Практичні аспекти виготовлення захисниками копій протоколів про проведення НСРД під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження

Почну з того, що особисто у мене ніколи не виникало труднощів у виготовленні копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі по тексту –НСРД) та додатків до них, - ніякого секрету я не маю, слідчі завжди їх мені надавали разом з усіма іншими матеріалами кримінального провадження, на виконання вимог ст. 290 КПК України. Але, як сказав мені один співробітник Служби Безспеки, то мені дуже пощастило натрапити на таких добрих та недосвідчених слідчих. Правдивість цих слів доводять і численні пости адвокатів у Фейсбуці про те, що слідчі (прокурори) не дають їм можливості копіювати протоколи про проведення НСРД та додатків до них, посилаючись на ч. 3 ст. 254 КПК України, а також відповідна судова практика, аналіз якої буде наведений нижче. Поки що звернемось до КПК України.

Відтак, згідно з ч.ч.1-2 ст. 254 КПК України відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу. Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 254 КПК України виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається.

В той самий час, ч.ч. 2-5 ст. 290 КПК передбачено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. У документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Видалення повинно бути чітко позначено. За клопотанням сторони кримінального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені.

За таких обставин, сторона захисту при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України має право:

1) копіювати будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них;

2) відображати відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них.

Яким же чином на практиці учасниками кримінального провадження реалізуються вищевикладені процесуальні норми, - дізнаємось проаналізувавши наступні кейси.

Кейс №1 (досудове слідство).

Адвокат, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до слідчого судді зі скаргою на дії старшого слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, в рамках кримінального провадження №42016161010000170, в якій просить зобов'язати слідчого надати стороні захисту із дотриманням вимог ст. 290 КПК України доступ до матеріалів кримінального провадження та можливість за допомогою технічних засобів зробити копії документів, та відомостей, а також відео та аудіо файлів, а саме матеріалів, що містяться у 9 томі, що є матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, з огляду на те, що слідчий відмовив стороні захисту у можливості зробити копії протоколів негласних слідчих розшукових дій та додатків до них, у вигляді фото, відео та аудіо файлів, посилаючись на ч. 3 ст. 254 КПК України.

Розглянувши скаргу, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволені скарги з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, у неповерненні тимчасово вилученого майна, нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування; 3) рішення слідчого, про закриття кримінального провадження; 4) рішення прокурора, про закриття кримінального провадження 5) рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потерпілим; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими КПК України.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді.

При цьому, заявником не оскаржується бездіяльність слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій, та він фактично просить зобов'язати слідчого надати стороні захисту із дотриманням вимог ст. 290 КПК України доступ до матеріалів кримінального провадження, що виходять за рамки ст. 303 КПК України, якою передбачено оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого, або прокурора.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 254 КПК України, виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається. (Ухвала Приморського районного суд м. Одеси від 01.02.2017 року у справі №522/1866/17; http://reyestr.court.gov.ua/Review/64475551 ).

Кейс №2 (досудове слідство).

14 липня 2016 року до Жовтневого районного суду Донецької області надійшла скарга підозрюваного ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого другого слідчого відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_2, яка полягає у невидачі йому копії відеозапису про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження N 42016050000000147, тим самим оскаржував постанову слідчого від 04.07.2016 року про відмову у задоволенні його клопотання щодо отримання копій додатків до протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 липня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті провадження за його скаргою на бездіяльність старшого слідчого.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою повернути справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. Зазначає, що судове рішення ухвалене із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке ухвалено с порушенням вимог ст. 370 КПК України. Слідчий суддя помилково відмовив у відкритті провадження, оскільки на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Частиною першою статті 303 КПК України визначений вичерпний перелік дій, рішень та бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, натомість частиною 2 статті 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду лише під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Що стосується доводів апеляційної скарги про нездійснення слідчим процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, то вони не є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 був ознайомлений з відеозаписами результатів негласних слідчих (розшукових) дій, а на отримання копії цього відеозапису існує пряма заборона КПК України, а саме відповідно до вимог ч. 3 ст. 254 КПК України виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається. Отже, діючим кримінальним процесуальним кодексом України, а насамперед ч. 1 ст. 303 цього Кодексу не передбачено оскарження в судовому порядку дії чи бездіяльність прокурора, яка полягає у відмові в задоволенні клопотання щодо отримання копій додатків до протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, тобто не входить до переліку ч. 1 ст. 303 КПК України та не вирішується в судовому порядку, а тому на думку колегії суддів слідчий суддя на законних підставах відмовив ОСОБА_3 у відкритті провадження за його скаргою (Ухвала Апеляційного суду Донецької області від 29.09.2016 року у справі №263/8871/16-к; ухвала отримана в Системі аналізу судових рішень Verdictum 2.0.).

Кейс №3 (досудове слідство).

Старший слідчий СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про встановлення підозрюваному ОСОБА_3 та його захиснику ОСОБА_4 строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні N12016030010000498, внесеному до ЄРДР 04.02.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 3, 185 ч. 5 КК України. Клопотання мотивує тим, що захисник підозрюваного ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 розпочав ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження в приміщені ГУНП у Волинській області, виготовляючи копії та відображення матеріалів. Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження в 9 томах, знайомитися з томом №10 кримінального провадження ОСОБА_4 в категоричній формі відмовився без можливості виготовлення копій протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, повідомивши, що без виготовлення вказаних копій, зазначить, що йому такі матеріали взагалі не були надані, а в подальшому відмовився підтвердити факт ознайомлення. Однак, відповідно до ч. 3 ст. 254 КПК України (заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій) виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається. В свою чергу, адвокат ОСОБА_4 під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження заявив, що без надання копій матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій його підзахисний також буде зволікати з ознайомленням з матеріалами кримінального провадження.

Розглянувши клопотання слідчого, керуючись ч. 10 ст. 290 КПК України, слідчий суддя ухвалив клопотання задовольнити частково; визначити строк, протягом якого підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4, кожен зокрема, повинні ознайомитись з матеріалами кримінального провадження N 12016030010000498 від 04.02.2016 до 18.00 год. 22.02.2017 включно (Ухвала Луцького міськрайонного суду від 17.02.2017 №161/2708/17; http://reyestr.court.gov.ua/Review/64773727 ).

Кейс №4 (досудове слідство).

Адвокати, які діють в інтересах підозрюваної ОСОБА_5, звернулися до суду з скаргою на постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Чернівецької області Зарубайко О.Г. від 05 квітня 2016 року про відмову у задоволенні клопотання про надання можливості робити копії матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, що відображені на дисках, які містяться в матеріалах кримінального провадження №42015260000000219 від 14 грудня 2015 року. Вказують, що дана постанова порушує право ОСОБА_5 на захист та не відповідає принципу диспозитивності, змагальності сторін, свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначають, що вони відповідно до ст. 290 КПК України, мають право на доступ до всіх матеріалів кримінального провадження, в тому числі і до матеріалів, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Просять скасувати постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Чернівецької області Зарубайко О.Г. про відмову у задоволенні клопотання про виконання вимог ч. 4 ст. 290 КПК України від 05 квітня 2016 року, зобов'язати слідчого в ОВС СВ прокуратури Чернівецької області Зарубайко О.Г. на виконання вимог ч. 4 ст. 290 КПК України надати стороні захисту доступ до матеріалів шляхом надання можливості робити копії або відображення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, що відображені на дисках, які містяться в матеріалах кримінального провадження №42015260000000219.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, в її задоволенні просив відмовити, вважає, що постанова слідчого Зарубайко О.Г. є обгрунтованою, права підозрюваної та її захисників не порушуються, оскільки їм надана можливість прослухати негласні слідчі дії..

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали додані до скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.4 ст.290 КПК України надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Відповідно до ч. 3 ст. 254 КПК України виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається.

Ця норма встановлює виняток із загального порядку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що визначений ст. 290 КПК України, оскільки форми та методи провадження негласних слідчих (розшукових) дій та відомості, отримані в ході їх провадження, розголошенню не підлягають, гарантії їх нерозповсюдження забезпечуються засобами кримінально-правового захисту (Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.04.2016 року у справі №727/2431/16-к; http://reyestr.court.gov.ua/Review/57020707 ).

Кейс №5 (досудове слідство).

Захисник підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК України, ОСОБА_2- адвокат звернувся до Приморського районного суду міста Одеси зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати постанову слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області Славової Н.Р. від 18.11.2016 р. про відмову у задоволенні клопотання від 16.11.2016 р. та зобов'язати слідчого надати стороні захисту із дотриманням вимог ст. 290 КПК України доступ до матеріалів кримінального провадження шляхом надання можливості за допомогою технічних засобів зробити відображення із збереженням на відповідному носії інформації (USB) документів, та відомостей, що містяться в них, а саме додаткових матеріалів досудового розслідування у справі N 12013170110001082, що є матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат підтримав скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити з наведених підстав. Слідчий в судовому засіданні вимоги адвоката не визнала, пояснивши, що слідчим проводиться досудове розслідування в повному обсязі згідно з вимогами КПК України, у зв'язку з чим, просила слідчого суддю у задоволенні скарги відмовити, так як заборона робити копії матеріалів негласних слідчих дій ґрунтується на положеннях ч. 4 ст. 254 КПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що скарга захисника ОСОБА_2 - адвоката підлягає задоволенню з наступних підстав.

В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження N12015160000000851 від 11.11.2015 р. за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК України. Досудове розслідування у кримінальному провадженні N 12015160000000851 від 11.11.2015 закінчено, про що 11.11.2016 у порядку ст. 290 КПК України повідомлено підозрювану ОСОБА_2 та її захисника. Відповідно до вимог чинного законодавства, з 14.11.2016 р. підозрюваній ОСОБА_2 та її захиснику надано доступ до матеріалів досудового розслідування N 12015160000000851 у 22 томах, а також до матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій у 20 томах.

16.11.2016 р. захисником, в інтересах підозрюваної ОСОБА_2, заявлено клопотання про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, у якому захисник просив з метою отримання належного доступу до матеріалів кримінального провадження надати йому можливість за допомогою технічних засобів з мобільного телефону із функцією фотографування зробити відображення із збереженням на відповідному носії інформації (USB) документів, та відомості, що містяться в них, а саме - матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадження N 12013170110001082, що є матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Славової Н.Р. від 18.11.2016 р. у задоволенні клопотання адвоката,- відмовлено на підставі ч. 4 ст. 254 КПК України.

Аналізуючи викладене та відповідно до вимог чинного законодавства суд вважає що рішення про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2,- адвоката від 18.11.2016 р. про надання йому можливості за допомогою технічних засобів зробити відображення із збереженням на відповідному носії інформації (USB) документів, та відомостей, що містяться в них, а саме додаткових матеріалів досудового розслідування у справі N 12013170110001082, що є матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій,- підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 254 КПК України відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України.

Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається.

Відповідно до розділу V сумісного наказу Генеральної прокуратури України, МВС України СБУ, АДПС України, Міністерства Фінансів України, Міністерства Юстиції України "Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні" від 16.11.2012 року за N114/1042/516/1199/936/1687/5 вбачається, що постанова слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню.

Засекречування таких матеріальних носіїв інформації (МНІ) здійснюється слідчим, прокурором, співробітником уповноваженого оперативного підрозділу, слідчим суддею шляхом надання на підставі відомостей, що становлять державну таємницю (Розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу грифа секретності.

МНІ щодо організації негласних слідчих (розшукових) дій (постанови, клопотання, ухвали, доручення), результати проведення цих дій (протоколи та додатки до них), а також відповідне службове листування (листи, доповідні, рапорти тощо) зберігаються в окремих номенклатурних справах "Документи (постанови, клопотання, ухвали, доручення, листи, доповідні, рапорти тощо) щодо організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій", що проводяться співробітниками (працівниками), які мають безпосередній стосунок до організації та проведення цих заходів.

Після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України. Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури.

Розсекречені матеріальні носії інформації, які прокурор має намір використати як докази під час судового розгляду, зберігаються на розсуд прокурора в його службовому сейфі чи в сейфі слідчого за вказівкою прокурора.

До розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Так, відповідно до ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

З урахуванням викладеного та того факту, що додаткові матеріали досудового розслідування у справі N 12013170110001082, відповідно до вимог чинного законодавства, не мають ознак грифу секретності у зв'язку з чим підлягають доступу сторонам кримінального провадження у загальному порядку відповідно до ст. 290 КПК України (Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2016 року у справі №522/22673/16-к; http://reyestr.court.gov.ua/Review/63076038 ).

Кейс №6 (досудове слідство).

До суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_1 представника потерпілого ОСОБА_2 на постанову слідчого на відмову в ознайомленні зі всіма матеріалами справи за допомогою технічних засобів. Доводи скарги авокат мотивував тим, що згідно ч. 1 ст. 254 КПК України відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів (ч. 4 ст. 290 КПК України). Він такої можливості був позбавлений, адже слідчий частково задовольнивши його клопотання, 28 липня 2015 року виніс постанову, згідно якої надав ОСОБА_4 для ознайомлення та зняття копій власними технічними засобами всі матеріали кримінального провадження N12014200440001806 за винятком виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих дій.

Стаття 254 КПК України чітко передбачає заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Таким чином в ч. 1 ст. 254 КПК України йде мова про те, що факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

Частину 3 ст. 254 КПК України суд розцінює, як спеціальну саме щодо матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, яка встановлює виняток із загального порядку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що визначений ст. 290 КПК України (загальної норми). З метою не розповсюдження щодо форми та методів негласних слідчих (розшукових) дій та відомостей, які отримані в ході їх провадження. Тому відмову слідчого в саме копіюванні матеріалів щодо форми та методів негласних слідчих (розшукових) дій суд вважає правомірною. Разом з тим заборону використання технічних засобів при ознайомленні з вказаними матеріалами закон не містить.

Представник потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що мети копіювання вказаних матеріалів для їх розповсюдження у нього немає, а фотографування йому потрібно для якісної підготовки до судового розгляду справи, але обсяг матеріалів дуже великий, тому вивчення всіх матеріалів справи можливо лише при використанні технічних засобів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 254, 304-307 КПК України, слідчий суддя

ухвалив скаргу адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково: зобов'язати слідчого СУ УМВС України в Сумській області Лавренко С.О. надати можливість адвокату ОСОБА_1 (представнику потерпілого ОСОБА_2В.) ознайомитися за допомогою власних технічних засобів зі всіма матеріалами кримінального провадження N 12014200440001806, в тому числі з відкритими матеріалами про проведення негласних слідчих дій, попередивши його про заборону виготовлення ним копій цих документів з метою розголошення отриманої інформації та попередивши його про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб (Ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми Капікіна О.Б. від 12.08.2015 у справі №591/4409/15-к; ухвала отримана в Системі аналізу судових рішень Verdictum 2.0.).

Кейс №7 (судове провадження).

В провадженні Долинського районного суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 28, частиною 1 статті 203-2 КК України. В судовому засіданні адвокат обвинуваченого ОСОБА_4 заявив клопотання, в якому просить суд зобов’язати процесуального прокурора надати йому та обвинуваченому ОСОБА_4 для ознайомлення матеріали кримінального провадження та забезпечити можливість проводити фотографування, роботи копії чи виписки зі всіх документів, в тому числі електронних та матеріалів, що зібрані в кримінальному провадженні. В обґрунтування клопотання зазначає, що ним було заявлено клопотання в порядку ст. 317 КПК України на забезпечення можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження з правом робити з матеріалів необхідні виписки та копії, (фотографування). Протокольною ухвалою суду дане клопотання було задоволено. 21.01.2016 року він разом з підзахисним ОСОБА_4. в прокуратурі Івано-Франківської області, спілкуючись з процесуальними прокурорами, не зміг реалізувати право на ознайомлення та фотографування матеріалів кримінального провадження оскільки їм було заборонено фотографувати протоколи негласних слідчих розшукових дій та додатків до них, а також відмовлено у виготовленні копій з матеріалів які існують в електронному варіанті. Прокурори як на підставу відмови у виконанні ухвали суду посилались на її відсутність у письмовій формі, та наявність ухвали слідчого судді винесену під час досудового розслідування якою відмовлено в копіюванні протоколів НСРД, з посиланням на ч. 3 ст. 254 КПК України. Вважає, що посилання процесуальних прокурорів на ч. 3 ст. 254 КПК України, та на ухвалу слідчого судді постановлену на досудовому слідстві не можуть братися до уваги, в т.ч. в зв'язку з тим, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобовязані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні Веренцов проти України, (N 20372/11, 11 квітня 2013 року) нагадує що стаття 6 п. 3 (b) гарантує обвинуваченому " адекватний час і можливості, необхідні для свого захисту, а отже, ця гарантія означає, що підготовка захисту по суті головних обвинувачень може включати проведення з його боку всіх "необхідних заходів". Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без перешкод, щоб викласти суду, який розглядає справу, всі необхідні аргументи захисту і таким чином вплинути на результати провадження.

Додатково пояснив, що фактично він ознайомився з матеріалами кримінального провадження, за винятком протоколів проведення негласних слідчо-розшукових дій та речових доказів.

Прокурор заперечив щодо задоволення даного клопотання, зазначивши, що ним було надано для ознайомлення адвокату та його підзахисному всі матеріали кримінального провадження, однак відмовлено в можливості виготовляти копії з протоколів проведення негласних слідчо-розшукових дій, оскільки це заборонено ст. 254 КПК України. Просить відмовити в задоволенні клопотання.

Суд, вислухавши доводи адвоката та інших учасників судового провадження, приходить до висновку, що клопотання підлягає до часткового завдоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 КПК України, учасники судового провадження, не можуть бути обмежені у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій.

Згідно ч. 7 ст. 99 КПК України, сторона зобов'язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.

За змістом п. п. 3; 4; 12 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Відповідно до ч. 2. ст. 317 КПК України, після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Під час ознайомлення учасники судового провадження мають право робити з матеріалів необхідні виписки та копії.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що адвокату чи його підзахисному (обвинуваченому) процесуальним прокурором повинна бути забезпечена можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а тому в цій частині клопотання підлягає до задоволення. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 254 КПК України виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових дій) та додатків до них не допускається. Оскільки вказана норма містить заборону щодо виготовлення копії з відповідних протоколів та додатків до них, то в цій частині клопотання до задоволення не підлягає. Зазначена норма дозволяє відповідним учасникам процесу, в тому числі адвокату, ознайомлюватись з протоколами проведення негласних слідчих дій, а тому відмова у виготовленні копій з цих протоколів не може розцінюватись як порушення права на захист.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 99, 254, 290, 317 КПК України, суд ухвалив клопотання адвоката обвинуваченого ОСОБА_4 задоволити частково: зобов’язати процесуального прокурора в даному кримінальному провадженні надати та обвинуваченому ОСОБА_4 для ознайомлення матеріали кримінального провадження та забезпечити можливість проводити фотографування, роботи копії чи виписки зі всіх документів, в тому числі електронних та матеріалів, що зібрані в кримінальному провадженні, за винятком отримання копій з процесуальних документів, зазначених в ч. 3 ст. 254 КПК України (Ухвала Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2016 у справі №343/1308/15-к; ухвала отримана в Системі аналізу судових рішень Verdictum 2.0.).

Кейс №8 (судове провадження. Виправдальний вирок).

Частиною 1 ст. 254 КПК України визначено заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Так, не підлягають розголошенню особами, які ознайомилися з матеріалами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення. Тобто, чинний КПК України навпаки зобов'язує сторону обвинувачення надати іншій стороні кримінального провадження на ознайомлення весь масив доказової бази (включаючи й процесуальні документи, що слугували підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій), покладаючи, зокрема, на сторону захисту обов'язок не розголошувати відповідні відомості.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладеними зокрема у рішенні N 5-229км15 від 9 квітня 2015 року, в якому наголошено, що відомості про зміст та термін дії дозволів на застосування негласних слідчих (розшукових) дій після використання їх результатів як доказів у кримінальному судочинстві не є інформацією про засоби, зміст, форми і методи оперативно-розшукової діяльності у розумінні ст. 8 Закону України "Про державну таємницю". Такі відомості стосуються лише законності проведення відповідних дій, від чого залежить допустимість їх результатів як джерела доказів.

Статтею 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" передбачено заборону оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності лише до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.

Відповідно ж до ст. 8 Закону України "Про державну таємницю" забороняється віднесення до такої таємниці будь-яких відомостей, якщо цим можуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Таким чином, безпідставна відмова сторони обвинувачення у наданні таких відомостей стороні захисту та суду з посиланням на те, що вони становлять державну таємницю, призводить до обмеження права обвинуваченої особи на справедливий судовий розгляд, що передбачає належну перевірку законності джерел отримання доказів, якими обґрунтовано обвинувачення (Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 27.02.2017 року у справі № 676/5147/15-к; вирок отриманий в Системі аналізу судових рішень Verdictum 2.0.).

Кейс №9 (судове провадження).

08.11.2016 року Монастириським районним судом Тернопільської області в судовому засіданні постановлена ухвала в протокольній формі, якою зобов'язано прокурора прийняти рішення про розсекречення ухвали Апеляційного суду Тернопільської області, на підставі якої проведено негласну слідчу (розшукову) дію - аудіо - відео контроль особи, а саме ОСОБА_2, з метою перевірки доказів в судовому засіданні, проте дана ухвала не була постановлена в письмовому вигляді.

Відповідно до вимог ст. 254 КПК України, відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

Вимогами ч. 1 ст. 256 КПК України передбачено, що протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлений розділом V Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 N 114/1042/516/1199/936/1687/5.

Згідно положень п. 5.1 вищезазначеної Інструкції постанова слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню.

Відповідно до пунктів 5.9 - 5.11 вищезазначеної Інструкції, після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України. Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури. Для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації, клопотання, у якому зазначаються підстави для скасування грифа секретності, обліковий номер та назва матеріального носія інформації.

Окрім цього суд бере до уваги рекомендації ВССУ зазначені в листі адресованому голові Апеляційного суду Запорізької області про висловлення позиції щодо окремих питань здійснення слідчим суддею апеляційної інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. У листі зазначено: "що прокурор на власний розсуд може прийняти рішення про розсекречування, поряд із результатами негласних слідчих (розшукових) дій, й ухвали слідчого судді, адже саме прокурор згідно з ч. 1 ст. 255 КПК та п. 5.9. Інструкції, визнає необхідним використання тих чи інших матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після їх проведення, відповідно і доведення їх допустимості покладається на нього.

Крім того, враховуючи викладене, із клопотанням (усним або письмовим) щодо розсекречення відповідних матеріальних носіїв інформації з мотивів перевірки допустимості доказів сторони обвинувачення до суду вправі звернутися і сторона захисту. Слід зауважити, що суд має діяти неупереджено, приймати рішення лише з огляду на всебічне та повне дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору його належності, допустимості та достовірності. А тому він не вправі відмовити стороні захисту у задоволенні такого клопотання і зобов'язаний поставити перед прокурором питання щодо розсекречення відповідних дозволів (матеріальних носіїв інформації). Прокурор (і лише прокурор), діючи в порядку, визначеному п. 5.9 Інструкції, має прийняти рішення щодо їх розсекречення.

Розсекречення ухвал слідчих суддів апеляційної інстанції здійснюється у порядку, передбаченому розділом 5. Інструкції.

Сторона захисту може звернутися до суду з таким клопотанням на етапі підготовчого судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК (для ознайомлення з такими документами) або ж під час безпосереднього дослідження доказів на стадії судового розгляду.

Після заявлення такого клопотання суд, задовольняючи його, для перевірки надалі доказів на їх допустимість ставить перед прокурором питання про прийняття рішення про їх розсекречення.

Якщо таке клопотання надійшло від сторони захисту під час безпосереднього дослідження доказів, суд, приймаючи зазначене рішення, може перейти до дослідження інших доказів. Якщо ж стадія дослідження доказів завершується із дослідженням доказу, отриманого внаслідок проведення негласної слідчої (розшукової) дії, допустимість якого сторона захисту піддала сумніву, суд, приймаючи відповідне рішення (щодо задоволення клопотання), має відкласти судове засідання.

Після розсекречування відповідних матеріалів, носіїв інформації за клопотанням прокурора вони долучаються до матеріалів кримінального провадження та надаються стороні захисту для ознайомлення.

Якщо ж прокурор відмовляється прийняти рішення про розсекречення, зокрема ухвали слідчого судді, у випадку оспорення стороною захисту допустимості доказів, отриманих внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд, беручи до уваги зміст частин 3, 4 ст. 17 КПК, має вирішити питання про їх недопустимість".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи необхідно доручити прокурору по кримінальному провадженні вжити заходи для прийняття рішення про розсекречування ухвали Апеляційного суду Тернопільської області у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за N12015210060000293 від 16.07.2015, які мають значення для прийняття судом законного та обґрунтованого рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 86, 333, 350, 517 КПК України, суд постановив: 1) Доручити прокурору Монастириського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури вжити заходи по розсекреченню ухвали Апеляційного суду Тернопільської області, на підставі якої проведено негласну слідчу (розшукову) дію - аудіо - відео контроль особи, а саме ОСОБА_2, у кримінальному провадженні N 12015210060000293 від 16.07.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України; 2) Після отримання вказаних матеріалів надати їх суду для забезпечення можливості сторонам кримінального провадження ознайомитися зі змістом цих документів; 3) Встановити строк виконання судового доручення до 20 грудня 2016 року (Ухвала Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.12.2016 року у справі № 595/1777/15-к; http://reyestr.court.gov.ua/Review/63242129 ).

Кейс №10 (судове провадження).

В провадженні Ріпкинського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12015270220000367 від 01.09.2015 р. відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ст. 395 КК України. В судовому засіданні захисник заявив клопотання про розсекречення всіх засекречених матеріалів в даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, посилаючись, зокрема, і на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області, в якій вказано на відсутність певних доказів в матеріалах кримінального провадження.

Прокурор Кошель Н.М., не заперечуючи проти задоволення клопотання, вказувала про те, що у неї відсутній відповідний допуск.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 13 травня 2016 року скасовано вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 2 березня 2016 р. щодо ОСОБА_2, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції кримінального провадження, внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12015270220000367 від 01.09.2015 р. відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ст. 395 КК України.Зокрема підставами скасування вказаного вироку стало те, що сторона обвинувачення не надала суду належних доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для проведення оперативної закупки, оскільки:

- в матеріалах кримінального провадження відсутні доручення слідчих СВ Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області уповноваженому оперативному підрозділу СКП Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області на проведення негласних слідчих дій, а саме: аудіо-відеоконтролю за особою ОСОБА_2, а є тільки два доручення ст. слідчого ОСОБА_7 працівникам СКР Ріпкинського РВ - підібрати особу, яка буде виступати покупцем наркотичних засобів та психотропних речовин та встановити повні анкетні дані гр. на ім'я ОСОБА_6;

- в постановах про проведення оперативних закупок у ОСОБА_2 від 03 та 17 вересня 2015 року не зазначена згода, яку дав ОСОБА_4 на проведення закупки наркотичних засобів. Водночас, згідно п. 1.5 «Інструкції про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольного постачання предметів, товарів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, у фізичних та юридичних осіб», для здійснення закупки речей, заборонених до обігу, необхідна письмова згода осіб, які здійснюють такі операції. В матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_4 надавав таку згоду.

Також в ухвалі зазначено, що під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх належність, допустимість та достовірність, а згідно ч. 3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції.

Правову основу проведення негласних слідчих (розшукових) дій, захисту інформації при проведенні цих слідчих дій становлять Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Закони України "Про прокуратуру", «Про державну таємницю", «Про оперативно-розшукову діяльність", Порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 № 1561-12, Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 року за № 902/11182 та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до положень ч.3 статті 333 КПК України у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Згідно вимог статті 253 КПК України, особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

Відповідно до вимог статті 254 КПК України, відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

Вимогами ч.1 статті 256 КПК України передбачено, що протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлений розділом V Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5.

Згідно положень п.5.1 вищезазначеної Інструкції постанова слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню.

Відповідно до пунктів 5.9, 5.10 вищезазначеної Інструкції після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України. Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури.

Згідно пунктів 5.11, 5.12 вищезазначеної Інструкції для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації, клопотання, у якому зазначаються підстави для скасування грифа секретності, обліковий номер та назва матеріального носія інформації. Після отримання клопотання про необхідність скасування грифів секретності матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відповідних документів керівником органу, де здійснювалося їх засекречування, створюється експертна комісія з питань таємниць (далі - експертна комісія), якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності цих МНІ.

Згідно пунктів 5.26, 5.27, 5.30 вищезазначеної Інструкції МНІ мають бути розсекречені в максимально стислий строк, але не більше 10 діб з моменту отримання клопотання. Після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх зняття з обліку в РСО та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку. До розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Враховуючи наведене в сукупності, враховуючи вимоги Закону України "Про державну таємницю", Закону України Про оперативно розшукову діяльність» №2135-XII від 18.02.1992 року та положення Інструкції від 16.11.2012 року, з метою перевірки доказів обвинувачення на предмет допустимості та достовірності, виконуючи вимоги ч. 3 ст. 415 КПК України та вказівки ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 13 травня 2016 року, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання захисника, тільки в тій частин про яку йдеться в ухвалі апеляційного суду, а в іншій частині слід відмовити, так як стороною захисту не конкретизовано які саме інші дані, які підлягають розсекреченню прокуратурою Чернігівської області, слід розсекретити, тому слід доручити начальнику Чернігівської місцевої прокуратури Розинка С.О. звернутись до відповідної експертної комісії з питань державної таємниці з клопотанням про прийняття рішення про розсекречування документів, які знаходяться в матеріалах оперативно-розшукової справи, заведеної по кримінальному провадженні № 12015270220000367 від 01.09.2015 р. відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ст. 395 КК України, а саме: письмових згод особи щодо якої здійснюються заходи забезпечення безпеки під вигаданим прізвищем «СИЧ Роман Вікторович» на проведення закупки наркотичних засобів у ОСОБА_2; доручень слідчих СВ Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області уповноваженому оперативному підрозділу СКП Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області на проведення негласних слідчих дій, а саме: аудіо-відеоконтролю за особою ОСОБА_2; інших підстав для проведення оперативної закупки наркотичних засобів у ОСОБА_2 (Ухвала Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2016 року у справі №743/1421/15-к; http://reyestr.court.gov.ua/Review/59994209 ).

ВИСНОВКИ:

1. З огляду на негативну (в більшості випадків) судову практику розгляду скарг захисників на постанови слідчих про відмову у задоволенні клопотань про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, з отриманням можливості виготовлення копій протоколів про проведення НСРД та додатків до них (в порядку ст. 303 КПК України), - рекомендую захисникам більш якісно складати відповідні клопотання та просити слідчого:

• надати стороні захисту, із дотриманням вимог ст. 290 КПК України, доступ до матеріалів кримінального провадження, шляхом надання можливості за допомогою технічних засобів зробити відображення із збереженням на відповідному носії інформації (USB) документів, та відомостей, що містяться в них, які є матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій (див. обгрунтування у кейсі №5) або
• надати стороні захисту, із дотриманням вимог ст. 290 КПК України, можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження із застосуванням при цьому технічних засобів: фотоапарату, телефону (див. обгрунтування у кейсі №6). Далі можливе застосування наступних формулювань: «Зазначаю, що мети копіювання протоколів про проведення НРСД із додатками для їх розповсюдження, я, захисник , не маю. Про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження інформації щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, - попереджений (обізнаний)».

Звичайно, що навіть найобгрунтованіше з найобгрунтованіших клопотань захисника слідчий (прокурор), а після цього і слідчий суддя, може залишити без задоволення, пославшись на ч. 3 ст. 254 КПК України, а тому наведені мною поради не є панацеєю, тим більш, не претендують на істину в останній інстанції. Завданням цієї статті є максимально можливе облегшення роботи адвоката під час підготовки клопотань слідчому (прокурору) про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (з обов’язковою можливістю отримання відображень протоколів про проведення НСРД із додатками), та, відповідно, скарги слідчому судді на постанову слідчого (прокурора) про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання.

1. У випадку отримання ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги захисника на бездяльність слідчого, яка полягає у ненаданні можливості відобразити за допомогою технічних засобів протоколів про проведення НСРД із додатками (або ухвали про відмову у відкритті провадження за відповідною скаргою), - на етапі підготовчого судового засідання або ж під час безпосереднього дослідження доказів на стадії судового розгляду, - заявляти клопотання про розсекречення відповідних матеріальних носіїв інформації з мотивів перевірки допустимості доказів сторони обвинувачення (див. обгрунтування у кейсах №№9-10).

Автор статті: адвокат Ксенія Гольдарб