ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до Верховної Ради України (далі - ВРУ), Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання дій протиправними та зобов'язання змінити формулювання звільнення,

встановила:

У серпні 2016 року ОСОБА_5 у порядку статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання змінити формулювання звільнення його з посади судді. Вважає, що відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України, статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року

№ 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ) формулювання звільнення його з посади судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області повинно мати такий запис підстави звільнення - «у зв'язку із неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я, у відставку».

Вимоги мотивовані тим, що у лютому 2016 року він подав заяви до ВРЮ та ВРУ про звільнення його з посади судді Тлумацького районного суду

Івано-Франківської області у зв'язку із неможливістю виконувати повноваження судді за станом здоров'я. Зазначив, що суб'єкти оскарження в межах своїх повноважень та обов'язків із застосуванням частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ мали звільнити його саме за станом здоров'я, у відставку. ВРЮ не повідомила ОСОБА_5 про розгляд заяви про звільнення, розглянула її без участі заявника та прийняла рішення про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Тлумацького районного суду

Івано-Франківської області у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я, тоді як слід було прийняти рішення із формулюванням про звільнення його з посади судді за станом здоров'я, у відставку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ВРЮ залишив без розгляду у зв'язку з пропуском передбаченого статтею 99 КАС місячного строку звернення до суду, а постановою від 24 жовтня 2016 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5 до ВРУ. Рішення про відмову у задоволенні позову до ВРУ мотивував тим, що Постанова ВРУ «Про звільнення суддів» за № 1433-VІІІ

(далі - Постанова № 1433-VІІІ) була прийнята із дотриманням процедури звільнення судді з цієї посади, яка визначена Конституцією України, Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»

(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон

№ 2453-VI) і Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент ВРУ).

У заявах про перегляд судових рішень ОСОБА_5 просить: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього ж суду: постанову зазначеного суду від 24 жовтня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила матеріали справи і дійшла висновку, що у задоволенні заяв слід відмовити з огляду на таке.

Підставами для прийняття оскаржених судових рішень стали нижченаведені обставини.

Президент України Указом від 25 квітня 2002 року № 383/2002 «Про призначення суддів» відповідно до статті 127, частини першої статті 128 Конституції України призначив ОСОБА_5 вперше строком на п'ять років на посаду судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.

20 березня 2008 року ВРУ обрала ОСОБА_5 на посаду судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області безстроково.

15 лютого 2016 року ОСОБА_5 звернувся до ВРЮ із заявою щодо внесення подання про звільнення його з посади судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

24 березня 2016 року ВРЮ прийняла рішення № 699/0/15-16 про внесення подання до ВРУ про звільнення судді Тлумацького районного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_5 у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

5 липня 2016 року ВРУ прийняла Постанову № 1433-VIII про звільнення ОСОБА_5 з посади судді у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

У статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України, який у Рішенні від 9 лютого 1999 року

№ 1-рп/99 зазначив, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншими нормативно-правовими актами.

Закон № 2862-ХІІ був введений в дію Постановою ВРУ від 15 грудня 1992 року № 2863-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» з моменту його опублікування 10 лютого 1993 року.

Згідно з частиною першою статті 43 цього Закону суддя мав право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

Із набранням чинності Законом № 2453-VI з 1 січня 2011 року положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ втратили чинність.

Відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: <…> 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; <…> 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 2453-VI, чинної на час подання ОСОБА_5 заяви про звільнення його з посади судді і прийняття ВРУ постанови про його звільнення, суддя звільняється з посади у разі неможливості здійснювати повноваження за станом здоров'я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, або за рішенням суду про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним, яке набрало законної сили.

За статтею 31 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» ВРЮ за пропозицією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав. Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених у пункті 3 частини п'ятої статті 126 Конституції України, приймається на засіданні ВРЮ більшістю голосів її членів. У разі звернення судді з заявою про звільнення з посади за власним бажанням ВРЮ вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.

Згідно зі статтею 122 Закону № 2453-VI порядок розгляду питання та прийняття ВРУ рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Це питання розглядається на пленарному засіданні ВРУ без висновку комітетів ВРУ та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття ВРУ постанови про звільнення з посади судді.

Із посиланням на наведене нормативне регулювання підстав та порядку звільнення з посади судді, зваживши на положення статей 82 83 84 Конституції України, що регламентують порядок роботи ВРУ, статей 216, 2161 Регламенту ВРУ, в яких прописана процедура прийняття рішення про звільнення з посади судді, суд в межах змісту та обсягу встановлених фактичних обставин дійшов слушного висновку, що звільнення ОСОБА_5 з посади судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства України та на підставі подання ВРЮ про звільнення його з посади судді цього суду у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2016 року відповідає вимогам процесуального та матеріального права. Підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.

Твердження заявника не спростовують правильності правових висновків суду, у зв'язку із чим заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина третя статті 99 КАС).

Статтею 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановлюється ухвала.

Мотивуючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, Вищий адміністративний суд України виходив з дати подання ОСОБА_5 до ВРЮ заяви про звільнення з посади судді Тлумацького районного суду

Івано-Франківської області у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я, часу її розгляду і дати прийняття ВРЮ рішення про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_5 з посади судді названого суду та дня подання позовної заяви на це рішення ВРЮ.

Конкретні відомості про події зазначені вище і ніким не оспорюються.

Зокрема, за цими відомостями 24 березня 2016 року ВРЮ на своєму засіданні прийняла рішення про звільнення ОСОБА_5 з посади судді у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

З позовом до ВРЮ про визнання дій протиправними та зобов'язання змінити формулювання звільнення ОСОБА_5 звернувся аж 4 серпня 2016 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого частиною третьою статті 99 КАС. При цьому не навів жодної причини пропуску строку звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованою і такою, що ухвалена з дотриманням норм процесуального права.

Міркування позивача не спростовують правильності правових висновків оскарженої ухвали, тому заява про її скасування не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», частиною шостою статті 1711 , статтями 241 242 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяв ОСОБА_5 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко