Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І, суддів Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Романюка Я.М.,Яреми А.Г., за участю представників заявника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в особі департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації до комунального підприємства «Житомирбудзамовник» Житомирської міської ради, ОСОБА_7 про визнання права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння за заявою ОСОБА_7 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року прокурор м. Житомира звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в особі управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської обласної державної адміністрації, якому передані повноваження розпорядника коштів Державного бюджету України для виконання програм «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Свої вимоги прокурор м. Житомира мотивував тим, що 30 грудня

2004 року між Головним управлінням праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (забудовник) (правонаступником якого є департамент цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації), Обласним міжгосподарським об'єднанням по капітальному будівництву (замовник) та комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» Житомирської міської ради (далі - КП «Житомирбудзамовник») (підрядник) укладено угоду про дольову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору замовник та підрядник за рахунок коштів забудовника зобов'язалися побудувати

2587,41 кв. м загальної площі житла у цьому будинку.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня

2011 року за КП «Житомирбудзамовник» визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яку

8 вересня 2011 року підприємство відчужило за договором купівлі-продажу ОСОБА_7 Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від

2 квітня 2012 року зазначене рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову КП «Житомирбудзамовник» відмовлено.

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 30 січня 2014 № 15 «Про передачу бюджетних програм», функції з виконання державної бюджетної програми по забезпеченню житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передано від департаменту цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації до департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації.

Під час розгляду справи прокурор м. Житомира змінив та уточнив позовні вимоги. Посилаючись на те, що квартиру збудовано за кошти й на замовлення департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (далі - департамент праці та соцзахисту населення Житомирської ОДА), однак спірна квартира вибула із власності поза волею департаменту і КП «Житомирбудзамовник» не мало права укладати договір купівлі-продажу цієї квартири, позивач просив визнати за департаментом праці та соцзахисту населення Житомирської ОДА право власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 8 вересня 2011 року між КП «Житомирбудзамовник» та ОСОБА_7; витребувати зазначену квартиру у ОСОБА_7 та передати її департаменту праці та соцзахисту населення Житомирської ОДА.

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 липня

2014 року позов прокурора м. Житомира задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 8 вересня 2011 року між КП «Житомирбудзамовник» та ОСОБА_7; зобов'язано ОСОБА_7 повернути на користь департаменту праці та соцзахисту населення Житомирської ОДА зазначену квартиру; зобов'язано КП «Житомирбудзамовник» повернути на користь ОСОБА_7 189 тис.

126 грн 70 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня

2014 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 липня 2014 року в частині визнання недійсним договору й застосування наслідків його недійсності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 8 вересня 2011 року між КП «Житомирбудзамовник» та ОСОБА_7; витребувано зазначену квартиру в ОСОБА_7 та передано її департаменту праці та соцзахисту населення Житомирської ОДА; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

26 лютого 2015 року, описку в якій виправлено ухвалою цього ж суду від

15 квітня 2015 року, касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 липня 2014 року в частині, залишеній без змін рішенням апеляційного суду, та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2014 року залишено без змін.

1 липня 2015 року до Верховного Суду України звернувся

ОСОБА_7 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 16, 388 та 876 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У зв'язку із цим ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2014 року й рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 липня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора м. Житомира.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників заявника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 30 грудня

2004 року між Головним управлінням праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (забудовник), Обласним міжгосподарським об'єднанням по капітальному будівництву (замовник) та КП «Житомирбудзамовник» (підрядник) укладено угоду про дольову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 85-86).

Відповідно до умов договору замовник та підрядник за рахунок коштів забудовника зобов'язалися побудувати у зазначеному будинку житло для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, загальною площею 2587,41 кв. м та передати після затвердження в установленому порядку акта державної комісії на введення в експлуатацію будинку. Кількість квартир, їх склад та площа мали бути визначені додатковою угодою (пункти 1.1, 2.1, 2.5 угоди про дольову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку).

На виконання умов договору Головне управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації перерахувало 2 млн 950 тис. 855 грн Обласному міжгосподарському об'єднанню по капітальному будівництву, яке перерахувало зазначені кошти КП «Житомирбудзамовник».

Актом державної приймальної комісії від 10 липня 2008 року № 507 будинок АДРЕСА_1 був прийнятий в експлуатацію (т. 1, а. с. 94-101).

Після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію зазначеного будинку не було проведено розподіл житлової площі між учасниками угоди про дольову участь у фінансуванні будівництва.

Проте згідно з переліком квартир, які передавали Обласному міжгосподарському об'єднанню по капітальному будівництву у будинку АДРЕСА_1, складеним 3 лютого 2010 року КП «Житомирбудзамовник», квартира АДРЕСА_1 інвестована Обласним міжгосподарським об'єднанням по капітальному будівництву (т. 1, а. с. 206).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16 червня 2010 року зобов'язано КП «Житомирбудзамовник» передати управлінню з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської обласної державної адміністрації квартири загальною площею 1078,42 кв. м в будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 107-113).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня

2011 року за КП «Житомирбудзамовник» визнано право власності на десять квартир у будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 13-14).

8 вересня 2011 року між КП «Житомирбудзамовник» та

ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т.1, а. с. 19-21).

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 2 квітня

2012 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня 2011 року в частині визнання за КП «Житомирбудзамовник» права власності на квартири в будинку АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т. 1, а. с. 15-18).

Відмовляючи у визнанні договору купівлі-продажу недійсним та витребуючи спірну квартиру у ОСОБА_7 на підставі ст. 388 ЦК України, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що: департамент праці та соцзахисту населення Житомирської ОДА не був стороною спірного договору купівлі-продажу квартири, що унеможливлює застосування статей 203, 215 ЦК України; преюдиційним рішенням Апеляційного суду Житомирської області від

2 квітня 2012 року скасовано рішення Богунського районного суду

м. Житомира від 27 липня 2011 року, яким за КП «Житомирбудзамовник» визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, і в період чинності цього рішення, до перегляду в апеляційному порядку, ця квартира була відчужена; зі скасуванням зазначеного рішення втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають, а також такі властивості чинного рішення суду, як преюдиційність, виконуваність та загальнообов'язковість; майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

ОСОБА_7 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 і 22 квітня та 17 червня

2015 року.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня та 17 червня 2015 року, наданими заявником для порівняння, суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справах рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справи на новий розгляд з підстави, передбаченої статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справ.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року постановлена у справі про визнання договору підряду дійсним, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на квартиру. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що договір підряду укладено забудовником в особі директора, який правомірно оформив право власності на квартири в будинку; у цьому договорі не зазначено, яку саме квартиру повинен передати відповідач, натомість позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на конкретно визначену квартиру; позивач не довів виконання зобов'язання щодо повної сплати вартості квартири.

Порівняння зазначених ухвал, наданих заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року.

Керуючись статтями 355, 3603 та 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті

355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк

Судді: Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

А.Г. Ярема