Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю: третьої особи - ОСОБА_9,

представників: позивача - ОСОБА_10,

Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Пантелейчук Л.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_12 до ВРЮ, третя особа без самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_9, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_12 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність ВРЮ щодо нерозгляду на засіданні ради матеріалів позивача та неприйняття рішення про внесення подання або відмову у внесенні подання Президенту України про призначення його на посаду судді вперше; зобов'язати ВРЮ внести (включити) до порядку денного засідань питання про розгляд матеріалів кандидата на посаду судді Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_12 та вирішити питання щодо внесення подання Президенту України про його призначення на посаду судді Кузнецовського міського суду Рівненської області в межах п'ятирічного терміну; визнати протиправними дії ВРЮ щодо направлення матеріалів особової справи кандидата на посаду судді Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_12 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС).

На обґрунтування позову вказав, що відповідач всупереч вимогам законодавства вчинив протиправну бездіяльність, а саме не розглянув матеріали та не прийняв рішення про внесення подання або відмову у внесенні подання Президенту України про призначення ОСОБА_12 на посаду судді вперше.

Вищий адміністративний суд України постановою від 22 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року, ОСОБА_12 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове - про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Вищий адміністративний суд України установив таке.

Рішенням Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 28 березня 2008 року ОСОБА_12 рекомендовано на посаду судді Кузнецовського міського суду Рівненської області в межах п'ятирічного строку.

29 березня 2010 року ВРЮ розглянула зазначену рекомендацію та прийняла рішення № 152/0/15-10 про внесення подання Президенту України про призначення ОСОБА_12 на посаду судді Кузнецовського міського суду Рівненської області.

Листом від 16 червня 2010 року № 15-01/162 матеріали про обрання на посаду судді ОСОБА_12 повернуті з Адміністрації Президента України до ВРЮ для перевірки відомостей, які не були вказані ним в автобіографії, а саме:

- порушеної відносно ОСОБА_12 ХМУ УМВС України в Харківській області кримінальної справи № 5693039 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 229-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) у редакції 1960 року, яку на підставі статті 7 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) закрито 24 листопада 1994 року;

- порушеної відносно брата дружини ОСОБА_12 ОСОБА_13 кримінальної справи № 80/27-04 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 189 КК та засудження його 14 березня 2006 року Рівненським міським судом Рівненської області до позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі статті 75 КК його було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Матеріали особової справи позивача ВРЮ листом від 7 липня 2010 року № 4796/0/9-10 та повторно листом від 11 травня 2011 року № 6076/0/9-11 направлено до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА) для проведення повторної перевірки.

Після повернення 21 жовтня 2011 року матеріалів щодо призначення позивача на посаду судді з ДСА до ВРЮ питання щодо розгляду результатів вказаної перевірки включалося до порядку денного останньої 30 листопада 2011 року, проте було відкладено.

Розгляд матеріалів про внесення подання Президентові України щодо призначення позивача на посаду судді відкладався ВРЮ з метою уточнення інформації щодо порушення та закриття кримінальної справи стосовно вказаної особи 13 березня, 18 грудня 2012 року та 26 лютого 2013 року (за заявою позивача).

Разом з тим Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України листом від 18 квітня 2013 року № 16/4-2617 повідомив ВРЮ про підтвердження інформації щодо кримінальної справи № 5693039, порушеної 9 березня 1993 року за обвинуваченням позивача у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 229-1 КК (в редакції 1960 року), та закритої 24 листопада 1994 року за статтею 7 КПК.

З урахуванням наведених обставин ВРЮ листом від 23 жовтня 2013 року № 9454/0/9-13 повідомила ОСОБА_12 про повернення його документів та направлення рекомендації Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 28 березня 2008 року з доданими документами до ВККС, оскільки вказаний орган відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI) проводить добір кандидатів на посаду судді вперше, в тому числі організовує щодо них спеціальну перевірку відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит і вносить до ВРЮ рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді вперше для подальшого внесення подання Президентові України.

Вищий адміністративний суд України, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що доводи позивача щодо протиправності дій і бездіяльності ВРЮ та зобов'язання вчинити певні дії не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що ВРЮ у спосіб, визначений Конституцією України, статтями 2, 3, 29 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_21/pravo1/Z980022.html?pravo=1> «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 22/98-ВР), пунктом 14 Положення про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо призначення на посаду професійного судді вперше, затвердженого Указом Президента України від 30 червня 2004 року № 697/2004 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), та Регламентом Вищої ради юстиції, затвердженим рішенням ВРЮ від 8 лютого 2006 року № 5 (чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі - Регламент), виконала покладені на неї повноваження, а саме: після повернення матеріалів з Адміністрації Президента України про обрання на посаду судді позивача для перевірки відомостей, які не були вказані кандидатом в автобіографії, призначила додаткову перевірку.

З приводу дій ВРЮ щодо направлення матеріалів особової справи позивача до ВККС Вищий адміністративний суд України вказав, що 30 липня 2010 року набрав чинності Закон № 2453-VI, яким встановлено порядок зайняття посади судді суду загальної юрисдикції. Так, згідно зі статтею 66 зазначеного Закону призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному цим Законом.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 22/98-ВР ВРЮ в межах своїх повноважень, зокрема, вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

За правилами статті 29 цього Закону ВРЮ за рекомендацією кваліфікаційної комісії суддів вносить подання Президенту України про призначення громадянина України на посаду судді вперше. Рішення щодо кандидата на посаду судді приймається на засіданні ВРЮ відкритим голосуванням.

У разі відхилення Президентом України подання ВРЮ про призначення громадянина України на посаду судді вперше матеріали щодо призначення повертаються до ВРЮ (пункт 16 Положення).

Згідно з пунктами 16, 17 параграфу 4.2 розділу 4 Регламенту якщо після внесення ВРЮ відповідного подання, але до видання відповідного указу Президентом України будуть виявлені обставини, що перешкоджають призначенню особи на посаду судді, Голова ВРЮ відкликає подання із зазначенням мотивів та приймає рішення щодо повторного розгляду подання стосовно цієї особи на засіданні ВРЮ. Відомості, що стали підставою для відкликання Головою ВРЮ подання або повернення Президентом України матеріалів стосовно кандидата на посаду судді, після проведення перевірки виносяться на розгляд на найближчому засіданні ВРЮ, на якому приймається відповідне рішення.

Як убачається з матеріалів справи, після повернення матеріалів з Адміністрації Президента України про обрання на посаду судді позивача для перевірки відомостей, які не були вказані кандидатом в автобіографії, ВРЮ призначила додаткову перевірку. Питання розгляду результатів вказаної перевірки було включено до порядку денного засідань ВРЮ 30 листопада 2011 року, 13 березня та 18 грудня 2012 року, проте розгляд відкладався для отримання додаткової інформації. Крім того, черговий розгляд цього питання, призначений на 26 лютого 2013 року, також було відкладено у зв'язку з відсутністю ОСОБА_12 через хворобу.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України також погоджується з висновком Вищого адміністративного суду України щодо правомірності дій ВРЮ стосовно направлення матеріалів особової справи позивача до ВККС з огляду на таке.

30 липня 2010 року набрав чинності Закон № 2453-VI, яким по-новому визначено порядок призначення на посаду судді вперше.

Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 71 цього Закону за результатами конкурсного добору ВККС надсилає до ВРЮ відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями. Відповідно до внесеної ВККС рекомендації ВРЮ на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі прийняття позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді.

Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що ВРЮ діяла відповідно до вимог, передбачених Конституцією та законами України, якими визначено порядок призначення кандидата на посаду судді вперше.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що Вищий адміністративний суд України розглянув справу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постановленого у справі рішення немає.

Керуючись частиною шостою статті 171-1 та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_12 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький