Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державної фінансової інспекції у Чернігівській області (далі - Інспекція) до Щорської міської ради Чернігівської області (далі - Міськрада) про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року Інспекція звернулася до суду із позовом до Міськради про зобов'язання виконати вимоги. На обґрунтування позовних вимог Інспекція зазначила, що у ході проведеної ревізії виявлено порушення Міськрадою правил фінансової дисципліни, у в'язку з чим направлено вимогу від 27 березня 2013 року № 6-18/445 (далі - вимога ) про їх усунення. Оскільки у добровільному порядку Міськрада вимогу не виконала, Інспекція просила зобов'язати відповідача виконати пункти 4, 5 (частково), 6, 7, 8 вимоги.

Суди встановили, що за результатами проведеної в Міськраді ревізії за період з 1 травня 2010 року по березень 2013 року Інспекція склала акт від 25 березня 2013 року № 6-25/6, в якому зафіксовано наступні порушення: секретарем Ради, яка виконувала функції міського голови, самостійно встановлено надбавку за вислугу років без відповідного рішення Міськради; ПП «ОСОБА_11.», Чернігівське обласне проектне ремонтно-будівельне підприємство «Чернігівоблбуд» та товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Щорська меблева фабрика» використовують земельні ділянки комунальної власності без укладання договорів оренди та сплати орендних платежів; ТОВ «АТБ Маркет», якому надано дозвіл на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, не уклало договорів оренди земельних ділянок та, відповідно, не сплачує належні кошти; показники спідометрів службових автомобілів містять розбіжності з фактичними залишками пального та відомостями подорожних листів; допущено безпідставне списання бензину внаслідок користування службовим автомобілем особами, які були у відрядженні.

27 березня 2013 року Інспекція направила Міськраді вимогу про усунення зазначених порушень. Пунктом 4 вимоги Міськраду зобов'язано стягнути 15 291 грн 86 коп. зайво виплачених коштів з осіб, які отримали їх безпідставно (надбавка за вислугу років секретарю Міськради), а у разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати. Пунктом 5 вимоги Міськраду зобов'язано укласти договори щодо оренди земельних ділянок з ПП «ОСОБА_11.» і Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним підприємством «Чернігівоблбуд» і ТОВ «Щорська меблева фабрика» та вжити заходи щодо стягнення з винних осіб до міського бюджету матеріальної шкоди (збитків) у сумі 310 854 грн. Пунктом 6 вимоги Міськраду зобов'язано укласти договори щодо оренди земельних ділянок з ТОВ «АТБ Маркет» та вжити заходи щодо стягнення з винних осіб до міського бюджету матеріальної шкоди (збитків) у сумі 1 356 грн 96 коп. Пунктами 7, 8 вимоги Міськраду зобов'язано відновити по обліку незаконне списання пального на суму 595 грн 8 коп. і 1 048 грн 46 коп. відповідно та стягнути незаконно списані матеріальні цінності з осіб, яким вони були видані під звіт, а у разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати.

Також суди встановили, що пункт 5 частково виконано шляхом укладення договору оренди земельної ділянки між Міськрадою та ТОВ «Щорська меблева фабрика».

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 11 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, позовні вимоги Інспекції задовольнив: зобов'язав Раду виконати пункти 4, 6, 7, 8 вимоги, а пункту 5 - в частині укладання договорів оренди земельних ділянок з ПП «ОСОБА_11.» та Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним підприємством «Чернігівоблбуд» та щодо вжиття заходів про стягнення з винних осіб до міського бюджету матеріальної шкоди в сумі 310 854 грн.

Вищий адміністративний суд України постановою від 23 жовтня 2014 року рішення попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року, Інспекція звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550. Заявник просить постанову суду касаційної інстанції скасувати, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

На підтвердження неоднакового застосування касаційним судом вказаних норм матеріального права Інспекція посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2014 року (справа № К/800/52738/13).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, відмовляючи у задоволенні позову Інспекції, суд касаційної інстанції на підставі ретельного аналізу оскаржуваних пунктів 4, 5 (частково), 6, 7, 8 вимоги дійшов висновку про їхню необґрунтованість.

Водночас в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2014 року, наданій Інспекцією на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції, погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про зобов'язання Семенівського районного центру зайнятості виконати пункт 2 вимоги про усунення порушень, виявлених під час проведення ревізії, дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного пункту вимоги і доведеність факту порушення та невиконання вимоги відповідачем.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Державної фінансової інспекції у Чернігівській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков П.В. ПанталієнкоМ.І. Гриців О.Б. ПрокопенкоО.А. Коротких І.Л. СамсінО.В. Кривенда О.О. Терлецький В.Л. Маринченко