Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В., Суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Красилівської міської ради Хмельницької області (далі - Міськрада), треті особи - департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації в особі управління у справах інвалідів, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, організації соціальних послуг та кадрово-правової роботи, Красилівська районна державна адміністрація, Кременчуцька сільська рада Красилівського району Хмельницької області (далі - Сільрада), про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати пункт 2 рішення виконавчого комітету Міськради від 27 березня 2014 року № 1896 «Про зняття з квартирного обліку громадян та про виключення громадян із списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень» (далі - Рішення) протиправним та зобов'язати Міськраду поновити його в списках осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, I категорії, які перебувають на квартирному обліку для поліпшення житлових умов у Красилівському районі позачергово, з 25 червня 2006 року.

На обґрунтування позову послався на те, що пункт 2 Рішення є протиправним, необгрунтованим і таким, що позбавляє його як інваліда III групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС I категорії та потерпілих від Чорнобильської катастрофи права на отримання житла позачергово, а причини зняття з позачергового квартирного обліку є надуманими, формальними та безпідставними.

Суди встановили, що ОСОБА_9 є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, I категорії, інвалідом ІІІ групи.

25 травня 2006 року на квартирний облік для позачергового отримання житла взято сім'ю позивача у складі трьох осіб: ОСОБА_9 - заявника, ОСОБА_10 - дружини, ОСОБА_11 - сина, відповідно до пункту 10 частини першої статті 20 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підпункту 6 пункту 46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила).

27 лютого 2014 року на засіданні виконавчого комітету Міськради прийнято Рішення, згідно з пунктом 2 якого сім'ю позивача на підставі підпункту 5 пункту 26 та абзацу другого пункту 47 Правил знято з квартирного обліку та виключено зі списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Красилівський районний суд Хмельницької області постановою від 25 березня 2015 року у задоволенні позову відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 20 травня 2015 року рішення суду першої інстанції змінив, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував пункт 2 Рішення; зобов'язав Міськраду поновити сім'ю ОСОБА_9 в списках громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, з 25 червня 2006 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, Міськрада зазначає, що в доданих до заяви рішеннях Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2012 року, 14 квітня, 2 червня, 3 вересня 2015 року (справи №№ К-12576/09, К/800/15096/15, К/800/12155/14, К/800/42047/14 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини другої статті 2 та частини другої статті 4 КАС. Просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та закрити провадження у справі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Міськради не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України, зокрема, з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його ухвал, копії яких надано для порівняння, дають підстави для висновку, що норми процесуального права застосовані у зазначених рішеннях залежно від відмінних між собою обставин справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Так, у наданій для порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2012 року йдеться про невиконання відповідачем судового рішення щодо постановки позивача на квартирний облік та зобов'язання у зв'язку з цим надати житло та відшкодувати моральну шкоду.

Інша ухвала суду касаційної інстанції - від 14 квітня 2015 року, яка також додана до заяви, не містить висновків щодо застосування відповідних норм права. У цьому судовому рішенні лише зазначено, що суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення врахував постанову Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року № 21-530а14.

У справі, за наслідками розгляду якої касаційний суд прийняв ухвалу від 2 червня 2015 року, йшлося про правомірність перебування на квартирному обліку військовослужбовця, який вже отримав житло в порядку черговості, але претендував на інше.

Зі змісту ухвали суду касаційної інстанції від 3 вересня 2015 року вбачається, що обставини справи стосуються зняття особи з квартирного обліку у зв'язку з переобладнанням гуртожитку на житловий будинок для малосімейних та прийняттям його в експлуатацію.

Водночас у справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування щодо зняття з квартирного обліку позивача, який є інвалідом III групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та членів його сім'ї.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Міськради слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви Красилівської міської ради Хмельницької області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. КривендаСудді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький