Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника відповідача - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» (далі - Товариство) до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Волинській області (в подальшому - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області; далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 29 квітня 2013 року №№ 0005261502, 0005271502.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що на час виписування податкових накладних правовідносини регулювалися чинними тоді Законом України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1> (далі - Закон № 168/97-ВР) та 'Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_01_01/pravo1/T002181.html?pravo=1> (далі - Закон № 2181-ІІІ), за нормами яких платник податків має право на формування податкового кредиту протягом 1095 днів з дня виписування податкової накладної.

Окрім того, вказав, що оскаржив у судовому порядку податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірок податкових декларацій за жовтень, листопад 2012 року. У ході цих перевірок встановлено те саме порушення, про яке йдеться в акті перевірки податкової декларації за січень 2013 року від 20 березня 2013 року № 1561/15-2/138351680 (далі - Акт). У судовому порядку податкові повідомлення-рішення відповідача скасовано, а тому у відповідача не було підстав вказувати про необхідність відображення у декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2013 року висновків попередніх перевірок.

Суди встановили, що ОДПІ провела камеральну перевірку податкової звітності Товариства з ПДВ за січень 2013 року, за результатами якої склала Акт.

У ході перевірки встановлено, зокрема, що до податкового кредиту включено податкові накладні за жовтень-грудень 2009 року, січень-вересень 2010 року на суму ПДВ 715 339 грн, з дати виписки яких минуло 365 календарних днів. Вказано на порушення позивачем абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) та Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 листопада 2001 року № 1492 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/290228).

На підставі Акта винесла податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року: № 0005261502, яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 34 999 грн 50 коп. (основний платіж - 23 333 грн, штрафні (фінансові) санкції - 11 666 грн 50 коп.); № 0005271502, яким визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ - 668 673 грн.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 15 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2015 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхнім висновком про те, що відповідач не довів порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 ПК, а викладені в Акті висновки не знайшли свого підтвердження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОДПІ, посилаючись на неоднакове застосування статті 15 Закону № 2181-ІІІ та статті 198 ПК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши наведені заявником доводи, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

На підтвердження наведених у заяві доводів заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2014 року та 10 березня 2015 року (№№ К/800/43180/13, К/800/60652/14 відповідно).

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Аналіз рішення, про перегляд якого подано заяву, та рішень, наданих на підтвердження наведених у заяві доводів, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

За таких обставин у задоволені заяви ОДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. Гриців О.В. Кривенда В.В. КривенкоВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький