П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., Романюка Я. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9, про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» або Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 жовтня 2008 року між ним і ОСОБА_9 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 1 млн 700 тис. грн для придбання нерухомого майна зі сплатою 21,5 процентів річних та зі строком повернення до 30 вересня 2016 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього самого дня між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 укладено договір поруки, за умовами якого відповідачка взяла на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань, які виникають з умов кредитного договору та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, у повному обсязі.

Позивач зазначав, що у зв'язку з порушенням позичальником вимог кредитного договору, Банк 21 липня 2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9 та поручителів - ОСОБА_8, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 1 млн 459 тис. 643 грн 76 коп; заборгованості за відсотками в сумі 213 тис. 990 грн 87 коп., заборгованості за процентами в розмірі 735 тис. 23 грн 71 коп. та пені в сумі 232 тис. 159 грн 52 коп.

9 квітня 2013 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області ухвалено рішення про дострокове солідарне стягнення з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у сумі 1 млн 459 тис. 643 грн 76 коп, заборгованості за процентами в розмірі 735 тис. 23 грн 71 коп. та пені в сумі 232 тис. 159 грн 52 коп. Позовні вимоги Банку до ОСОБА_8 ухвалою районного суду від 13 червня 2012 року залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що заборгованість за кредитним договором не погашена, позивач просив стягнути з поручителя ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором у сумі 3 млн 158 тис. 786 грн 69 коп., з яких 1 млн 437 тис. 747 грн 87 коп. заборгованості за кредитом, 1 млн 161 тис. 41 грн 11 коп. заборгованості за процентами, 245 тис. 328 грн 97 коп. пені за порушення строків сплати кредиту, 314 тис. 668 грн 73 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів.

Рішенням Уманського міськрайоного суду Черкаської області від 9 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 квітня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

У поданій заяві про перегляд рішення Уманського міськрайоного суду Черкаської області від 9 лютого 2015 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 16 квітня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з передбачених пунктами 2 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме статей 213, 214, 303, 316 ЦПК України та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 526, частини четвертої статті 559 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилається на постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року та від 6 липня 2015 року й ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 1 жовтня 2008 року між Банком та ОСОБА_9 укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 млн 700 тис. грн, зі сплатою 21,5 процентів річних та строком повернення до 30 вересня 2016 року. Повернення кредиту та сплата процентів проводиться шляхом виплати позичальником платежів, що зменшуються згідно з графіком.

1 жовтня 2008 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_9 зобов'язань, узятих за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_8 укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_9, які виникають з умов кредитного договору, зокрема повернення кредиту в сумі 1 млн 700 тис. грн, процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу) в розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Пунктом 4.1 договору поруки встановлено, що порука припиняється, якщо Банк у межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (пункт 4 статті 559 ЦК України).

Пунктом 1.9.1 кредитного договору передбачено, що незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокове виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених пунктами 2.3.8 - 2.3.13, 1.4.1 та статтею 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, або договору поруки. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведене позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання ним відповідної вимоги.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_9 своїх зобов'язань за кредитним договором 1 квітня 2011 року Банк надіслав ОСОБА_9 претензію, в якій вимагав погасити борг за кредитом упродовж місячного терміну. При цьому Банк попередив, що в разі незадоволення претензії, матеріали щодо стягнення всієї суми заборгованості будуть передані до суду (т. 1, а. с. 46).

21 липня 2011 року Банк звернувся до суду з позовом до позичальника ОСОБА_9 та поручителів - ОСОБА_8, ОСОБА_10 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитом у сумі 1 млн 459 тис. 643 грн 76 коп., заборгованості за відсотками в сумі 213 тис. 990 грн 87 коп., заборгованості за процентами в розмірі 735 тис. 23 грн 71 коп. та пені в сумі 232 тис. 159 грн 52 коп.

У подальшому збільшивши та уточнивши свої позовні вимоги, Банк просив: стягнути достроково з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заборгованість за кредитним договором станом на 27 лютого 2013 року в сумі 2 млн 426 тис. 826 грн 99 коп.; в частині позовних вимог щодо ОСОБА_8 залишити без розгляду.

9 квітня 2013 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області ухвалено рішення про дострокове солідарне стягнення з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у сумі 2 млн 426 тис. 826 грн 99 грн. Позовні вимоги Банку до ОСОБА_8 ухвалою районного суду від 13 червня 2012 року залишено без розгляду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися й суди апеляційної і касаційної інстанцій, виходив з того, що у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором Банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пункту 1.9.1 кредитного договору використав право дострокового стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому повинен був пред'явити позов до поручителя протягом трьох років, починаючи від цієї дати. Оскільки з даним позовом до поручителя ОСОБА_8 Банк звернувся 6 серпня 2014 року, тобто поза межами трирічного строку, встановленого у договорі поруки, порука відповідно до вимог пункту 4 статті 559 ЦК України припинилася.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками зробленими Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року та 6 липня 2015 року і не суперечать їм.

Зазначені постанови, як і судові рішення, які переглядаються, містять висновки про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, виходячи із доводів заяви, змісту судового рішення суду касаційної інстанції, що переглядається, підстави, які б свідчили про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку, відсутні.

Наведені в заяві доводи щодо порушення норм процесуального права не свідчать про наявність підстав для перегляду судових рішень згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 3602 , 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

А.Г. Ярема