П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С.,Потильчака О.І., Ємця А.А.,Шицького І.Б., - Колесника П.І.,

за участю представників:

позивача - Хоміч Л.В.,

представника Генеральної прокуратури України - Гнатюка М.М.,

відповідача - Терези Ю.О., Кузьміної К.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» (далі - ТОВ «АФ «ім. Довженка») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 липня 2015 року у справі № 917/2579/14 за позовом Полтавського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Полтавській області (далі - ДЕІ в Полтавській області) до ТОВ «АФ «ім. Довженка» про стягнення збитків,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Полтавський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі ДЕІ в Полтавській області, посилаючись на те, що за наслідками проведеної у 2011 році перевірки встановлено, що виробничий підрозділ «Агрофірма «Гоголево» ТОВ «АФ «ім. Довженка» здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без спеціального дозволу. Після збільшення позовних вимог просив стягнути з ТОВ «АФ «ім. Довженка» шкоду, заподіяну державі, у сумі 45 361,44 грн.

Відповідач проти позову заперечував і просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25 лютого 2015 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 липня 2015 року постанову апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 19 жовтня 2015 року справу № 917/2579/14 допущено до провадження Верховного Суду України.

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК), ТОВ «АФ «ім. Довженка» просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах, а саме: положень ст. 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за № 48/16064 (далі - Методика).

На обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 17/53, від 4 жовтня 2011 року у справі № 8/66-10-32/500, від 22 листопада 2011 року у справі № 5/68, від 1 червня 2010 року у справі № 9/11/09.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов у справі, яка розглядається, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг позовної давності починається з 20 травня 2013 року, тобто з моменту надання органу контролю інформації, необхідної для розрахунку завданих збитків. Стягуючи з відповідача збитки, суд виходив із доведеності розміру та із того, що збитки підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин за відсутності відповідного дозволу, а саме з 13 вересня 2009 року по 12 вересня 2012 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що склад правопорушення не доведено; через невизначеність часу роботи джерел викидів та неправильне застосування параметрів і методів, передбачених Методикою, неможливо встановити розмір майнової шкоди, що унеможливлює застосування деліктної відповідальності.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд касаційної інстанції своїх висновків щодо перебігу строків позовної давності не навів, а щодо збитків погодився з висновками суду першої інстанції про встановлення факту порушення та розміру завданої шкоди.

Разом із тим у наданій для порівняння постанові у справі № 8/66-10-32/500 за позовом про стягнення шкоди за забруднення землі несільськогосподарського призначення суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові у зв'язку зі спливом позовної давності з огляду на те, що про обставини, які покладені в основу підстав позову, позивачам було достеменно відомо щонайменше у 2004 та 2006 роках, натомість до суду із позовом звернулися у 2010 році.

У справах № 17/53, № 5/68 за позовами про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, суд касаційної інстанції дійшов висновків про неправильне застосування положень Методики при здійсненні розрахунку шкоди та періоду, за який може бути здійснено такий розрахунок.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

У ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У справі, яка розглядається, спір виник щодо застосування норм Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон).

Судом встановлено, що порушення відповідачем вимог Закону зафіксовано в акті перевірки від 31 березня 2011 року. Зазначені порушення було усунено ТОВ «АФ «ім. Довженка» 13 вересня 2012 року (дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами). До суду із позовом прокурор звернувся 6 грудня 2014 року. Позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 45 361,44 грн заявлено за період із 13 вересня 2009 року по 12 вересня 2012 року.

Разом із тим відповідно до ст. 11 Закону (у редакції, чинній на час виявлення правопорушення) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених ст. 34 Закону.

На виконання вимог цього Закону затверджено Методику, за змістом п. 2.1.2 якої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (п. 2.1.2).

Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Такий час визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п. 3.11). Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п. 3.12). Розрахунок розмірів відшкодування збитків здійснюється за формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду (п. 4).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення до моменту його усунення.

Отже, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК.

Оскільки ДЕІ в Полтавській області виявила порушення Закону 31 березня 2011 року (дата складення акта), то висновок суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності починається з 20 травня 2013 року, тобто з моменту надання відповідачем органу контролю інформації, необхідної для розрахунку завданих збитків, суперечить зазначеним вимогам Закону.

Отримавши 13 вересня 2012 року дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, ТОВ «АФ «ім. Довженка» усунуло правопорушення, а тому нарахування збитків слід було провести за період із 31 березня 2011 року по 12 вересня 2012 року.

Разом із тим оскільки позовну заяву подано прокурором до суду 6 грудня 2014 року, то з урахуванням трирічного строку позовної давності у спорі, що виник між сторонами, збитки може бути нараховано у межах цього строку: з 7 грудня 2011 року по 12 вересня 2012 року.

Таким чином, у справі, яка розглядається, суди допустили неоднакове й неправильне застосування норм матеріального права, а тому судові рішення підлягають скасуванню.

Водночас висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність складу правопорушення та неможливість встановити розмір майнової шкоди й відмову в задоволенні позову із цих підстав свідчать про розбіжності в оцінці доказів судами попередніх інстанцій, що унеможливлює ухвалення Верховним Судом України нового рішення.

Так, за загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32-34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Відповідно до вимог ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

Зважаючи на викладене, справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з пп. «а» п. 1 ч. 2 ст. 11125 ГПК.

Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 липня 2015 року у справі № 917/2579/14 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 25 лютого 2015 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 7 липня 2015 року скасувати.

Справу № 917/2579/14 передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький