Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів (далі - Держкомзем) до Київської міської ради (далі - Київрада), Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ «Київводоканал»), товариство з обмеженою відповідальністю «Союзавтоінвест», обслуговуючий кооператив гаражно-будівельний кооператив «Автоспілка» (далі - Кооператив), про визнання недійсними рішення та державних актів,

в с т а н о в и л а:

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12 червня 1956 року № 880 управлінню водоканалізації виконкому ради відведено земельну ділянку загальною площею приблизно 56,0 га за рахунок земель Держлісфонду Дарницького комунального лісництва Києво-Святошинського лісгоспу в районі станції «Вигурівщина» по Воскресенському шосе № 9 під будівництво споруд насосної станції та очисних споруд Деснянського водопроводу.

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 31 січня 1989 року № 41-р з користування колгоспів (за згодою загальних зборів колгоспників), радгоспів, лісгоспзагів та інших землекористувачів вилучено 161 876 га земель і надано їх підприємствам, установам та організаціям під будівництво житла, автошляхів, трубопроводів, ліній електропередачі та для інших потреб на умовах і в розмірах згідно з додатками.

Відповідно до додатку № 39 зазначеного розпорядження виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства м. Києва надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 23,1 га під будівництво об'єктів Північної водопровідної станції та піонерського табору.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 20 липня 2001 року № 359 «Про перетворення ДКО «Київводоканал» у відкрите акціонерне товариство в процесі приватизації» державне комунальне об'єднання «Київводоканал» (далі - ДКО «Київводоканал») перетворено у відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ВАТ «Київводоканал»), яке відповідно до пункту 2 наказу є правонаступником підприємства, що приватизується.

Згідно з підпунктом 1.1 Статуту ПАТ «Київводоканал» від 20 грудня 2010 року ПАТ «Київводоканал» є правонаступником ВАТ «Київводоканал».

У серпні 2010 року заступник прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Держкомзему звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням доповнень до позовної заяви просив визнати недійсними рішення Київради від 29 жовтня 2009 року № 678/2747 «Про передачу обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу «Автоспілка» у власність земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу на бульв. Перова у Дніпровському районі м. Києва» та державні акти на право власності на земельні ділянки від 1 березня 2010 року серій ЯЖ 903737, ЯЖ 903739, ЯЖ 903740, ЯЖ 903738.

На обґрунтування позову послався на те, що всупереч вимогам статті 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК) Київрада не погодила передачу земельної ділянки у власність з органом із земельних ресурсів, зокрема з Держкомземом; земельну ділянку протиправно вилучено з користування ВАТ «Київводоканал».

Суди встановили, що 8 грудня 2008 року Київрада у відповідь на звернення Кооперативу від 24 листопада 2008 року № К-14741 про надання у власність земельної ділянки на бульв. Перова у Дніпровському районі м. Києва надала згоду на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки, орієнтовним розміром 3,189 га / 2,204 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування Кооперативу.

Проект відведення земельної ділянки розроблений та погоджений з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (листи від 3 лютого 2009 року № 19-1016, від 17 лютого 2009 року № 09-1459), Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією (лист від 29 вересня 2009 року № 6248), Управлінням охорони навколишнього природного середовища (лист від 1 червня 2009 року № 071/04-4-22/2959), Головним управлінням охорони культурної спадщини (лист від 9 квітня 2009 року № 2333), Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (лист від 7 жовтня 2009 року № 05-5138).

На підставі вищезазначених висновків 29 жовтня 2009 року Київрада прийняла рішення № 678/2747 «Про передачу обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу «Автоспілка» у власність земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу на бульв. Перова у Дніпровському районі м. Києва».

Суди розглядали справу неодноразово.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 5 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 вересня 2012 pоку постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Кооператив звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 92, частини шостої статті 123 та статті 141 ЗК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року і постановити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2012 року (K/9991/72031/11), в якій інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано норми матеріального права, на неоднакове застосування яких судом касаційної інстанції посилається заявник.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову, виходив із того, що рішення Київради від 29 жовтня 2009 року № 678/2747 «Про передачу обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу «Автоспілка» у власність земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу на бульв. Перова у Дніпровському районі м. Києва» прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки право користування земельною ділянкою правонаступника виробничого управління каналізаційного господарства м. Києва - ПАТ «Київводоканал» - припинено неправомірно, а проект відведення земельної ділянки не погоджено в установленому чинним законодавством порядку.

Натомість у доданій до заяви ухвалі від 20 березня 2012 року, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, виходив із того, що реорганізація виробничого управління каналізаційного господарства м. Києва шляхом перетворення у ДКО «Київводоканал», а згодом у ВАТ «Київводоканал» є юридичним фактом для припинення його права користування земельною ділянкою. Незважаючи на те, що ПАТ «Київводоканал» є правонаступником виробничого управління каналізаційного господарства м. Києва, його право постійного користування земельною ділянкою автоматично у порядку правонаступництва не переходить до нього, право на землю в цьому випадку набувається в загальному порядку, встановленому ЗК.

Проаналізувавши наведені рішення суду касаційної інстанції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС для перегляду рішення касаційного суду у справі, яка розглядається.

Зазначена норма встановлює правило, згідно з яким заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На думку колегії суддів, порівнювані рішення касаційного суду не свідчать, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах. Неоднакове застосування стало наслідком помилкового повторного розгляду одного і того ж спору у різних справах, що виключає наявність подібних правовідносин, як одного з необхідних елементів в розумінні підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

Предметом позову в обох справах, рішення касаційного суду в яких порівнюється, було рішення Київради від 29 жовтня 2009 року № 678/2747 «Про передачу обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельного кооперативу «Автоспілка» у власність земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу на бульв. Перова у Дніпровському районі м. Києва», а підставою, зокрема його незаконність, надання землі без вилучення її в установленому законом порядку у товариства, правонаступником якого є ПАТ «Київводоканал». Згадані особи, зокрема, брали участь у обох справах, як і Київрада, фактично саме в інтересах ПАТ «Київводоканал» прокурором подано позов про захист порушеного права у цій справі. У справі, рішення касаційного суду в якій надано для порівняння позов подано самою акціонерною компанією. Відповідачем в обох випадках була зазначена, зокрема Київрада, до якої і пред'явлено вимогу.

Провадження у справі, рішення касаційного суду в якій надано для порівняння, було порушено пізніше.

Наявність у провадженні одного і того ж або іншого адміністративного суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав відповідно до пункту 5 частини третьої статті 108 КАС своїм наслідком мала б мати повернення позивачеві позовної заяви у наступній справі.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви обслуговуючого кооперативу гаражно-будівельного кооперативу «Автоспілка» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.І. Гриців В.Л. Маринченко М.Б. Гусак О.Б. Прокопенко О.А. Коротких Ю.Г. Тітов О.В. Кривенда