Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) до підприємства Мічурінської виправної колонії № 57 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (далі - Підприємство) про стягнення пені,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Підприємства на користь позивача заборгованість зі сплати пені в сумі 13 537 грн 65 коп., нарахованої за виявлені факти порушення сплати страхових внесків.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що Підприємство, яке є юридичною особою, зареєстроване платником страхових внесків у Фонді. За результатами проведеної відділенням Фонду перевірки Підприємства щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати страхових внесків до Фонду та їх витрачання за період із 1 липня 2011 року по 31 березня 2012 року був складений акт перевірки від 26 квітня 2012 року № 32, відповідно до якого була виявлена недоїмка по страхових внесках у розмірі 192 503 грн 37 коп. На підставі цього акта відповідно до частини другої статті 52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (яка діяла до 1 січня 2011 року; далі - Закон № 1105-ХІV) відділення Фонду нарахувало Підприємству пеню у розмірі 13 537 грн 65 коп.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 9 липня 2012 року у задоволенні позову відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 31 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 лютого 2014 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відділення Фонду просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2014 року та прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2013 року (№ К/9991/445/12), в якій інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні і ті ж норми матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у справі, рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви, цей суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог та приймаючи нове - про задоволення позову, дійшов висновку про правомірність стягнення з Підприємства нарахованої відділенням Фонду пені, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 1 січня 2011 року, а саме під час дії частини другої статті 52 Закону № 1105-ХІV.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Підприємства пені, нарахованої відділенням Фонду за період з 1 липня 2011 року по 31 березня 2012 року, оскільки з 1 січня 2011 року частина друга статті 52 Закону № 1105-XIV, яка передбачала вказане стягнення, втратила чинність.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що касаційний суд ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, у справі, рішення у якій надане для порівняння, суд установив невиконання Підприємством вимог законодавства щодо сплати страхових внесків до 1 січня 2011 року, тобто під час дії частини другої статті 52 Закону № 1105-XIV, а у справі, що розглядається, суд встановив невиконання Підприємством вимог законодавства щодо сплати страхових внесків за період з 1 липня 2011 року по 31 березня 2012 року, коли вказана норма Закону втратила чинність.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов М.Б. Гусак О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.О. Терлецький