Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсін І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Рідерз Дайджест» (далі - Товариство) до Київської регіональної митниці Державної митної служби України (правонаступницею якої є Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про часткове скасування рішення про визначення митної вартості товарів,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення Митниці від 10 лютого 2011 року № 100000006/2011/210172/1 в частині визначення митної вартості за товарними позиціями №№ 1/1, 4/1, 7/1.

На обґрунтування позовних вимог Товариство вказало, що воно подало Митниці всі передбачені Митним кодексом України (чинним на час виникнення спірних відносин; далі - МК) та пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору (основний метод). Проте Митниця, не взявши до уваги витребувані нею додаткові документи, безпідставно не погодилась із визначеною Товариством митною вартістю і необгрунтовано застосувала третій метод (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) з посиланням на наявність сумніву щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки продавець та покупець є пов'язаними особами.

Суди встановили, що 28 січня 2011 року між закритим акціонерним товариством «Видавничий Дім «Рідерз Дайджест» як продавцем та Товариством як покупцем укладено контракт купівлі-продажу друкованої продукції (книг).

7 лютого 2011 року Товариство подало Митниці вантажну митну декларацію (далі - ВМД <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_23/ed_2012_02_22/pravo1/RE20687.html?pravo=1>) № 100130002/2011/053149, у якій митну вартість товарів визначило за ціною договору, і самостійно зазначило, що воно є пов'язаною особою з продавцем. На цій декларації посадова особа Митниці зробила відмітку про необхідність надання додаткових документів - калькуляції фірм-виробників товарів, про що декларанта ознайомлено.

На виконання цієї вимоги Товариство надало Митниці калькуляції визначеної у ВМД <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_23/ed_2012_02_22/pravo1/RE20687.html?pravo=1> компанії-виробника - Heshah Astros Pritinting Ltd, які викладені на спільному бланку компаній Heshah Astros Pritinting Ltd та Leo Paper Group із засвідченням печаткою Leo Paper Products Ltd щодо певних книг. Із додатково наданих матеріалів убачається, що Heshah Astros Pritinting Ltd входить до групи компаній Leo Paper Group та є його виробничою друкарською структурою разом із Leo Paper Products Ltd. У калькуляціях визначено найменування, вартість виробництва на умовах FCA, вартість паперу, вартість твердої палітурки, вартість термоусадочного пакування, вартість за екземпляр.

10 лютого 2011 року Митниця прийняла оскаржене рішення, яким митна вартість товару визначена із застосуванням третього методу із зазначенням у графі «33», що вона не може бути визначена за ціною договору через те, що продавець та покупець є пов'язаними між собою особами і наявні сумніви щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11 жовтня 2011 року позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасував, у позові відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 липня 2014 року рішення суду апеляційної інстанції скасував і залишив у силі рішення суду першої інстанції.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця зазначає, що в доданій до заяви постанові Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року (справа № К/9991/57792/12) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано статті 52, 53 МК. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Перевіривши наведені у заяві Митниці доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження, виходив із того, що в доданій до заяви постанові суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статті 40, 70, 72, 88, 263, 264 МК та 11 Порядку.

Проте аналіз ухвали суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його постанови, копію якої надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідно до положень статті 267 МК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1947/ed_2014_04_10/pravo1/T124495.html?pravo=1> у випадку, якщо покупець та продавець є взаємопов'язаними особами, митна вартість імпортованого товару може бути визначена за ціною договору за умови, що такий характер відносин між продавцем та покупцем не вплинув на ціну товару. При цьому митний орган має повідомити декларанта про наявність у нього сумніву щодо впливу таких відносин на ціну товару та надати йому можливість довести відсутність такого впливу. Сумнів митного органу щодо відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну товару має бути обґрунтованим.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про недоведеність Митницею наявності підстав для коригування митної вартості товару, заявленої Товариством, оскільки суди встановили факт надання декларантом витребуваних митним органом документів та відсутність факту повідомлення декларанта з боку митного органу про наявність у останнього сумніву щодо впливу взаємозв'язку між продавцем та покупцем на ціну товару, що позбавило Товариство можливості довести відсутність жодних обмежень для застосування першого методу визначення митної вартості.

Водночас у наданій для порівняння постанові Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року цей суд визнав, що у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, проте товариство не використало надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи її узгодження, не надало належних обґрунтувань та підстав неможливості надання додаткових документів, що дало підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений статтею 266 МК, - за шостим методом. При цьому митниця у своєму рішенні обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування першого-п'ятого методів визначення митної вартості.

Суд також зазначив, що при митному оформленні товару за скоригованою вартістю декларант у ВМД <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_23/ed_2012_02_22/pravo1/RE20687.html?pravo=1> самостійно вказав шостий метод та навів обґрунтування неможливості застосування попередніх методів, погодившись з визначеною митницею митною вартістю товару, про що є відмітки у ВМД <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_23/ed_2012_02_22/pravo1/RE20687.html?pravo=1>.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданому для порівняння судовому рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Митниці.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. ГусакВ.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.А. Коротких О.В. КривендаІ.Л. Самсін О.О. Терлецький