Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Потильчака О.І.

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Гриціва М.І., Гуменюка В.І.,

Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І.,

Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В.,

Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І.,

Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М.,

Самсіна І.Л., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,

Терлецького О.О., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року в справі № 926/943/13 за позовом ДТГО «Львівська залізниця» до Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області (далі - Вижницька райдержадміністрація), фізичної особи - підприємця ОСОБА_19 (далі - ФОП ОСОБА_19.) про визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и л и :

У вересні 2013 року ДТГО «Львівська залізниця» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просило визнати незаконним розпорядження Вижницької райдержадміністрації від 6 грудня 2006 року № 457 «Про затвердження проекту відведення та продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення», визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладений 20 грудня 2006 року між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване розпорядження райдержадміністрації та укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки порушують право позивача на користування земельною ділянкою, яка розташована в смузі відведення залізниці та належить до земель залізничного транспорту.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19 листопада 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

При цьому суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 65, 68, 125 Земельного кодексу України, статей 11, 23 Закону України «Про транспорт», виходив із того, що право вимагати захисту порушених прав на землю має власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законом порядку. Спірна земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту, а тому при прийнятті розпорядження Вижницька райдержадміністрація діяла в межах наданих їй повноважень та відповідно до чинного на той час законодавства. Оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак - і права позивача на користування нею, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного розпорядження незаконним, а договору купівлі-продажу, укладеного на підставі цього розпорядження, - недійсним.

У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, ДТГО «Львівська залізниця» просить скасувати постанову суду касаційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнути з відповідачів на користь ДТГО «Львівська залізниця» судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом судами зазначеної справи.

При цьому заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень статей 21, 65, 67, 68, пункту «б» частини четвертої статті 84, статей 141, 152, 155 Земельного кодексу України, статей 11, 23 Закону України «Про транспорт», статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт».

Як доказ неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 року у справі № 5010/214/2012-з-21/6, від 23 квітня 2015 року у справі № 909/1191/14, копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року у справі № 6-10544св14, від 13 листопада 2013 року у справі № 6-43139св13, від 27 лютого 2013 року у справі № 6-45181св12, від 8 жовтня 2014 року у справі № 6-31469св14, від 3 грудня 2014 року у справі № 6-28538св14, від 21 листопада 2012 року у справі № 6-32284св12, копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року у справі № К/9991/66230/12, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права.

Приймаючи судові рішення у зазначених справах, суди касаційної інстанції висловили правову позицію про те, що землі, на яких розташовано державні залізниці, в тому числі смуги відведення залізниць під залізничним полотном і його облаштуванням та ін., належать до земель залізничного транспорту та не можуть передаватися у приватну власність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДТГО «Львівська залізниця», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд України виходить із нижченаведеного.

При вирішенні справи судами встановлено, що розпорядженням Вижницької райдержадміністрації від 6 грудня 2006 року № 457 «Про затвердження проекту відведення та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення»:

- затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,1832 га приватному підприємцю ОСОБА_19 у власність шляхом викупу, для обслуговування викупленого складського приміщення, із земель запасу Іспаської сільської ради (колишній господарський двір відкритого акціонерного товариства «Вижницький міжрайагропостачсервіс»), за межами населеного пункту по АДРЕСА_1;

- вирішено продати приватному підприємцю ОСОБА_19 у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1832 га, розташовану по АДРЕСА_1, на території Іспаської сільської ради, за межами населеного пункту;

- затверджено ціну продажу цієї земельної ділянки відповідно до експертної оцінки про вартість земельної ділянки від 3 листопада 2006 року в розмірі 23 691 грн 00 коп.;

- установлено строки проведення приватним підприємцем ОСОБА_19 оплати за земельну ділянку.

20 грудня 2006 року між Вижницькою райдержадміністрацією (продавець) і приватним підприємцем ОСОБА_19 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 якого продавець на підставі розпорядження Вижницької райдержадміністрації від 6 грудня 2006 року № 457 передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 832 кв. м, для обслуговування викупленого складського приміщення; ціна продажу земельної ділянки становить 23 691 грн 00 коп.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ДТГО «Львівська залізниця» зазначило, що при проведенні інвентаризації земель смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» по відокремленому підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» виявлено, що у с. Іспас Вижницького району Чернівецької області в межах залізничної станції та смуги відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії км 32 + 415 м ліва сторона по ходу кілометра між двома залізничними коліями (головною та під'їзною) на відстані 9,53-12,6 м від осі головної колії розташована будівля складу на земельній ділянці, проданій приватному підприємцю ОСОБА_19 Смуга відведення залізниці на цій ділянці становить 40 м від осі головної колії, тобто спірна земельна ділянка повністю розташована в смузі відведення залізниці й належить до земель залізничного транспорту.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Судами встановлено, що відповідно до Плану смуги відведення лінії Завал'є - Вижниця Львівської залізниці від км 4 + 894 до км 39 + 472 (Вижницький район Чернівецької області) 1965 року смуга відведення залізниці, у межах якої розташована спірна земельна ділянка, становить 40 м від осі головної колії. Згідно з цим Планом ДТГО «Львівська залізниця» є землекористувачем спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (пункт «б» частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Отже, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність, тому Вижницька райдержадміністрація не мала законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії.

Наявність чи відсутність у ДТГО «Львівська залізниця» документів, які посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відтак, договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, укладений 20 грудня 2006 року між Вижницькою райдержадміністрацією та ФОП ОСОБА_19 на підставі незаконного розпорядження Вижницької райдержадміністрації від 6 грудня 2006 року № 457, має бути визнано недійсним.

За таких обставин висновок господарських судів про наявність у Вижницької райдержадміністрації повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і відсутність підстав для задоволення позову є необґрунтованим, суперечить фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Ураховуючи наведене, заява ДТГО «Львівська залізниця» підлягає задоволенню, постанова Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 6 березня 2014 року і рішення господарського суду Чернівецької області від 19 листопада 2013 року - скасуванню, а порушене право позивача відповідно до пунктів 2, 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України - захисту шляхом визнання незаконним розпорядження Вижницької райдержадміністрації від 6 грудня 2006 року № 457 «Про затвердження проекту відведення та продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення» та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 грудня 2006 року, укладеного між Вижницькою райдержадміністрацією та ФОП ОСОБА_19

Разом із тим відповідно до частини шостої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни судового рішення без направлення справи на новий розгляд або ухвалення нового рішення Верховний Суд України змінює і розподіл судових витрат, а тому обов'язок зі сплати судового збору покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 49, 11114 , 11123 , 11124 , 11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

Заяву державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 березня 2014 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 19 листопада 2013 року в справі № 926/943/13 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» задовольнити.

Визнати незаконним розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 6 грудня 2006 року № 457 «Про затвердження проекту відведення та продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення».

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1, укладений 20 грудня 2006 року між Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_19.

Стягнути з Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області (код 04062086) на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (код 01059900) 3 425 грн 70 коп. (три тисячі чотириста двадцять п'ять гривень сімдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_19 (ід. номер НОМЕР_1) на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (код 01059900) 3 425 грн 70 коп. (три тисячі чотириста двадцять п'ять гривень сімдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Чернівецької області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий О.І. Потильчак

Судді: В.П. БарбараВ.Л. МаринченкоІ.С. БерднікЛ.І. ОхрімчукМ.І. ГрицівП.В. ПанталієнкоВ.І. ГуменюкО.Б. ПрокопенкоА.А. ЄмецьЯ.М. РоманюкТ.Є. ЖайворонокІ.Л. СамсінП.І. КолесникЮ.Л. СенінО.А. КороткихВ.М. СімоненкоО.В. КривендаО.О. ТерлецькийВ.В. КривенкоІ.Б. ШицькийН.П. ЛященкоА.Г. Ярема