Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини (далі - Лікарня) до Державної фінансової інспекції в Сумській області (далі - Інспекція) про визнання рішення недійсним,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року Лікарня звернулася в суд з позовом до Інспекції, в якому просила визнати протиправними та скасувати повністю пункти 2-6, 8, 9 листа-вимоги Інспекції від 4 серпня 2014 року № 18-07-14-14/5511 (далі - Вимога), а також пункт 7 Вимоги в частині зменшення кредиторської заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Консалтинг Експерт Прокьюремент» на суму 1000 грн.

Позов мотивовано тим, що вищевказані пункти підлягають скасуванню зважаючи на відсутність порушень законодавства з питань збереження і використання активів зі сторони Лікарні, невідповідність висновків Інспекції вимогам закону.

Інспекція провела ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Лікарні за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2014 року.

За результатами ревізії Інспекція склала акт від 1 липня 2014 року № 07-06/42, в якому були зафіксовані виявлені під час ревізії порушення.

Також Інспекція склала Вимогу, у пункті 2 якої зазначено таке: стягнути кошти в сумі 27 860 грн 12 коп. із надавачів послуг шляхом проведення претензійно-позовної роботи; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Згідно з пунктом 3 Вимоги Лікарні слід стягнути з осіб, винних у зайвому списанні матеріальних цінностей на суму 93 420 грн 25 коп., шкоду у порядку та розмірі, встановлених статтями 130, 133, 136 КЗпП.

Відповідно до пункту 4 Вимоги - стягнути зайво перераховані кошти в сумі 170 085 грн 2 коп. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з одержувачем коштів щодо їх повернення; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зазначеному порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 КЗпП.

Згідно з пунктом 5 Вимоги - перерахувати в дохід державного бюджету за кодом надходження 28010500 кошти в сумі 162 563 грн 70 коп.

Відповідно до пункту 6 Вимоги - прийняти до відома факт застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 7 Вимоги - зменшити кредиторську заборгованість ТОВ «Консалтинг Експерт Прокьюремент» на суму 1000 грн і ТОВ «Профтел» на суму 2500 грн.

Відповідно пункту 8 Вимоги - стягнути кошти в сумі 9564 грн 70 коп. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з управлінням ветеринарної медицини в Сумському районі; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зазначеному порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 КЗпП.

Згідно з пунктом 9 Вимоги - стягнути зайво перераховані кошти в сумі 1205 грн 54 коп. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з ТОВ «Ромниміськбуд»; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зазначеному порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 КЗпП.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2014 року позовні вимоги задовольнив частково і визнав протиправними та скасував пункти 2-6, пункт 7 Вимоги в частині зменшення кредиторської заборгованості ТОВ «Консалтинг Експерт Прокьюремент» на суму 1000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 9 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував у частині визнання протиправним та скасування пункту 5 Вимоги. В цій частині прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 21 квітня 2015 року скасував постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року змінив, скасувавши її в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 8, 9 Вимоги, ухвалив в цій частині позовних вимог нове рішення: позовні вимоги Лікарні до Інспекції про визнання протиправними та скасування пунктів 8, 9 Вимоги задовольнив - визнав протиправними та скасував пункти 8, 9 Вимоги. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, Інспекція звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви послалася на постанови Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справах №№ 21-40а14, 21-63а14 та 13 травня 2014 року у справі № 21-89а14.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року (справа № 21-89а14) міститься такий висновок.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_47/ed_2014_12_28/pravo1/T293900.html?pravo=1> органу державного фінансового контролю надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Лікарня звернулася до суду із позовом про скасування пунктів вимоги Інспекції, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та містять зобов'язання повернути кошти до бюджету.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14) і 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14).

Висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, зазначеному висновку Верховного Суду України не відповідає.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Виходячи зі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, що переглядається, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає за необхідне ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Лікарні відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2015 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький