Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області (далі - управління ДВС) про скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати постанову державного виконавця від 20 серпня 2014 року про накладення штрафу в розмірі 1360 грн за виконавчим документом від 30 січня

2014 року № 2а-5232/2011.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 18 лютого 2014 року до управління ПФУ надійшла постанова державного виконавця від 5 лютого

2014 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду міста Черкас від 30 січня

2014 року у справі № 2а-5232/11 за позовом ОСОБА_11 до управління ПФУ в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії по інвалідності та її виплату за період з 10 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року відповідно до вимог Закону України від 28 лютого 1991 року

№ 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розпорядженням управління ПФУ було частково проведено перерахунок пенсії в сумі 27 518 грн 88 коп. та повідомлено державного виконавця, що виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена за наявності відповідного фінансування з державного бюджету.

Однак 20 серпня 2014 року державний виконавець оспорюваною постановою наклав на управління ПФУ штраф за невиконання рішення суду.

Соснівський районний суд міста Черкас постановою від 23 жовтня 2014 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 лютого 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про відмову в позові.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 березня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління ПФУ на зазначені рішення судів попередніх інстанцій.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме через неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 75, 89 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження».

На обґрунтування заяви додано копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2014 року (справа № К/800/3521/14) та постанови цього ж суду від 19 вересня 2014 року (справа № К/800/2776/14), які, на думку управління ПФУ, підтверджують неоднакове правозастосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Однак ухвала Вищого адміністративного суду України від 27 серпня

2014 року не є предметом для порівняння, оскільки з цього рішення не вбачається неоднакове правозастосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах у зв'язку із тим, що її прийняття зумовлено іншими фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цієї справи.

У рішенні від 19 вересня 2014 року, наданому на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про скасування постанови про накладення на орган ПФУ штрафу за невиконання в повному обсязі судового рішення, виходив із того, що відсутність бюджетного та іншого фінансування і коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення для відповідного органу ПФУ є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України фактично погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що державний виконавець відповідно до чинного законодавства вжив усі можливі заходи з метою виконання судового рішення, проте управління ПФУ не виконало рішення у встановлений виконавцем строк, а відтак державний виконавець правомірно наклав штраф на позивача.

Усуваючи розбіжності у застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до статті 75 Закону

№ 606-ХIV.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону № 606-ХIV.

За змістом частини першої статті 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у відповідному розмірі, передбаченому в цій же статті.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Крім цього, у зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 5 червня 2012 року було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до положень частини першої статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Так, у справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач частково виконав рішення суду, а саме: провів перерахунок пенсії в розмірі 27 518 грн 88 коп. Проте виплата донарахованих сум, які перевищують бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена за наявності відповідного фінансування з державного бюджету, про що було повідомлено державного виконавця.

За таких обставин, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, часткове невиконання судового рішення управлінням ПФУ з незалежних від останнього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні статей 75 та 89 Закону № 606-ХIV, а відтак прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови про накладення штрафу є неправомірним.

З урахуванням наведеного висновок Київського апеляційного адміністративного суду, з яким погодився Вищий адміністративний суд України, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому рішення цих судів підлягають скасуванню із залишенням в силі постанови Соснівського районного суду міста Черкас від 23 жовтня 2014 року, що була помилково скасована судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого

2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 березня

2015 року скасувати, а постанову Соснівського районного суду міста Черкас від

23 жовтня 2014 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.В. КривенкоВ.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький