Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф., суддів:Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Самсіна І.Л., Сеніна Ю.Л., Терлецького О.О., Яреми А.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція) до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Інспекція звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати відповідача за власний рахунок знести самовільно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).

На обґрунтування позову послалась на те, що позивач на порушення статей 7, 9, 27 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) здійснив реконструкцію квартири шляхом прибудови приміщення на першому поверсі будівлі без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації, а також без права виконання будівельних робіт.

Суди встановили, що за результатами позапланової перевірки Інспекція 22 серпня 2013 року склала: акт проведення перевірки № 100-ф, протокол про адміністративне правопорушення № 30-ф, а також припис № 25-ф про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язала відповідача знести самовільно збудовану прибудову до квартири.

4 вересня 2013 року позивач виніс постанову № 1ф/294-ф про накладення на відповідача штрафу за вчинення адміністративного правопорушення згідно з частиною восьмою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), а саме: виконання будівельних робіт щодо об'єктів III категорії складності без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні.

Відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI Інспекція 28 жовтня 2013 року провела позапланову перевірку виконання вимог припису від 22 серпня 2013 року № 25-ф та встановила, що вказаний припис виконаний не був.

8 листопада 2013 року Інспекція винесла постанову № 1ф/378-ф про накладення на відповідача штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 188-42 КпАП, а саме: невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 2 грудня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове - про задоволення позову.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_1., посилаючись на неоднакове застосування статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 38 Закону № 3038-VI, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просить рішення Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви додав рішення Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2013 року, 26 лютого 2015 року (№№ К/800/24906/13, К/800/47995/14 відповідно) та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року.

Разом з цим рішення Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого та 11 березня 2015 року, що також додані до заяви, не можуть братися до уваги, оскільки в цих справах суд не ухвалив остаточного рішення, а направив їх на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наведені у заяві доводи щодо перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2014 року.

Ухвалюючи рішення у справі, що розглядається, касаційний суд виходив із того, що власник квартири має право на свій розсуд здійснювати в ній ремонт, змінювати її вигляд та призначення, але за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Однак, як установили суди, не всі мешканці будинку надали дозвіл на будівництво прибудови до квартири.

Натомість у рішеннях наданих, на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, висновки касаційного суду ґрунтувались на фактичних обставинах справ, які свідчили про те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою та, враховуючи положення статті 38 Закону № 3038-VI, здійснюється добровільно або за рішенням суду.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков Судді: Л.І. Григор'єва М.І. Гриців В.І. Гуменюк О.А. КороткихО.В. Кривенда В.В. Кривенко Н.П. Лященко В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоЯ.М. Романюк І.Л. СамсінЮ.Л. Сенін О.О. Терлецький А.Г. Ярема