Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенди О.В.,суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Жайворонок Т.Є., Ємця А.А., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Шицького І.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - Товариство) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року Товариство звернулося до суду з позовом про визнання нечинною та скасування вимоги управління ПФУ від 26 листопада 2012 року № Ю-11 про сплату боргу у розмірі 247 750 грн 4 коп.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що попередні вимоги управління ПФУ від 1 лютого 2011 року № Ю-206у про сплату боргу на суму 247 740 грн 31 коп. і від 23 травня 2011 року на суму 9 грн 73 коп. скасовані в судовому порядку, тому недоїмки зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування немає, а отже, винесення відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату 247 750 грн 4 коп. є неправомірним.

Суди встановили, що у грудні 2009 року за результатами перевірки Товариства з питань дотримання законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до ПФУ за період з 14 серпня 2007 року по 30 листопада 2009 року, оформленої актом від 24 грудня 2009 року № 2219, встановлено порушення пункту 6 частини другої 'статті 17 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2029/ed_2012_12_09/pravo1/T031058.html?pravo=1>» (далі - Закон № 1058-IV), в результаті чого Товариству донараховано страхові внески за 2009 рік на загальну суму 278 361 грн 79 коп.

Результати перевірки позивач не оскаржував, а донараховані суми страхових внесків 11 січня 2010 року включені до картки особового рахунку страхувальника.

Товариство не сплачувало донараховані суми страхових внесків. Як убачається з даних картки особового рахунку страхувальника, позивач протягом 2010 року сплачував лише самостійно нараховані ним суми страхових внесків поточних звітних періодів. Внаслідок несплати Товариством донарахованих за результатами перевірки страхових внесків та з урахуванням переплати, що обліковувалася за ним, виникла заборгованість на кінець січня 2011 року в розмірі 247 750 грн 4 коп.

Управління ПФУ сформувало та направило Товариству вимоги про сплату боргу від 1 лютого 2011 року № Ю-206у на суму 247 740 грн 31 коп. та від 23 травня 2011 року на суму 9 грн 73 коп., які були скасовані постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року, оскільки управління ПФУ своєчасно не надіслало Товариству мотивоване рішення у відповідь на його заяву про узгодження зазначеної вимоги, у зв'язку із чим заява вважається задоволеною.

Управління ПФУ 26 листопада 2012 року винесло Товариству оскаржувану вимогу № Ю-11 про сплату боргу зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 247 750 грн 4 коп., який обліковується станом на 26 листопада 2012 року.

Товариство звернулось до управління ПФУ із заявою від 5 грудня 2012 року про узгодження вимоги про сплату боргу від 26 листопада 2012 року № Ю-11, за результатами розгляду якої управління ПФУ рішенням від 20 грудня 2012 року № 17246/02 залишило її без задоволення.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 березня 2015 року ці судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство зазначає, що в доданих до заяви рішеннях судів касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статті 106 Закону № 1058-IV та пункту 6 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-2 (далі - Порядок). Просить скасувати всі судові рішення у цій справі і задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Товариства не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надані для порівняння, не дає підстав вважати, що суди неоднаково застосували зазначені норми права.

Так, постанова Верховного Суду України від 9 березня 2010 року (справа № 21-2288во09), копію якої додано до заяви, не є рішенням суду касаційної інстанції, а тому не може вважатися порівняльним судовим рішенням.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року та постанові Вищого господарського суду України від 13 липня 2005 року, копії яких додано до заяви, ці суди визнали, що заява про узгодження вимоги органу ПФУ зі сплати боргу по страхових внесках вважається повністю задоволеною на користь скаржника, оскільки встановлено, що її розгляд територіальним органом ПФУ і надіслання рішення за результатами розгляду відбулося з порушенням передбаченого Порядком строку.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність винесеної управлінням ПФУ оскаржуваної вимоги виходячи з того, що заборгованість виникла внаслідок несплати Товариством донарахованих страхових внесків, які в цьому випадку не підлягають списанню, а заяву Товариства про узгодження вимоги про сплату боргу від 26 листопада 2012 року № Ю-11 у розмірі 247 750 грн 4 коп. рішенням управління ПФУ залишено без задоволення.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді: В.П. Барбара І.С. Берднік О.Ф. Волков М.І. Гриців Т.Є. Жайворонок А.А. Ємець П.І. Колесник О.А. Коротких В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.І. Потильчак О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький І.Б. Шицький