П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2016 рокум. Київ

Судова палата у господарських справах і

Судова палата в адміністративних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоЖайворонок Т.Є.,суддів:Берднік І.С.,Ємця А.А., Волкова О.Ф.,Кривенди О.В.,Гриціва М.І.,Прокопенка О.Б., за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Рудак О.В.,

Харківської міської ради - Русина О.Ю.,

обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Поляна» - Світного Г.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Харківської міської ради про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Харківської області від 15 грудня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року у справі № 922/1657/15 за позовом прокурора Ленінського району м. Харкова до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Поляна» (далі - ОК «ЖБК «Поляна»), Харківської міської ради, управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про визнання частково недійсним рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л и:

У березні 2015 року прокурор Ленінського району м. Харкова звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави, посилаючись на те, що рішення Харківської міської ради, яким ОК «ЖБК «Поляна» надано у власність земельну ділянку для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, є незаконним, оскільки зазначений кооператив не мав права на безоплатне отримання земельної ділянки з огляду на його правовий статус, мету та підстави створення. Розроблення проекту землеустрою та передача в оренду спірної земельної ділянки попередньому користувачеві здійснені з порушенням вимог земельного законодавства. Прокурор Ленінського району м. Харкова просив:

- визнати частково недійсним рішення Харківської міської ради від 24 грудня 2008 року № 350/08 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів», зокрема п. 44 додатка № 1 до цього рішення;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 465654, зареєстрований 30 січня 2009 року за № 520967100001, виданий ОК «ЖБК «Поляна» на право власності на земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), розташовану за адресою: м. Харків, квартал, відокремлений вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови;

- зобов'язати управління Держземагентства у м. Харкові скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер зазначеної земельної ділянки.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 15 грудня 2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року, позов задоволено:

- визнано частково недійсним рішення Харківської міської ради від 24 грудня 2008 року № 350/08 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів», зокрема п. 44 додатка № 1 до цього рішення;

- визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 465654, зареєстрований 30 січня 2009 року за № 520967100001, виданий ОК «ЖБК «Поляна» на право власності на земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), розташовану за адресою: м. Харків, квартал, відокремлений вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови;

- зобов'язано управління Держземагентства у м. Харкові скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер зазначеної земельної ділянки.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Харківська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 152цс14, від 1 липня 2015 року у справі № 6-178цс15, від 16 вересня 2015 рок у справі № 6-68цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 3-374гс15

На обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 23 березня 2016 року у справі № 922/4326/15, від 6 квітня 2016 року у справі № 922/2694/15, від 12 квітня 2016 року у справі № 922/4239/15 та у справі № 922/4442/15, від 19 квітня 2016 року у справі № 922/3396/15 та у справі № 922/4715/15, від 18 травня 2016 року у справі № 922/2961/15, від 19 травня 2016 року у справі № 922/3009/15 та копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2016 року № 638/20557/15-а (К/800/6225/16), правовідносини в яких, на думку заявника, подібні до правовідносин у справі, що розглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судом установлено, що 19 листопада 2008 року здійснено державну реєстрацію ОК «ЖБК «Поляна». Згідно з п. 1, пп. 3.1 п. 3 статуту ОК «ЖБК «Поляна» є житлово-будівельним кооперативом, який організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), або одно- чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного житлового будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управлінням цим будинком (будинками).

Рішенням Харківської міської ради від 3 жовтня 2007 року № 185/07 (п. 89) товариству з обмеженою відповідальністю «Таксокана» (далі - ТОВ «Таксокана») надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 10,850 га для будівництва та подальшої експлуатації котеджного мікрорайону у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова. Межі та розмір земельної ділянки визначено проектом землеустрою щодо її відведення та затверджено рішенням Харківської міської ради від 21 листопада 2007 року № 239/07 (п. 38). Згідно з цим рішенням (додаток № 1) ТОВ «Таксокана» надано в оренду земельну ділянку загальною площею 10,9862 га, розташовану в указаному кварталі, для будівництва до 31 грудня 2012 року (але не пізніше прийняття об'єкта до експлуатації). 27 лютого 2008 року між Харківською міською радою (орендодавець) і ТОВ «Таксокана» (орендар) укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком до 31 грудня 2012 року (договір від 6 березня 2008 року № 540867100017); 11 березня 2008 року сторонами договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки.

Листом від 11 грудня 2008 року ТОВ «Таксокана» звернулося до Харківського міського голови з проханням зупинити право користування цією земельною ділянкою площею 10,9862 та надати його ОБ «ЖБК «Поляна» для будівництва житлової забудови за вказаною адресою. Рішенням Харківської міської ради від 24 грудня 2008 року № 350/08 (п. 44 додатка № 1) ОК «ЖБК «Поляна» передано функції замовника на будівництво зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову; припинено право користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Таксокана»; надано ОК «ЖБК «Поляна» у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 10,9862 га, в межах договору оренди землі від 6 березня 2008 року № 540867100017, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова; будівництво виконати до 31 грудня 2011 року; договір оренди землі від 6 березня 2008 року № 540867100017 втрачає чинність з моменту державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку ОК «ЖБК «Поляна».

30 січня 2009 року за № 520967100001 зареєстровано державний акт серії ЯЖ № 465654 на право власності ОК «ЖБК «Поляна» на зазначену земельну ділянку площею 10,9862 га, кадастровий номер 6310137200:09:033:0044.

Таким чином, Харківська міська рада безоплатно надала у власність ОК «ЖБК «Поляна» земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 10,9862 га в межах договору оренди землі, укладеного між Харківською міською радою і ТОВ «Таксокана».

Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року у кримінальній справі № 642/569/15-к встановлено факт вчинення головою самоорганізації населення - квартального комітету «Шостопарк» Ленінського району м. Харкова службового злочину - підроблення акта встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки площею 10,9862 га у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським від 31 жовтня 2007 року, яка відводилася в оренду ТОВ «Таксокана». Суд зазначив, що на порушення вимог ст.ст. 123 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588349/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1>, 183 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1122/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1>, 184 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1131/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1>, 198 Земельного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1203/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1> (далі - ЗК) кадастрові зйомки виконані без фактичного погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, самовільно збільшена площа земельної ділянки до 10,9862 га, до якої включений проїзд загального користування по вул. Керамічній у м. Харкові. Вказані порушення призвели до незаконної передачі в оренду ТОВ «Таксокана», а в подальшому у власність ОК «ЖБК «Поляна», земельної ділянки площею 10,9862 га, у тому числі земель загального користування по вул. Керамічній у м. Харкові. Особу, обвинувачену у вчиненні цього злочину, звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності; кримінальне провадження закрито.

Згідно з основним кресленням Генерального плану м. Харкова, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 23 червня 2004 року, висновком судової оціночно-земельної експертизи від 3 червня 2015 року № 3477 та фототаблицями до нього, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і оформлення документів, що посвідчують право власності ОК «ЖБК «Поляна», частина проїзду загального користування по вул. Керамічній у м. Харкові передана у приватну власність цьому кооперативу.

Під час розроблення технічної документації із землеустрою на замовлення ОК «ЖБК «Поляна» межі земельної ділянки із суміжними користувачами не погоджувалися; у порівнянні із договором оренди (укладеним з ТОВ «Таксокана») площа обмежень (обтяжень) земель суттєво зменшилася, а в державному акті про такі обмеження взагалі не зазначено. Процедури встановлення та зміни цільового призначення нової земельної ділянки, що передається у власність, не дотримано.

Відповідно до пп. 1.5 п. 1 статуту ОК «ЖБК «Поляна» засновниками (членами) кооперативу є громадяни України: ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., які на час створення і державної реєстрації кооперативу, а також на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення мали житло у приватній власності, не перебували на квартирному обліку, тобто не потребували поліпшення житлових умов.

Після отримання ОК «ЖБК «Поляна» державного акта серії ЯЖ № 465654 на право власності на цю земельну ділянку, зареєстрованого 30 січня 2009 року за № 520967100001, одноосібним засновником кооперативу став ОСОБА_4.

Згідно з довідкою ЄДРПОУ ОК «ЖБК «Поляна» зареєстрований як обслуговуючий кооператив, а не житловий або житлово-будівельний.

1. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, зокрема, виходив із того, що при створенні ОК «ЖБК «Поляна» були порушені вимоги ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК), якою передбачено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу (далі - ЖБК) беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов; кількість засновників не відповідає вимогам Примірного статуту ЖБК, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1885 року № 186 (далі - Примірний статут); мета створення кооперативу не відповідає вимогам до порядку його створення та не передбачає безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки.

У наданій для порівняння постанові у справі № 638/20557/15-а (К/800/6225/16) Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову фізичної особи до виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності стосовно відмови у прийнятті відповідних рішень з приводу організації ЖБК «Рибасівський» з огляду на те, що питання створення і діяльності ЖБК врегульовані Законом України «Про кооперацію», який є спеціальним, Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Господарським кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців», тому відсутні правові підстави для застосування ст. ст. 133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту. При цьому позивач просив зобов'язати виконавчий комітет міської ради прийняти рішення щодо організації діяльності ЖБК: визначити кількість громадян для його організації, скласти списки осіб, які вступають до кооперативу, організувати проведення загальних зборів, на яких буде прийнято рішення про організацію ЖБК, та затвердити його.

Таким чином, у наданій для порівнянні постанові Вищого адміністративного суду України у зазначеній справі та у справі, що розглядається, предмет і підстави позову різняться, а отже, це судове рішення не є підтвердженням неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

2. Вирішуючи питання позовної давності, у справі, що розглядається, суд першої інстанції, виходячи з положень ч. 1 ст. 216 ЦК, дійшов висновку про сплив позовної давності, проте на підставі ст. 267 ЦК визнав поважними причини її пропущення прокурором та зазначив, що порушене право власності територіальної громади на землі комунальної власності підлягає захисту. З такими висновками погодився суд касаційної інстанції, пославшись також на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України у справах № 3-23гс14 та № 6-178цс15.

У наданих для порівняння постановах Вищого господарського суду України у справах № 922/4326/15, № 922/2694/15, № 922/4239/15, № 922/4442/15, № 922/3396/15, № 922/4715/15, № 922/2961/15, № 922/3009/15 зроблено висновок про те, що присутність прокурора на пленарному засіданні міської ради свідчить про обізнаність прокурора про прийняття оскаржуваного рішення міської ради та про початок перебігу позовної давності з цього дня. Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позову прокурора у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосуванні якої заявлено стороною у спорі.

У наданій для порівняння постанові від 27 травня 2014 року Верховний Суд України у справі № 3-23гс14 зробив висновок, що прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відтак норми, установлені ч. 1 ст. 261 ЦК щодо початку перебігу позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14 висловлено правову позицію, згідно з якою за змістом ст. 261 ЦК для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Оскільки позивач (Харківська міська рада) як юридична особа набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати крізь призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин. Суд помилково вважав, що початок перебігу позовної давності починається з дня отримання Харківською міською радою протестів прокурора про усунення порушень земельного законодавства та дійшов неправильного висновку про дотримання позивачем позовної давності й відсутності підстав для застосування наслідків її спливу.

Згідно з висновком, викладеним у наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-178цс15, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокуратурою під час проведення перевірки факту порушення відповідачем земельного законодавства.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15 висловлено правову позицію, згідно з якою положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843309/ed_2015_07_16/pravo1/T030435.html?pravo=1> не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

У наданій для порівняння постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 3-374гс15 Верховний Суд України підтримав правову позицію, висловлену ним у справі № 6-68цс15 та зазначив, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_12_20/pravo1/T114176.html?pravo=1> про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Таким чином, як у постановах суду касаційної інстанції, наданих в обґрунтування підстави для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, визначеної п. 1 ч. 1 ст. ст. 11116 ГПК, так і в постановах Верховного Суду України, на які посилається заявник на обґрунтування підстави для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, визначеної п. 3 ч. 1 ст. ст. 11116 ГПК, висловлено позицію, згідно з якою норми, установлені ч. 1 ст. 261 ЦК щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Зазначено про помилковість висновків суду про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокуратурою під час проведення перевірки факту порушення відповідачем земельного законодавства у разі присутності прокурора на пленарному засіданні міської ради, оскільки така обставина свідчить про обізнаність прокурора про прийняття оскаржуваного рішення міської ради та про початок перебігу позовної давності з цього дня.

Разом з тим, ураховуючи, що у справі, яка розглядається, причини пропуску строку позовної давності суд визнав поважними та поновив строк звернення до суду, такий висновок та висновки у судових рішеннях, наданих на обґрунтування заяви про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 ГПК, не свідчать про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права або (та) про їх невідповідність висновкам Верховного Суду України, оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних обставин кожної справи і не може бути переоцінене.

Таким чином, Верховний Суд України у справі, що розглядається, не встановив неоднакове застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції або (та) невідповідність оскаржуваного рішення викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Ураховуючи викладене, заява Харківської міської ради про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Харківської області від 15 грудня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року у справі № 922/1657/15 задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 11123, 11124, 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

Відмовити у задоволенні заяви Харківської міської ради про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Харківської області від 15 грудня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року у справі № 922/1657/15.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

ГоловуючийТ.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік О.Ф. Волков М.І. Гриців А.А. Ємець О.В. Кривенда О.Б. Прокопенко