Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,

суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛЕНС ОПТИКС» (далі - Товариство) до Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця, ДМСУ відповідно) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 15 вересня 2010 року № № 81, 82 про визначення податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита, податку на додану вартість (далі - ПДВ) та штрафних санкцій.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що з 21 грудня 2009 року воно є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛЕНС» (далі - ТОВ), яке на підставі рішення відділу номенклатури та класифікації товарів Східної регіональної митниці ДМСУ від 9 листопада 2004 року здійснювало оформлення товарів, тому вважає, що податкове зобов'язання та штрафні санкції визначені безпідставно, оскільки при митному оформленні товару Товариство виконало процедури, передбачені чинним законодавством України, а митний орган при здійсненні митного контролю прийняв вантажні митні декларації (далі - ВМД) без жодного зауваження, тобто Митниця підтвердила правильність та достовірність даних ВМД.

Суди встановили, що Митниця провела камеральну перевірку правильності надання пільг зі сплати ПДВ на товари, які класифікуються за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) № 9021909000 «інші пристосування ортопедичні», задекларовані ТОВ та випущені у вільний обіг за період з 1 лютого 2007 року по 31 січня 2010 року.

У ході перевірки встановлено невідповідність заявленого коду товару УКТ ЗЕД при декларуванні товарів ТОВ, що призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом та ПДВ та до неправомірного звільнення від сплати ПДВ.

За результатами перевірки Митниця склала акт від 21 квітня 2010 року № К/0018/10/800000000/0032870733 та винесла спірні рішення.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року, позовні вимоги задовольнив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця зазначає, що в доданій до заяви ухвалі суду касаційної інстанції від 24 листопада 2014 року (справа № К/9991/41780/12) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статті 69 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК), підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2181-ІІІ). Просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заява про перегляд оскаржуваного рішення суду касаційної інстанції не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в рішенні суду касаційної інстанції, копію якого додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статті 69 МК, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ.

Проте аналіз ухвали суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так у справі, рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви, цей суд дійшов висновку, що митний орган мав правові підстави для нарахування платнику податків податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням методологічної помилки визначення коду товарної номенклатури через зазначення у тимчасових деклараціях недостовірних відомостей щодо характеристик ввезеного на митну територію України товару.

Натомість у справі, що розглядається, висновок Вищого адміністративного суду України ґрунтується на тому, що оскільки митний орган, приймаючи ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з відомостями про товар, то він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін