Історія справи

Постанова ВП ВС від 31.10.2024 року у справі №990/39/24
Постанова ВП ВС від 31.10.2024 року у справі №990/39/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/39/24

Провадження № 11-180заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Н. П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Дьоміна М. В.,

представника відповідача - Белінської О. В.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через адвоката Дьоміна Максима Вікторовича, на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2024 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія), про скасування рішення і

ВСТАНОВИЛА:

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив скасуватирішення ВРП від 11 січня 2024 року № 65/0/15-24 (далі - Спірне рішення), ухвалене за результатом розгляду скарги прокурора Третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Офісу Генерального прокурора Хитя Ю. П. на рішення КДКП від 03 травня 2023 року № 95дп-22 про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що Спірне рішення не містить мотивів з посиланням на відповідні норми права, з яких ВРП дійшла висновків про порушення ним загальних завдань кримінального судочинства й вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

3. На думку позивача, статтею 36 КПК України не визначено повноважень (ані прав, ані обов`язків) прокурора (процесуального керівника) з ініціювання перед керівником органу досудового розслідування питання призначення слідчого чи групи слідчих у кримінальному провадженні. Водночас чинний КПК України не наділяє прокурора у кримінальному провадженні процесуальними повноваженнями впливати на керівників органів досудового розслідування в питаннях призначення ними слідчих та організації початку досудового розслідування.

4. Також позивач стверджував, що про факти ненадходження матеріалів кримінального провадження № 42020000000002028 протягом 2021 року неодноразово інформував безпосереднього керівника, проте ці його доводи не були враховані під час здійснення дисциплінарного провадження, а безпосереднього керівника із цих питань не було опитано.

5. Наголошував на тому, що пунктами 9.2, 10, 10.1, 10.2 наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (далі - наказ № 309) саме на керівний склад прокуратур покладаються обов`язки з контролю за належністю скерування матеріалів кримінальних проваджень та нагляду за фактами ненадходження матеріалів кримінального провадження до органу досудового розслідування. При цьому наказ не містить жодних повноважень чи обов`язків прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні (пункти 11.1-11.22), з нагляду за надходженням матеріалів кримінального провадження до органу досудового розслідування чи до органу прокуратури.

6. Крім того, як зазначив позивач, ВРП не надала оцінки його доводам про порушення КДКП процедури розгляду дисциплінарної справи в частині неоголошення на засіданні та неврахування Комісією поданих 11 квітня 2023 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури доповнень до дисциплінарної скарги від 08 листопада 2022 року, що згодом дозволило розпочати щодо нього друге дисциплінарне провадження з підстав, викладених у вказаних доповненнях, та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 25 червня 2024 року у задоволенні позову відмовив.

8. Судове рішення мотивоване тим, що позивач допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків, яке виразилося у бездіяльності, що полягала у нездійсненні нагляду у формі процесуального керівництва за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) у кримінальних провадженнях № 42020000000002028, № 42022000000000003, чим допущено порушення загальних завдань кримінального судочинства (частина перша статті 2 КПК України) щодо забезпечення швидкого розслідування і судового розгляду; вимог частини першої статті 28 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки; вимог статті 36 КПК України в частині повноважень прокурора у кримінальному провадженні.

9. Будучи призначеним старшим групи прокурорів та здійснюючи процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 42020000000002028, позивач не володів інформацією щодо місцезнаходження матеріалів цього провадження протягом 19-ти місяців. І лише 12 вересня 2022 року, як про це зазначає сам ОСОБА_1 у позовній заяві, дізнався, що матеріали були помилково направлені до Київської міської прокуратури, а не до НАБУ чи САП.

10. Як наслідок, з дати постанови про призначення групи прокурорів (14 січня 2021 року) у кримінальному провадженні № 42020000000002028 до дати постанови про зміну групи прокурорів (21 вересня 2022 року), якою фактично було виключено позивача зі складу групи прокурорів, досудове розслідування у вказаному провадженні взагалі не здійснювалося, слідчий (детектив) не призначався, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо кримінального провадження № 42020000000002028.

11. Важливим фактором для встановлення факту дотримання розумних строків є не лише загальна тривалість провадження, але і виправданість часових витрат на здійснення кожної окремої процедури.

12. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що він не може вважати виправданими ті часові витрати, які були необхідні позивачу як процесуальному керівнику для встановлення місцезнаходження матеріалів кримінального провадження № 42020000000002028 та відповідного реагування з метою забезпечення проведення досудового розслідування.

13. Аналогічно позивач, будучи призначеним старшим групи прокурорів та здійснюючи процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 42022000000000003, допустив бездіяльність, оскільки протягом 7-ми місяців не реагував на порушення з боку органу досудового розслідування (НАБУ) в частині непризначення керівником цього органу слідчого (детектива) або групи слідчих (детективів).

14. Суд першої інстанції погодився з рішенням ВРП, яка дійшла висновку про те, що прокурор ОСОБА_1 , на порушення вимог статті 2, частини першої статті 28, статті 36 КПК України, пункту 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2019 року за № 363/33334; далі - Порядок № 51), пункту 11.1 наказу № 309, допустив бездіяльність щодо нездійснення нагляду у формі процесуального керівництва за додержанням законів під час проведення досудового розслідування НАБУ в кримінальних провадження № 42020000000002028, № 42022000000000003.

Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог

15. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, та ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

16. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2024 року та ухвалити нове - про задоволення позову.

17. ОСОБА_1 мовить, що суд першої інстанції неправильно витлумачив статтю 36 КПК України, яка не містить вичерпного переліку повноважень прокурора у кримінальному процесі, а лише відсилає до інших норм кримінального процесуального закону через формулювання «здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом».

18. У скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції мав би назвати конкретні норми КПК України, які б наділяли позивача повноваженнями щодо відслідковування матеріалів кримінальних проваджень по місту Києву, форми реакції на факти тривалого непризначення керівниками органів досудового розслідування слідчих тощо. Натомість суд першої інстанції, зазначає далі ОСОБА_1 , констатував факт обізнаності позивача з такими організаційними / координаційними повноваженнями, які не містяться у кримінальному процесуальному законі та невжиття яких за рішенням КДКП були поставлені йому в провину.

19. Відтак, на думку скаржника, в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не зазначено, яке з передбачених статтею 36 КПК України чи іншими нормами Кодексу повноважень не реалізовано позивачем у кримінальних провадженнях № 42020000000002028 та № 42022000000000003.

20. Зазначає, що системний аналіз норм Положення про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, затвердженого наказом Генерального прокурора від 05 березня 2020 року № 125 (далі - Положення про САП), зокрема пункту 6.5, дає підстави для висновку, що жодне із наведених судом адміністративних повноважень не віднесене до повноважень позивача як прокурора відділу. Відповідно їх невиконання чи неналежне виконання не можна ставити у провину позивачу.

21. Наголошує, що суд не врахував вимоги пунктів 9.13, 9.15 наказу № 309, які прямо покладають на керівників прокуратур усіх рівнів, їх перших заступників і заступників відповідно до розподілу обов`язків та у межах повноважень, передбачених КПК України, обов`язки: у разі доручення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, зміни прокурора (старшого групи прокурорів) забезпечувати проведення перевірки наявності та належного оформлення матеріалів кримінального провадження; вивчати ефективність досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні або організовувати таке вивчення.

22. При цьому, як у статті 36 КПК України, так і в Положенні про САП, а також в пунктах 11.1-11.25 наказу № 309 зазначено, що прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, не наділений жодними організаційними чи координаційними повноваженнями відносно органу досудового розслідування чи його керівника.

23. Натомість, мовить скаржник, суд першої інстанції у рішенні послався на загальні приписи Порядку № 51, який з 29 вересня 2021 року втратив чинність.

24. На підтримання своєї позиції скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, у пункті 29 якої зазначено, що роботодавець не може ставити в провину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був поінформований належним чином.

25. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, вина працівника, наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного із цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

26. Проте КДКП та суд першої інстанції через розширене тлумачення норм статті 36 КПК України визначили такі посадові обов`язки позивача, які за кримінальним процесуальним законом відсутні. Понад те, ані КДКП, ані суд першої інстанції не досліджували вимог посадової інструкції позивача. Відтак не було встановлено всього об`єму повноважень (прав та обов`язків), які могли бути покладені на позивача роботодавцем поза тими, що визначені законом.

27. Вважає, що від дослідження посадової інструкції напряму залежить встановлення факту ознайомлення позивача з усім переліком прав та обов`язків, які він мав як прокурор. Через невиконання цього не доведено наявності вини позивача та причинного зв`язку між невиконанням покладених на нього обов`язків і наслідками.

28. Посилається на те, що в оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку про те, що бездіяльність керівника органу досудового розслідування щодо непризначення детективів у кримінальному провадженні не спростовує та не скасовує факт бездіяльності позивача як старшого групи прокурорів у цьому провадженні.

29. Водночас суд не врахував, що в цьому випадку бездіяльність керівника органу досудового розслідування призвела до порушення чітко визначеного в пункті 1 частини другої статті 39 КПК України обов`язку керівника органу досудового розслідування з визначення слідчого чи групи слідчих, у той час як названа судом у рішенні бездіяльність позивача не мала своїм наслідком порушення жодної із прямо передбачених норм КПК України чи підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність позивача у кримінальному провадженні.

30. Крім того, як зазначає скаржник, суд не дослідив питання завдання шкоди правам та інтересам третіх осіб внаслідок вчинення дисциплінарних проступків, що має суттєве значення для вирішення питання про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності (оскільки це право, а не обов`язок роботодавця) та визначення виду дисциплінарного стягнення.

31. Посилається також на хибність висновку суду про те, що позивач порушив приписи пункту 11.1 наказу № 309 у частині нездійснення щоденного моніторингу ЄРДР. Суд не витребовував докази на підтвердження чи спростування цього твердження, доводи позивача про здійснення щоденного моніторингу ЄРДР не враховані та не спростовані. У свою чергу, відповідач з посиланням на докази також не спростував зворотного в судовому засіданні.

32. Зазначає скаржник і про те, що судом першої інстанції при оцінці дотримання чи недотримання розумних строків порушено вимоги кримінального процесуального закону, оскільки суд адміністративної юрисдикції не є належним судом у розумінні КПК України. Понад те, питання дотримання чи недотримання розумних строків у зазначених вище кримінальних провадженнях жодним учасником досудового розслідування не оскаржувалось, предметом судового спору в цій справі також не є.

33. Йдеться у скарзі й про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у допиті заявленого позивачем свідка, який міг надати суду вичерпні показання, у тому числі щодо обставин здійснення позивачем моніторингу ЄРДР. Фактично у своєму рішенні суд не встановив жодних причинно-наслідкових зв`язків між діяльністю позивача як процесуального прокурора у кримінальних провадженнях № 42020000000002028, № 42022000000000003 та наслідками такої діяльності для проваджень чи його учасників.

34. Зазначає, що більшість з формулювань порушень є загальними та не містять вказівки на конкретні порушення норм законодавства чи проступки, які порочать позивача як працівника прокуратури.

35. Твердить скаржник і про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перевірив рішення ВРП на предмет обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин.

36. Також суд не дослідив інші докази, на які під час судового розгляду звертав увагу позивач, що мають значення для встановлення обставин. Зокрема, не надано оцінку протоколу оперативної наради від 16 липня 2022 року, у якому відсутні відмітки про ознайомлення з ним позивача. Також судом не взято до уваги низку листів, які прямо або опосередковано підтверджують відсутність у діях позивача складу дисциплінарного проступку.

37. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове - про задоволення позову.

Позиція інших учасників справи

38. ВРП та КДКП у відзивах на апеляційну скаргу просять залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2024 року - без змін.

39. ВРП посилається на те, що немає підстав для скасування рішення ВРП від 11 січня 2024 року № 65/0/15-24, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 54 ЗаконуУкраїни від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

40. Обставини, які мали значення та стали підставою для прийняття ВРП зазначеного рішення, а також мотиви прийняття саме такого рішення докладно й у повному обсязі у ньому наведені.

41. Посилається на те, що неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків виразилося у бездіяльності, яка полягає у нездійсненні нагляду у формі процесуального керівництва за додержанням законів під час проведення досудового розслідування НАБУ в кримінальних провадженнях № 42020000000002028, № 42022000000000003, чим допущено порушення загальних завдань кримінального судочинства (частина перша статті 2 КПК України) щодо забезпечення швидкого розслідування і судового розгляду; вимог частини першої статті 28 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки; вимог статті 36 КПК України в частині повноважень прокурора у кримінальному провадженні.

42. Отже, ВРП вважає доводи апеляційної скарги безпідставними.

43. КДКП, крім доводів, які є аналогічними тим, що викладені ВРП, додатково посилається на те, що відповідно до вимог статей 2 28 36 КПК України прокурор як процесуальний керівник перебуває в постійній взаємодії з органом досудового розслідування, така взаємодія може набувати як процесуальної, так і організаційної форми. Визначені статтею 36 КПК України повноваження прокурора, по суті, відображають цю процесуальну взаємодію прокурора та органу досудового розслідування. Організаційна форма взаємодії прямо не передбачена нормами КПК України, але такі повноваження виникають зі змісту статусу та призначення прокурора як процесуального керівника досудового розслідування. Тому доводи позивача про відсутність у нього таких посадових обов`язків є необґрунтованими.

44. Не погоджується КДКП і з доводами апеляційної скарги про те, що суд адміністративної юрисдикції вирішив питання у кримінальному провадженні, тобто перебрав на себе повноваження кримінального суду, оскільки правова позиція суду, зокрема, щодо дотримання розумних строків у кримінальному провадженні стосується лише виконання процесуальним керівником у кримінальному провадженні службових обов`язків, які регламентуються КПК України та іншими нормативно-правовими актами, що відноситься до проходження прокурором публічної служби в органах прокуратури та стосується сфери публічно-правових відносин.

45. Мовить КДКП і про те, що листи, на які позивач послався в апеляційній скарзі, не спростовують неналежного виконання ним службових обов`язків, оскільки, будучи призначеним старшим групи прокурорів у цих кримінальних провадженнях, він повинен був здійснювати нагляд у формі процесуального керівництва за додержанням законів під час їх розслідування незалежно від обставин, зазначених у цих листах.

46. Вважає, що суд належним чином з`ясував обставини, які мали значення для прийняття рішення, та навів мотиви, з яких він дійшов висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази.

Рух апеляційної скарги

47. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 серпня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2024 року, а ухвалою від 01 жовтня 2024 року призначила справу до розгляду у судове засідання на 31 жовтня 2024 року.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

48. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 20 липня 2009 року, а з 17 серпня 2020 року - на посаді прокурора Третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Офісу Генерального прокурора.

49. За рапортом прокурора Офісу Генерального прокурора Варшавської І. О., заступником Генерального прокурора Мустецем І. В. 22 жовтня 2020 року внесено відомості до ЄРДР, а 26 жовтня 2020 року зареєстровано кримінальне провадження № 42020000000002028 за фактом вчинення службовими особами Публічного акціонерного товариства «Центренерго» кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

50. Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000002028 прокурор Офісу Генерального прокурора Сорока А. В. в порядку частини сьомої статті 214 КПК України доручив НАБУ, проте матеріали вказаного кримінального провадження були скеровані для забезпечення організації досудового розслідування на адресу Київської міської прокуратури, що підтверджується копією реєстру переданих документів № К657 від 04 листопада 2020 року.

51. Постановою Генерального прокурора Венедіктової І. В. від 14 січня 2021 року у кримінальному провадженні № 42020000000002028 визначено групу прокурорів, старшим групи прокурорів визначено прокурора Хитя Ю. П., якому доручено керувати діями інших прокурорів.

52. Виконувачем обов`язків Генерального прокурора 04 січня 2022 року до ЄРДР за № 42022000000000003 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 366-2 КК України, вчинене народним депутатом ОСОБА_2 , на підставі обґрунтованого висновку Національного агентства з питань запобігання корупції від 15 грудня 2021 року.

53. Забезпечити організацію проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000003 виконувач обов`язків Генерального прокурора Говда Р. М. у порядку частини сьомої статті 7, статей 216 218 КПК України доручив детективам НАБУ.

54. Постановою Генерального прокурора Венедіктової І. В. від 24 січня 2022 року у кримінальному провадженні № 42022000000000003 визначено групу прокурорів, старшим групи прокурорів призначено прокурора ОСОБА_1 , якому доручено керувати діями інших прокурорів.

55. Супровідним листом від 27 січня 2022 року № 16/1/3-7378ВИХ-22 прокурор ОСОБА_1 передав Головному підрозділу детективів НАБУ матеріали кримінального провадження № 42022000000000003 від 04 січня 2022 року для проведення досудового розслідування.

56. Згідно з протоколом оперативної наради у заступника Генерального прокурора - керівника САП від 16 вересня 2022 року на нараді було заслухано стан досудового розслідування та процесуального керівництва в кримінальних провадженнях, старшим групи прокурорів яких був ОСОБА_1 . Прокурор ОСОБА_1 повідомив, що досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 42022000000000003 та № 42020000000002028 не здійснюється, детектив або група детективів у вказаних кримінальних провадженнях не визначена у зв`язку з відсутністю в органу досудового розслідування матеріалів цих кримінальних проваджень.

57. За результатами оперативної наради вирішено, зокрема, визнати неефективним нагляд за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42020000000002028 від 26 жовтня 2020 року та № 42022000000000003 від 04 січня 2022 року, призначити службове розслідування для перевірки дотримання прокурором ОСОБА_1 вимог КПК України та відомчих нормативно-правових актів при здійсненні повноважень прокурора в цих кримінальних провадженнях.

58. Листом від 16 вересня 2022 року № 16/1/3-5871ВИХ-22 прокурор ОСОБА_1 звернувся до Київської міської прокуратури з проханням скерувати матеріали кримінального провадження № 42020000000002028 до НАБУ, детективам якого було доручено проведення досудового розслідування під процесуальним керівництвом прокурорів САП.

59. Супровідним листом від 23 вересня 2022 року № 09/5-1788вих-22 Київська міська прокуратура направила на адресу НАБУ матеріали кримінального провадження № 42020000000002028.

60. Голова комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_5 звернувся до НАБУ із запитом про надання інформації щодо кримінальних проваджень № 42020000000002028 та № 42022000000000003 (лист від 04 жовтня 2022 року № 16-250вих-22)

61. У листі від 24 жовтня 2022 року № 0424-006/20165 НАБУ повідомило, що матеріали кримінального провадження № 42022000000000003 до НАБУ надійшли 01 лютого 2022 року, після чого 24 лютого 2022 року були евакуйовані до Львівського територіального управління; група детективів у кримінальному провадженні була визначена 16 вересня 2022 року; письмові вказівки від прокурора в цьому провадженні не надходили; до прокурорів звернення з приводу ненадходження матеріалів кримінального провадження не було; стан досудового розслідування на оперативних нарадах не заслуховувався.

62. Наказом від 29 вересня 2022 року № 201 заступником Генерального прокурора - керівником САП Клименком О. В. призначено службове розслідування з метою перевірки дотримання прокурором ОСОБА_1 вимог КПК України та відомчих нормативно-правових актів при здійсненні повноважень прокурора в кримінальних провадженнях № 42020000000002028 та № 42022000000000003.

63. За результатами проведеного службового розслідування щодо можливого неналежного здійснення процесуального керівництва прокурором ОСОБА_1 комісією складено висновок від 28 жовтня 2022 року, який затверджено заступником Генерального прокурора - керівником САП Клименком О. В. 28 жовтня 2022 року.

64. Відповідно до вказаного висновку комісія визнала, що відомості щодо неналежного здійснення процесуального керівництва прокурором ОСОБА_1 у кримінальних провадженнях № 42020000000002028 та № 42022000000000003 знайшли своє підтвердження. За результатами службового розслідування встановлено ознаки неналежного виконання цим прокурором службових обов`язків, тобто дисциплінарного проступку, відповідальність за який передбачена пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), у зв`язку із чим наявні підстави для спрямування щодо нього дисциплінарної скарги до органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, для вирішення питання про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

65. До органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заступником Генерального прокурора - керівником САП Клименком О. В. було подано дисциплінарну скаргу від 02 листопада 2022 року за вих. № 03/4-1вих-22 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а рішенням цього органу від 08 листопада 2022 року № 07/3/2-655дс-200дп-22 відкрито дисциплінарне провадження.

66. 21 листопада 2022 року ОСОБА_1 надав свої пояснення щодо дисциплінарної скарги.

67. Крім того, до КДКП від заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О. В. надійшли доповнення до дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, які зареєстровані 11 квітня 2023 року за вх. № 07/3-1117вх, за змістом яких під час службової перевірки встановлені додаткові обставини, що можуть свідчити про порушення прокурором ОСОБА_1 вимог Закону № 1697-VII, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, щодо здійснення оцінювання якості роботи прокурора у 2022 році. Так, прокурор ОСОБА_1 у звіті про оцінку роботи прокурора за 2022 рік зазначив необ`єктивні та неправдиві відомості про досягнення ним результатів роботи упродовж 2022 року, використав показники інших звітних періодів для обґрунтування власних досягнень. Також прокурор ОСОБА_1 виявив недоброчесність при заповненні анкет доброчесності прокурора від 27 січня 2022 року та від 25 березня 2023 року, чим вчинив грубе порушення вимог статей 3, 19 Закону України «Про прокуратуру», статті 16 Кодексу етики та поведінки прокурорів.

68. Член КДКП ОСОБА_7 , перевіривши обставини, викладені в дисциплінарній скарзі, склав висновок від 13 квітня 2023 року № 07/3/2-655дс-200дп-22 про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 , згідно з яким запропонував притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

69. Згідно з витягом із протоколу засідання КДКП від 03 травня 2023 року прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-655дс-200дп-22 за дисциплінарною скаргою заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О. В. та накладення на прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

70. На обґрунтування зазначеного рішення КДКП зазначила, що прокурор ОСОБА_1 , будучи старшим групи прокурорів і здійснюючи нагляд у формі процесуального керівництва за додержанням законів під час проведення досудового розслідування в кримінальних провадженнях № 42020000000002028 та № 42022000000000003, реалізуючи свої повноваження, зобов`язаний виконувати завдання кримінального провадження, визначені статтею 2 КПК України, а також реалізувати повноваження, визначені статтею 36 цього Кодексу. Однак досудове розслідування в указаних провадженнях взагалі не проводилося. Незважаючи на те, що в кримінальному провадженні № 42022000000000003 не визначено групу детективів, прокурор ОСОБА_1 не реалізував своїх повноважень, передбачених статтею 36 КПК України, а саме: не ініціював перед керівником органу досудового розслідування питання призначення слідчого чи групи слідчих у провадженні. Також внаслідок бездіяльності прокурора ОСОБА_1 і неналежного виконання ним службових обов`язків поза його увагою залишився факт ненадходження матеріалів кримінального провадження № 42020000000002028 до НАБУ.

71. Комплексно проаналізувавши сукупність всіх обставин, КДКП вважала, що прокурор ОСОБА_1 під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вищезазначених кримінальних провадженнях допустив порушення вимог статей 2 28 36 КПК України, пункту 3 розділу IV Порядку № 51, пунктів 11.1, 11.3 наказу № 309, тобто вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: неналежне виконання службових обов`язків.

72. До ВРП 08 червня 2023 року за вх. № 5/0/11-23 надійшла скарга прокурора ОСОБА_1 на рішення КДКП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-655дс-200дп-22, на обґрунтування якої ОСОБА_1 вказав, що рішення КДКП є необ`єктивним, прийнятим без дотримання вимог Закону № 1697-VII, у рішенні не враховано вимог норм матеріального та процесуального права. Дисциплінарне провадження здійснено з порушенням Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. У кримінальних провадженнях № 42020000000002028, № 42022000000000003 ОСОБА_1 не міг реалізувати повноваження, передбачені статтею 36 КПК України, оскільки у цих провадженнях з обставин, які не залежали від його дій, не було визначено слідчих, що є безпосереднім обов`язком керівника органу досудового розслідування.

73. Про ненадходження матеріалів кримінального провадження № 42020000000002028 до НАБУ скаржник зазначив, що неодноразово інформував керівника відділу ОСОБА_8 та вживав заходів щодо встановлення місцезнаходження матеріалів. Також наголосив, що відповідно до пункту 1 розділу 3 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань призначення процесуального керівника, прийняття до провадження відбувається при фактичному отриманні матеріалів кримінального провадження, чого у випадку з кримінальним провадженням № 42020000000002028 не було, оскільки таких матеріалів він як прокурор не отримував. При цьому пунктами 9.2, 10, 10.1, 10.2 наказу № 309 саме на керівний склад прокуратур покладаються обов`язки з контролю за належністю скерування матеріалів кримінальних проваджень та нагляду за фактами ненадходження таких матеріалів до органу досудового розслідування.

74. Крім того, позивач зазначив, серед іншого, що його процесуальне керівництво в кримінальних провадженнях № 42020000000002028, № 42022000000000003 не привело до жодних негативних наслідків або порушення вимог закону чи прав учасників таких проваджень.

75. Членом ВРП ОСОБА_9 складено висновок від 27 грудня 2023 року, в якому запропоновано залишити без змін рішення КДКП від 03 травня 2023 року № 95дп-22 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора ОСОБА_1 .

76. За результатами розгляду скарги ВРП рішенням від 11 січня 2024 року № 65/0/15-24 залишила без змін рішення КДКП від 03 травня 2023 року № 95дп-22 та дійшла висновку, що оскаржуване рішення КДКП є вмотивованим, містить кваліфікацію дій прокурора ОСОБА_1 , конкретні підстави щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов`язків, а тому це рішення є правомірним та обґрунтованим.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

77. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

78. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

79. Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

80. Частиною першою статті 26 Закону № 1798-VIII встановлено, що ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.

81. Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом.

82. За частинами першою, третьою статті 53 Закону № 1798-VIII прокурор, щодо якого прийнято рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, може оскаржити таке рішення до ВРП не пізніше тридцяти днів з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.

83. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 53 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.

84. Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 1798-VIII рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

85. Суд першої інстанції слушно зазначив, що за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду суд, який переглядає рішення ВРП, не обмежений перевіркою лише наведених вище формальних критеріїв, оскільки забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є визначеним статтею 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 9901/869/18).

86. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

87. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

88. Як установив суд першої інстанції з витягу з протоколу № 2 засідання ВРП від 11 січня 2024 року, пунктом 4 порядку денного був розгляд скарги прокурора ОСОБА_1 на рішення КДКП від 03 травня 2023 року № 95дп-22 про накладення на нього дисциплінарного стягнення. На засіданні були присутні 17 членів ВРП, тобто більшість від її складу. На засіданні ВРП прокурор ОСОБА_1 був присутній, надав пояснення щодо обставин, викладених в оскаржуваному рішенні КДКП, та відповів на запитання членів ВРП ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Для прийняття рішення члени ВРП виходили до нарадчої кімнати, після чого головуючий ОСОБА_12 оголосив рішення, за яке проголосували - 10 членів, проти - 7.

89. Отже, Спірне рішення ухвалено повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. При цьому позивач був належним чином повідомлений про засідання ВРП (лист від 28 грудня 2023 року № 14675/0/9-23) та взяв у ньому участь, надавши пояснення щодо обставин, викладених в оскаржуваному рішенні КДКП. Зазначене позивачем не оспорюється.

90. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 54 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

91. Оцінюючи рішення ВРП від 11 січня 2024 року № 65/0/15-24 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.

93. За висновками ВРП, неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків виразилося у бездіяльності, яка полягає у нездійсненні нагляду у формі процесуального керівництва за додержанням законів під час проведення досудового розслідування НАБУ в кримінальних провадженнях № 42020000000002028, № 42022000000000003, чим допущено порушення загальних завдань кримінального судочинства (частина перша статті 2 КПК України) щодо забезпечення швидкого розслідування і судового розгляду; вимог частини першої статті 28 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийнятими в розумні строки; вимог статті 36 цього Кодексу в частині повноважень прокурора у кримінальному провадженні.

94. У статті 1311 Конституції України установлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

95. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 Закону № 1697-VII однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

96. Відповідно до частини другої статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема:

- мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування (пункт 2);

- доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування (пункт 3);

- доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом (пункт 4);

- доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам (пункт 5);

- скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих (пункт 7);

- ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування (пункт 8);

- приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом (пункт 9);

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом (пункт 21).

97. Отже, визначений у частині другій статті 36 КПК України перелік повноважень прокурора не є вичерпним та передбачає інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

98. Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, з огляду на повноваження прокурора, які визначені в статті 36 КПК України, завдання процесуального керівництва в будь-якому досудовому розслідуванні полягають у створенні умов для забезпечення законності досудового розслідування та дотримання прав його учасників, забезпечення дотримання законності суб`єктами, які здійснюють досудове розслідування, з`ясування причин неналежного розслідування та вжиття пропорційних і доцільних заходів реагування й процесуального впливу.

99. Процесуальне керівництво прокурора спрямоване на виконання одного із завдань кримінального провадження, визначеного статтею 2 КПК України, а саме: забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

100. Згідно з приписами пункту 3 розділу IV Порядку № 51, який діяв до 29 вересня 2021 року, прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад.

101. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що виходячи з необхідності забезпечення законності досудового розслідування та дотримання прав його учасників, а також реалізації одного з основних завдань кримінального провадження прокурор зобов`язаний реагувати (вживати законних заходів) на виявлені порушення під час досудового розслідування.

102. Як установив суд першої інстанції, будучи призначеним старшим групи прокурорів та здійснюючи процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 42020000000002028, позивач не володів інформацією щодо місцезнаходження матеріалів цього провадження протягом 19-ти місяців. І лише 12 вересня 2022 року, як про це зазначає сам позивач у позовній заяві, дізнався, що матеріали були помилково направлені до Київської міської прокуратури, а не до НАБУ чи САП.

103. Як наслідок, з дати постанови про призначення групи прокурорів (14 січня 2021 року) в кримінальному провадженні № 42020000000002028 до дати постанови про зміну групи прокурорів (21 вересня 2022 року), якою фактично було виключено позивача зі складу групи прокурорів, досудове розслідування у вказаному провадженні взагалі не здійснювалося, слідчий (детектив) не призначався, що підтверджується витягом з ЄРДР щодо кримінального провадження № 42020000000002028.

104. Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що дотримання розумних строків має важливе значення для раціональності та ефективності кримінального провадження як на досудовій стадії, так і в контексті гарантій прав і свобод людини. Їхнє дотримання в кримінальному провадженні зумовлює законність учинення процесуальних дій і саму можливість здійснювати досудове розслідування представниками сторони обвинувачення.

105. Відповідно до статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

106. Водночас важливо зазначити, що в певних випадках порушенням розумного строку може бути визнано вчинення процесуальної дії в межах передбаченого строку. Наприклад, у разі незначної складності кримінального провадження і позитивної (тобто такої, що сприяє розкриттю кримінального правопорушення) поведінки учасників кримінального провадження строки, об`єктивно необхідні для вчинення процесуальної дії, можуть бути значно меншими, ніж передбачені відповідною частиною статті КПК України.

107. Важливим фактором для встановлення факту дотримання розумних строків є не лише загальна тривалість провадження, але і виправданість часових витрат на здійснення кожної окремої процедури.

108. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не можна вважати виправданими ті часові витрати, які були необхідні позивачу як процесуальному керівнику для встановлення місцезнаходження матеріалів кримінального провадження № 42020000000002028 та відповідного реагування з метою забезпечення проведення досудового розслідування.

109. Крім того, приписи пунктів 11.1, 11 наказу № 309, який діє з 30 вересня 2021 року, визначають, що прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відповідно до вимог законодавства повинен здійснювати щоденний моніторинг ЄРДР, що додатково вказує на неналежне ставлення позивача до своїх обов`язків як процесуального керівника в кримінальному провадженні.

110. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду обґрунтовано критично оцінив доводи позивача щодо неодноразового інформування свого безпосереднього керівника про факт ненадходження матеріалів кримінального провадження № 42020000000002028 до САП чи НАБУ, оскільки згідно з приписами пункту 2 розділу IV Порядку № 51 (який був чинним до 29 вересня 2021 року) та пункту 9.5 наказу № 309 (який набув чинності з 30 вересня 2021 року) старший групи прокурорів забезпечує загальне планування, розподіл обов`язків і навантаження між членами групи, їх доступ до накопиченої інформації, обмін потрібною інформацією, контроль за своєчасністю та повнотою проведення процесуальних і слідчих дій, урахування мотивованих позицій прокурорів групи щодо додержання вимог законодавства, виконання завдань кримінального провадження, реагування на факти порушень вимог кримінального процесуального законодавства. Зазначене підтверджує обов`язок та відповідальність прокурора ОСОБА_1 як старшого групи прокурорів у цьому провадженні забезпечити швидке, повне та неупереджене розслідування та спростовує доводи позивача в цій частині.

111. Також позивач, будучи призначеним старшим групи прокурорів та здійснюючи процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 42022000000000003, допустив бездіяльність та протягом семи місяців не реагував на порушення з боку органу досудового розслідування (НАБУ) в частині непризначення керівником цього органу слідчого (детектива) або групи слідчих (детективів).

112. Позивач, зокрема у позовній заяві та апеляційній скарзі, наголошував на тому, що статтею 36 КПК України не визначено повноважень прокурора (процесуального керівника) з ініціювання перед керівником органу досудового розслідування питання призначення слідчого чи групи слідчих у кримінальному провадженні або повноважень впливати на керівників органів досудового розслідування в питаннях призначення ними слідчих та організації початку досудового розслідування.

113. Суд першої інстанції слушно зауважив, що хоча стаття 36 КПК України прямо і не визначає повноваження прокурора з ініціювання перед керівником органу досудового розслідування питання призначення слідчого чи групи слідчих у кримінальному провадженні, проте логічно, що такі повноваження виникають зі змісту процесуального керівництва прокурора з метою виконання ним завдань кримінального провадження.

114. Очевидно, що прокурор як процесуальний керівник перебуває в постійній взаємодії з органом досудового розслідування, яку потрібно розглядати як спільну діяльність указаних суб`єктів, що здійснюється на основі чинного кримінального процесуального законодавства та, головним чином, спрямована на виконання завдань кримінального провадження.

115. Така взаємодія може набувати як процесуальної, так і організаційної форми.

116. Процесуальна форма взаємодії виражається в реалізації прокурором, слідчим та керівником органу досудового розслідування своїх процесуальних повноважень у межах здійснення кримінального провадження. Тобто визначені статтею 36 КПК України повноваження прокурора, по суті, відображають цю процесуальну взаємодію прокурора та органу досудового розслідування.

117. Натомість організаційна форма взаємодії частіше за все знаходиться поза межами кримінально-процесуальних відносин та, як правило, містить елементи адміністративного управління (проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, аналітична та статистична діяльність). Повноваження прокурора подібного характеру прямо не передбачені нормами КПК України, але такі повноваження виникають зі змісту статусу та призначення прокурора як процесуального керівника досудового розслідування.

118. Отже, Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно витлумачив статтю 36 КПК України та наведені в його рішенні відповідні накази Генерального прокурора.

119. Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, бездіяльність керівника органу досудового розслідування щодо непризначення детективів у кримінальному провадженні № 42022000000000003 не спростовує факту бездіяльності прокурора ОСОБА_1 як старшого групи прокурорів у цьому провадженні.

120. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що прокурор ОСОБА_1 на порушення вимог статті 2, частини першої статті 28, статті 36 КПК України, пункту 3 розділу IV Порядку № 51, пункту 11.1 наказу № 309 допустив бездіяльність щодо нездійснення нагляду у формі процесуального керівництва за додержанням законів під час проведення досудового розслідування НАБУ в кримінальних провадженнях № 42020000000002028, № 42022000000000003.

121. Неналежне виконання службових обов`язків прокурором ОСОБА_1 призвело до нездійснення досудового розслідування в кримінальних провадженнях № 42020000000002028, № 42022000000000003 протягом тривалого періоду часу, що суперечить завданням кримінального провадження.

122. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ВРП врахувала характер вчиненого прокурором проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, характеристику, а обраний вид дисциплінарного стягнення відповідає принципу пропорційності.

123. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення ВРП від 11 січня 2024 року № 65/0/15-24 є вмотивованим, містить конкретну підставу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, визначену законом, а саме: неналежне виконання службових обов`язків, що утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VІІ та вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги в цій частині.

124. Інші доводи, які ОСОБА_1 наводить в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

125. За викладених обставин та нормативного регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду України погоджується з висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що рішення ВРП від 11 січня 2024 року № 65/0/15-24 відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, підстав для його скасування відповідно до частини першої статті 54 Закону № 1798-VIII немає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

126. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

127. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 266 308 311 315 316 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько В. В. Король

О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

М. І. Гриців О. В. Ступак

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний Є. А. Усенко

Л. Ю. Кишакевич