Історія справи

Постанова ВП ВС від 21.11.2018 року у справі №146/1091/17
Ухвала КЦС ВП від 03.07.2018 року у справі №146/1091/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 146/1091/17

Провадження № 14-457цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів Сала Т. Б., Панасюка О. С., Якименко М. М. у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про визначення розміру шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, в якій просила: визначити розмір моральної шкоди, завданої їй незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сумі 286 671 грн та розмір сплаченої нею за надання юридичної допомоги у сумі 32 тис. грн; надіслати на адресу місця роботи ОСОБА_3 (Комунальний заклад «Ямпільська центральна лікарня») та місця її проживання (Русавська сільська рада Ямпільського району Вінницької області) повідомлення про закриття ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2017 року кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у зв'язку з поданням 07 липня 2017 року прокурором у кримінальному провадженні постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні від 27 грудня 2012 року відносно ОСОБА_3 за частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України) у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 січня 2018 року у складі судді Пилипчука О. В. заяву задоволено.

Визначено розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сумі 286 671 грн та розмір сплаченої ОСОБА_3 за надання юридичної допомоги у сумі 32 тис. грн.

Вирішено надіслати на адресу місця роботи ОСОБА_3 (Комунальний заклад «Ямпільська центральна лікарня») та на адресу місця проживання заявника (Русавська сільська рада Ямпільського району Вінницької області) повідомлення про закриття ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2017 року кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у зв'язку з поданням 07 липня 2017 року прокурором постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні від 27 грудня 2012 року за частиною першою статті 367 КК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2018 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що подана заява підлягає розгляду в межах кримінального провадження, порушеного відносно ОСОБА_3

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до того, що апеляційний суд неповно з'ясував обставини справи, порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Крім того, заявник не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 3 жовтня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалюючи постанову про скасування ухвали суду першої інстанції та закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки подана заява підлягає розгляду в межах кримінального провадження, порушеного відносно ОСОБА_3Із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на таке.

Суди встановили, що 31 серпня 2010 року прокурор Ямпільського району Вінницької області виніс постанову про порушення кримінальної справи № 10260126 відносно головного бухгалтера Ямпільської центральної районної лікарні ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

30 листопада 2010 року Ямпільський районний суд Вінницької області прийняв постанову у справі № 4-54/2010 р., якою скасував постанову прокурора Ямпільського району про порушення кримінальної справи № 1026012, натомість 17 січня 2011 року Апеляційний суд Вінницької області скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні скарги на постанову про порушення кримінальної справи, а матеріали справи повернув прокурору для проведення досудового слідства.

7 лютого 2011 року слідчим прокуратури Ямпільського району Вінницької області відновлено досудове слідство у зазначеній кримінальній справі, а 9 лютого 2011 року притягнуто ОСОБА_3 як обвинувачену за частиною першою статті 367 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_3, працюючи головним бухгалтером Ямпільської центральної районної лікарні, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими обов'язками, упродовж 2007 - 2010 років неналежно виконувала свої службові обов'язки, унаслідок чого 425 працівникам бюджетної установи було недонараховано відпускних, що призвело до втрат їх фінансових ресурсів у сумі 51 тис. 637 грн 29 коп.

9 лютого 2011 року обрано ОСОБА_3 запобіжний захід - підписку про невиїзд.

26 грудня 2011 року Ямпільський районний суд Вінницької області направив справу прокурору Ямпільського району Вінницької області для проведення додаткового розслідування.

9 липня 2012 року прокурор Ямпільського району Вінницький області затвердив новий обвинувальний висновок у кримінальній справі № 10260126 та направив його для розгляду до суду першої інстанції.

30 серпня 2012 року Ямпільський районний суд Вінницької області цей обвинувальний акт повернув прокурору для проведення додаткового досудового слідства.

У подальшому у зв'язку зі зміною підслідності злочину, передбаченого статтею 367 КК України, та у зв'язку із набранням чинності Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року (далі - КПК України) зазначену кримінальну справу було передано для проведення досудового розслідування до Ямпільського РВ УМВС України у Вінницькій області.

27 грудня 2012 року старшим слідчим слідчого відділення Ямпільського РВ УМВС України у Вінницькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012010370000098 було внесено відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України та цього ж дня в порядку, визначеному частиною шостою статі 214 КПК України, прокурору Ямпільського району Вінницької області скеровано повідомлення про початок досудового розслідування.

27 травня 2013 року прокурором Прокуратури Ямпільського району Вінницької області в межах вищенаведеного кримінального провадження було затверджено обвинувальний акт.

27 вересня 2013 року Томашпільський районний суд Вінницької області за результатами попереднього судового засідання у справі № 146/1585/13-к повернув обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.

25 грудня 2013 р. прокурором Прокуратури Ямпільського району Вінницької області в межах вищенаведеного кримінального провадження було затверджено новий обвинувальний акт.

28 січня 2014 року Томашпільський районний суд Вінницької області за результатами попереднього судового засідання у справі № 146/59/14-к повторно повернув обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.

9 квітня 2014 року прокурором Прокуратури Ямпільського району Вінницької області в черговий раз було затверджено новий обвинувальний акт.

29 квітня 2014 року Томашпільський районний суд Вінницької області у справі № 146/618/14-к призначив підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12012010370000098 на підставі обвинувального акта, затвердженого 9 квітня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

14 жовтня 2014 р. Томашпільський районний суд Вінницької області призначив судову економічно-бухгалтерську експертизу.

7 липня 2017 року прокурором у кримінальному провадженні до суду було подано постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні № 1201201037000 0098 від 27 грудня 2012 року відносно ОСОБА_3 за частиною першою статті 367 КК України у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

11 липня 2017 року Томашпільський районний суд Вінницької області закрив кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за частиною першою статті 367 КК України. Зазначене судове рішення сторонами у справі в апеляційному та касаційному порядку оскаржено не було, у зв'язку із чим 18 липня 2017 року набрало законної сили.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно зі статтею 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Частиною другою статті 2 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР).

Частинами першою та другою статті 12 Законом № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону № 266/94-ВР).

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення), встановлено, що у разі винесення виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції, для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР ухвалу. Пункт 12 Положення містить вимоги щодо змісту такої ухвали.

У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції.

Питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено частиною першою статті 13 Закону № 266/94-ВР, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно із частиною першою статті 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, і цей порядок залишився поза увагою апеляційного суду.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є помилковим.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 400, 402-404, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2018 року скасувати, а справу направити до Вінницького апеляційного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв