Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/786/18 (П/9901/786/18)

Провадження № 11-1359заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т. М. від 05 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа Рада суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

21 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 в частині призначення кваліфікаційного оцінювання судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 залишив без руху.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 повернуто згідно з положеннями ч.1, 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачкою, визнано неповажними.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати незаконну, на її думку, ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржниця зазначила, що строк звернення до суду з цим позовом вона пропустила з поважних причин, оскільки про рішення ВККС від 20 жовтня 2017 № 106/зп-17 «Про призначення кваліфікаційного оцінювання судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3» їй стало відомо лише 11 вересня 2018 року під час ознайомлення її представника з матеріалами справи № 9901/665/18 (ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ВККС про визнання незаконним та скасування рішення від 30 травня 2018 року «Про невідповідність судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 займаній посаді»).

ВККС у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти вимог скаржниці та зазначила, що наведені в апеляційній скарзі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавства й не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки позивачка пропустила місячний строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, та надані на противагу їм аргументи ВККС, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 КАС УкраїниВерховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВККС. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС визначені у ст. 266 КАС України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

За приписами ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, серед іншого, професійна діяльність суддів.

Положеннями ст. 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також перелік документів, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня її подання постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, де зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

За приписами ст. 123 КАС Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Повертаючи ОСОБА_3 її позовну заяву, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що наведені в позові та в заяві від 17 жовтня 2018 року підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними, виходячи з таких обставин:

25 вересня 2018 року суд першої інстанції залишив позовну заяву ОСОБА_3 без руху на підставі ч. 1 ст. 123 КАС України. Цією ж ухвалою позивачці було надано десятиденний строк з дня отримання її копії для подання до суду доказів поважності причин пропуску строку.

На виконання вказаної ухвали 17 жовтня 2018 року ОСОБА_3 подала до суду заяву, зазначивши, що рішення ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 їй не направлялося та іншим чином про його існування Комісією не повідомлялося.

Проте, суд першої інстанції правильно не погодився з такою позицією позивачки, з огляду на таке.

20 жовтня 2017 року ВККС прийняла рішення № 106/зп-17 про призначення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, стосовно судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3

Вважаючи зазначене рішення ВККС протиправним, 21 вересня 2018 року (тобто майже через рік) ОСОБА_3 звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивачка зазначає, що оскільки вона в судовому порядку оскаржує рішення ВККС від 30 травня 2018 року «Про невідповідність судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 займаній посаді», їй стало відомо про оскаржуване рішення Комісії у цій справі лише 11 вересня 2018 року під час ознайомлення її представника з матеріалами справи № 9901/665/18.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає вірними висновки суду першої інстанції про безпідставність таких аргументів скаржниці, оскільки позивачка, проходячи кваліфікаційне оцінювання, була обізнаною про його порядок та підстави проведення і не була позбавлена можливості щодо оскарження рішення ВККС про призначення такого оцінювання.

ТакожВелика Палата Верховного Суду погоджується з твердженням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що посилання ОСОБА_3 на неотримання нею рішення ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 є необґрунтованим поясненням пропущення строку, оскільки ніяким чином не може підтвердити той факт, що позивачка, проходячи кваліфікаційне оцінювання, не знала про його призначення. Більш того, ВККС не має обов'язку повідомляти особисто суддю про рішення щодо кваліфікаційного оцінювання і надсилати його копію.

У жовтні 2017 року на офіційному веб-сайті ВККС було опубліковано вказане рішення, і таким чином Комісія повідомила усіх зацікавлених осіб про призначення кваліфікаційного оцінювання суддів, у тому числі ОСОБА_3

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду встановила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. Скаржниця не спростувала правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 241-243, 266, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич

В. С. Князєв О.Г. Яновська

Л.М.Лобойко