Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.12.2018 року у справі №826/27972/15
Постанова ВП ВС від 20.03.2019 року у справі №826/27972/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/27972/15

Провадження № 11-1441апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - уповноважена особа, Фонд, АТ «Златобанк», Банк відповідно) СлавкіноїМарини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року (суддя Федорчук А. Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (судді Василенко Я. М., Кузьменко В. В., Шурко О. І.) у справі № 826/27972/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті» (далі - ТОВ «Порше мобіліті») до уповноваженої особи СлавінськогоВалерія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фонд, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ТОВ «Порше мобіліті» звернулося до суду з позовом до уповноваженої особи, в якому просило:

- визнати незаконними дії відповідача щодо відхилення частини кредиторських вимог ТОВ «Порше мобіліті» до АТ «Златобанк» за кредитним договором від 19 серпня 2014 року № 50012377 на суму у розмірі 475 тис. 856 грн 71 коп.;

- визнати вимоги кредитора - ТОВ «Порше мобіліті» до АТ «Златобанк», які виникли на підставі кредитного договору від 19 серпня 2014 року № 50012377, у повному розмірі, а саме на суму у розмірі 1 млн 33 тис. 642 грн 78 коп.;

- зобов'язати уповноважену особу внести відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Златобанк» шляхом збільшення кредиторських вимог ТОВ «Порше мобіліті» до ПАТ «Златобанк» за кредитним договором від 19 серпня 2014 року № 50012377 на суму в розмірі 487 тис. 856 грн 71 коп.

На обґрунтування позову ТОВ «Порше мобіліті» зазначило, що між позивачем і АТ «Златобанк» укладено кредитний договір від 19 серпня 2014 року № 50012377, згідно з умовами якого товариство надало Банку строком на 60 місяців кредит на суму 543 тис. 501 грн 57 коп., що є еквівалентом 40 тис. 864 доларів 78 центів США, та додатковий кредит на суму 161 тис. 12 грн 45 коп., що є еквівалентом 12 тис. 106 доларів 20 центів США, з процентною ставкою 9,90 % на рік. У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку», із змінами, внесеними згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18 травня 2015 року № 100, Фонд з 20 травня 2015 року розпочав виплати коштів вкладникам АТ «Златобанк». 17 червня 2015 року позивач звернувся до уповноваженої особи із заявою про задоволення вимог кредитора на загальну суму 1 млн 33 тис. 642 грн 78 коп. Проте рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03 вересня 2015 року № 210/15 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ «Златобанк», серед яких акцептовані вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 19 серпня 2014 року № 50012377 складають лише 557 тис. 786 грн 07 коп. На думку позивача, відповідач протиправно не включив до реєстру акцептованих вимог кредиторів за кредитним договором від 19 серпня 2014 року № 50012377 вимоги товариства на суму 475 тис. 856 грн 71 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 27 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, адміністративний позов задовольнив.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, уповноважена особа в касаційній скарзі зазначила, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема положення частини першої статті 628 та частини першої статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктів 6 та 16 частини першої статті 2, частини другої статті 49 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), пункт 4.23 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2, а також норми частини першої статті 70, частини першої та другої статті 71, частини першої статті 86, пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник, зокрема, вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. На підставі викладеного уповноважена особа просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження в адміністративній справі.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 04 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 грудня 2018 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника, у зв'язку із чим просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що між позивачем і АТ «Златобанк» укладено кредитний договір від 19 серпня 2014 року № 50012377, згідно з умовами якого: сума кредиту складає 543 тис. 501 грн 57 коп., що є еквівалентом 40 тис. 864 доларів 78 центів США, строком на 60 місяців; сума додаткового кредиту - 161 тис. 12 грн 45 коп., що є еквівалентом 12 тис. 106 доларів 20 центів США, строком на 60 місяців; процентна ставка - 9,90 % (змінна ставка відповідно до пункту 2.3 Загальних умов кредитування); разова комісія за надання (розміщення) кредиту - 2,50 % суми кредиту; цільове призначення кредиту - на придбання автомобіля марки VW, модель T5GP Kasten, кузов № VW1ZZZ7HZEH093251, об'єм двигуна - 1968 куб. см, рік випуску - 2014; перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено в еквіваленті 10 тис. 216 доларів 20 центів США; ціна автомобіля відповідно до договору з дилером в еквіваленті - 51 тис. 80 доларів 98 центів США.

09 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» (далі - ТОВ «Автосоюз» і АТ «Златобанк» укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 09/07-14-3, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 2.1 якого: продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продавцю відповідно до умов цього договору автомобіль (далі за текстом - товар), модель, марка та комплектація якого вказані в специфікації (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору; дані про основні властивості товару, найменування виробника, адреси сервісних підприємств, що здійснюють технічне обслуговування і ремонт товару, рік виготовлення, час введення товару в обіг в Україні, гарантійні зобов'язання, правила і умови ефективного та безпечного використання товару, сертифікацію товару покупцеві повідомлені та він з ними погоджується, про що свідчить підписання ним цього договору; загальна ціна складає 516 тис. 898 грн 33 коп., ПДВ - 103 тис. 379 грн 67 коп., а загалом - 620 тис. 278 грн, що дорівнює на дату підписання цього договору 52 тис. 300 доларам США по курсу, який дорівнює середньому курсу продажу валюти на міжбанківському валютному ринку, відповідно до даних таких банків України: ПАТ «КІБ Креді Агріколь», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «УкрСиббанк», відображеному на офіційному сайті ТОВ «Порше Україна» за посиланням http://www.volkswagen.ua/.

19 серпня 2014 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору № 09/07-14-3, згідно із якою у зв'язку зі збільшенням відпускної ціни товару на день доставки товару на склад продавця, а саме зміною курсу обміну валют за безготівковими операціями, який дорівнює середньому курсу продажу валюти на міжбанківському валютному ринку, відповідно до даних таких банків України: ПАТ «КІБ Креді Агріколь», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «УкрСибанк», що відображений на офіційному сайті ТОВ «Порше Україна» за посиланням http://www.volkswagen.ua/, та керуючись пунктом 2.4. договору, сторони дійшли згоди змінити пункт 2.1 та підпункт 2.3.1 договору й викласти їх у наступній редакції: «2.1 Загальна ціна товару складає 566 тис. 147 грн 52 коп., крім того, ПДВ - 113 тис. 229 грн. 51 коп., а загалом - 679 тис. 377 грн. 03 коп., що дорівнює на дату підписання цього договору 51 тис. 80 доларам 98 центам США за курсом, який дорівнює середньому курсу продажу валюти на міжбанківському валютному ринку, відповідно до даних таких банків України: ПАТ «КІБ Креді Агріколь», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «УкрСиббанк», відображеному на офіційному сайті ТОВ «Порше Україна» за посиланням http://www.volkswagen.ua/; «2.3.1 Суму 135 тис. 875 грн 46 коп. покупець сплачує в якості першого внеску протягом 1 робочого дня з моменту підписання цього договору. Сторони домовились про те, що у разі зміни ціни товару, згідно з п. 2.4 цього договору, сума першого внеску змінюється, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору та підлягає сплаті покупцем».

21 серпня 2014 року між позивачем (заставодержатель) і АТ «Златобанк» (заставодавець) укладено договір застави транспортного засобу № 50012377, згідно з пунктом 1.1 якого заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань заставляє майно (далі за текстом - «Предмет застави»), а саме автомобіль з такими характеристиками: марка, модель: VOLKSWAGEN TRANSPORTER; номер кузова VW1ZZZ7HZEH093251, об'єм двигуна - 1968 куб. см; номерний знак АА6931ОІ; рік випуску - 2014; колір - білий. 3а домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 679 тис. 377 грн 03 коп. Заставодавець свідчить, що предмет застави до цього часу не є предметом застави за іншими зобов'язаннями, є вільним від боргів, не переданий в оренду, жодним способом не відчужений, у спорі, під арештом та забороною не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не переданий, судового спору щодо нього, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає. Заставодавець також свідчить, що стосовно предмета застави не була оформлена довіреність іншій особі щодо володіння, користування з правом відчуження. Предмет застави є власністю заставодавця на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 09 липня 2014 року № 09/07-14-3 та додаткової угоди від 19 серпня 2014 року № 1, укладених заставодавцем з ТОВ «Автосоюз», та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 247664, виданого 21 серпня 2014 року Центром ДАІ 8008. Заставодавець повідомляє про відсутність жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких заставодавець отримав право власності на предмет застави. Право власності на заставлене майно, яке є предметом застави за цим договором, залишається у заставодавця.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 13 лютого 2015 року прийнято рішення № 30 про запровадження з 14 лютого 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк». Тимчасова адміністрація запроваджена строком до 13 травня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 відкликано банківську ліцензію АТ «Златобанк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 травня 2015 року № 99 розпочато процедуру ліквідації АТ «Златобанк». Наказом від 13 травня 2015 року № 156 призначено СлавінськогоВ.І. уповноваженою особою на ліквідацію АТ «Златобанк» строком на 1 рік з 13 травня 2015 року до 12 травня 2016 року включно.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», із змінами, внесеними згідно із рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18 травня 2015 року № 100, Фонд з 20 травня 2015 року розпочав виплати коштів вкладникам АТ «Златобанк».

У газеті «Голос України» від 19 травня 2015 року № 86 (6090) опубліковано повідомлення про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Златобанк».

Відповідна інформація про необхідність звернення до АТ «Ощадбанк» для отримання коштів за вкладами з 20 травня по 01 липня 2015 року розміщена на веб-сайті Фонду.

17 червня 2015 року позивач подав до уповноваженої особи заяву про задоволення вимог кредитора з додатками.

Уповноважена особа листом від 08 липня 2015 року № 2008 повідомила позивача про те, що заявлена ТОВ «Порше Мобіліті» сума вимог значно перевищує вказані суми та становить 974 тис. 458 грн 75 коп. за основними та додатковими кредитами і 59 тис. 184 грн 03 коп. по сплаті щомісячних платежів. Для прийняття рішення щодо суми заборгованості запропоновано терміново надати: розрахунок суми заборгованості та вказати курс, який використовувався в розрахунку; довідку, належним чином оформлену, від розрахункового банку з вказаним курсом доларів США, що використовувався для обчислення.

Листом від 14 липня 2015 року позивач надіслав на адресу уповноваженої особи детальний розрахунок заборгованості АТ «Златобанк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03 вересня 2015 року № 210/15 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ «Златобанк», серед яких акцептовані вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 19 серпня 2014 року № 50012377 складають 557 тис. 786 грн 07 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Обставини справи її учасники під сумнів не ставлять.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з вказаним позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи, направленим на включення кредиторських вимог ТОВ «Порше Мобіліті» до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Златобанк» згідно з кредитним договором від 19 серпня 2014 року № 50012377 та договором застави транспортного засобу від 21 серпня 2014 року.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

На підставі частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 4 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені ТОВ «Порше Мобіліті»вимоги випливають із зобов'язань Банку за укладеними між ними договорами, уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГПК України) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому помилковими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 (провадження № 11-151апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16 (провадження № 11-441апп18) та від 30 травня 2018 року у справі № 826/5668/16 (провадження № 11-161апп18).

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О.Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л.І. Рогач

В. В. Британчук І.В. Саприкіна

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

В. С. Князєв В.Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О.Г. Яновська

Н.П.Лященко