Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2018 року у справі №755/9555/18
Постанова ВП ВС від 16.01.2019 року у справі №755/9555/18

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 755/9555/18

Провадження № 14-536 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - ГудимиД.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Пукшин Крістіни Вікторівни (далі також - державний реєстратор), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Перший інвестиційний клуб», Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_5 (далі також - третя особа), про скасування рішення

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року, постановлену суддею Гончеруком В. П., і постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі ПікульА.А., ГаращенкаД.Р., НевідомоїТ.О.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_3 (представник - адвокат ОСОБА_9);

- відповідачі: Державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» ПукшинК.В., ТзОВ «Перший інвестиційний клуб», Комунальне підприємство Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант»;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора від 18 травня 2018 року про реєстрацію права власності ТзОВ «Перший інвестиційний клуб» на квартиру (далі - оскаржуване рішення) загальною площею 45,4 кв. м, житловою площею 30,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира).

2. Мотивував позов такими обставинами:

2.1. 1 листопада 2007 року третя особа та позивач (далі разом - солідарні боржники) уклали із Закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк» договір про іпотечний кредит № 3.07111787 (далі - кредитний договір).

2.2. Того ж дня для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позивач уклав іпотечний договір № 3.07111787 (далі - договір іпотеки) із Закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк», якому передав в іпотеку квартиру.

2.3. 18 травня 2018 року державний реєстратор прийняв оскаржуване рішення, вказавши підставами виникнення у ТзОВ «Перший інвестиційний клуб» права власності на квартиру: договір про відступлення (купівлі-продажу вимоги) № 98 К від 12 березня 2018 року, видавник: Публічне акціонерне товариство «Платинум банк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0405338344368 від 19 березня 2018 року; вимога від 16 березня 2018 року, видавник: ТзОВ «Перший інвестиційний клуб»; договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 98 і від 12 березня 2018 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ЛісіцинаЯ.Б.

2.4. Державний реєстратор проігнорував відсутність повідомлення солідарних боржників про вимогу нового кредитора, а також те, що ТзОВ «Перший інвестиційний клуб» не надало державному реєстратору жодного документа на підтвердження боргу за кредитним договором (розрахунків заборгованості чи документа щодо її безспірності).

2.5. Основне зобов'язання за кредитним договором станом на травень 2017 року було припинене.

2.6. Квартира відповідає критеріям, встановленим Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 26 червня 2018 року Дніпровський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження.

4. Мотивував тим, що у цій справі мають досліджуватися виключно владні управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, вчинені державним реєстратором як суб'єктом владних повноважень. А тому спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції також застосував висновки Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 826/6071/16.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 11 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив постанову, якою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

6. Мотивував ухвалу тим, що відповідно до змісту позовної заяви предметом спору є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру, а підставою позову - прийняття державним реєстратором рішення про вчинення реєстраційної дії з порушенням чинного законодавства України. Апеляційний суд вважав, що у цій справі позивач не заявляв вимог щодо майнових прав на квартиру, а тому вимоги щодо реєстрації майнових прав не є похідними від спору щодо цих прав.

7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок районного суду про те, що спір не належить до юрисдикції загальних судів і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, з огляду на що відсутні підстави для відкриття провадження у справі, відповідає її обставинам, а також приписам норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 14 вересня 2018 року позивач подав касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розглядуз огляду на порушення судами норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 7 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Ухвалу мотивував тим, що позивач оскаржує ухвали суду першої й апеляційної інстанцій з підстав порушення судами правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Позивач мотивує касаційну скаргу тим, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Звертає увагу на висновки Верховного Суду України, сформульовані у постанові від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, а також ВеликоїПалати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17, від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16 та від 15 травня 2018 року у справі № 686/22036/15-ц. Відповідно до цих висновків спори, що стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають з договірних відносин, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Позиція інших учасників справи

12. Інші учасники спору відзиви на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

13. Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС) України у частині першій статті 2 визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

14. Згідно з пунктами 1-2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, тобто, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

15. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

16. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

17. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цього спору, вказавши, що заявлені вимоги стосуються правомірності вчинення державним реєстратором реєстраційних дій стосовно майнових прав на квартиру.

18. ВеликаПалата Верховного Суду з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується.

19. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких конкретна справа має розглядатися за правилами певного виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, а також предмет спору, визначений відповідно до характеру цих відносин. Крім того, окремим критерієм розмежування судової юрисдикції є пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому повинна розглядатися визначена категорія справ.

20. Публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (див., наприклад, висновок ВеликоїПалати Верховного Суду, сформульований у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

21. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого права чи інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення такого права чи інтересу.

22. Позивач у позові, апеляційній і касаційній скаргах вказував, що спірні правовідносини виникли через протиправне припинення права власності на квартиру згідно з іпотечним застереженням у договорі іпотеки. На думку позивача, були відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на квартиру, оскільки третя особа повернула кредитні кошти, а тому у зв'язку з припиненням основного зобов'язання припиненим було і додаткове за договором іпотеки.

23. Заявивши вимогу про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення, позивач намагається захистити своє право власності на квартиру від його порушення іншою особою - ТзОВ «Перший інвестиційний клуб», - за якою таке право було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення.

24. Отже, спірні правовідносини мають приватноправовий характер і виникли між позивачем і ТзОВ «Перший інвестиційний клуб» щодо права власності на квартиру. Вказане суди попередніх інстанцій не врахували.

25. Спір про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

26. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, що була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на квартиру з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляється, окрім вимоги про скасування оскаржуваного рішення, також вимога про визнання недійсним правочину, на виконання умов якого було прийняте оскаржуване рішення.

27. Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача та з належністю виконання договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір згідно з предметним і суб'єктним критеріями має вирішуватися за правилами цивільного судочинства (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16 і від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16).

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

28. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406).

29. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

30. Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

31. Зважаючи на надану оцінку аргументів позивача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Тому ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року слід скасувати, а справу направити для продовження розглядудо суду першої інстанції.

32. Під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).

(2.2) Щодо судових витрат

33. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, мають бути розподілені за результатами розгляду справи.

Керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою статті 406, пунктом 2 частини першої статті 409, частиною шостою статті 411, статтями 416-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

2. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвО.С.Ткачук Л.М.ЛобойкоВ.Ю.Уркевич О.Г.ЯновськаПовний текст постанови підписаний 28 січня 2019 року.