Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № П/9901/658/18

Провадження № 11-1175заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Бучик А. Ю. від 21 серпня 2018 року у справі за його позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Києві

(далі - ТУ ДСА у м. Києві) про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до ВРУ, ВРП та ТУ ДСА у м. Києві у якому просив:

- визнати протиправним повернення ВРУ до ВРП подання про звільнення судді ОСОБА_3. для прийняття відповідного рішення;

- визнати рішення ВРП від 22 серпня 2017 року № 2505/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим (за дії, вчинені на посаді судді Васильківського міського суду Київської області) на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України» протиправним та скасувати його;

- скасувати наказ ТУ ДСА у м. Києві від 15 вересня 2017 року № 79/к «Про відрахування зі штату суду ОСОБА_3.» та зобов'язати поновити ОСОБА_3 на посаді судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим;

- зобов'язати ВРП розглянути заяву судді ОСОБА_3. від 16 грудня 2016 року про відставку.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 залишив без руху та встановив десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 серпня 2018 року повернув позовну заяву ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позивач у повному обсязі не виконав вимоги, наведені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а саме: в частині надання підтверджуючих доказів щодо поважності причин пропущеного строку звернення до суду. Наведені у заяві підстави для поновлення пропущеного строку суд визнав неповажними.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати незаконну, на його думку, ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.

На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши неповажними причини пропуску місячного строку звернення до суду, чим обмежив його право на доступ до правосуддя.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи відповідачів, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАСУкраїни адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами .

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів(ч. 3 ст. 122 КАС України).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, професійна діяльність суддів є публічною службою.

Згідно із ч. 1 ст. 123 цього Кодексу передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За частиною 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Оскільки, як зазначив суд першої інстанції, цей спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, до спірних відносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до адміністративного суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 16 вересня 2004 року №1090/2004 ОСОБА_3 призначено строком на п'ять років у місцевий загальний суд на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Постановою ВРУ від 15 квітня 2012 року № 2135-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_3 обрано безстроково на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області, а постановою ВРУ від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI «Про обрання суддів» його обрано на посаду судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим.

Вища рада юстиції 26 листопада 2013 року прийняла рішення, а 02 грудня 2013 року внесла подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим за порушення присяги (за дії, вчинені ним на посаді судді Васильківського міськрайонного суду Київської області).

У зв'язку із набранням 30 вересня 2016 року чинності Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VІІІ), а 05 січня 2017 року Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) ВРУ Постанову щодо звільнення позивача із займаної посади не прийняла і передала подання Вищої ради юстиції до ВРП для ухвалення відповідного рішення.

22 серпня 2017 року ВРП прийняла рішення № 2505/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим за порушення присяги (за дії, вчинені ним на посаді судді Васильківського міськрайонного суду Київської області) на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України».

25 червня 2018 року, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ВРП, ОСОБА_3 звернувся з позовом до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду на захист порушених, на його думку, прав та інтересів. При цьому позивач ніяким чином не оспорював той факт, що йому було відомо про прийняття ВРП спірного рішення від 22 серпня 2017 року, лише зазначив, що про результат такого розгляду він дізнався 25 травня 2018 року при отриманні трудової книжки в Апеляційному суді Київської області, а ВРП, в свою чергу, не здійснила ніяких дій для повідомлення позивача про звільнення з посади судді.

Оскільки ОСОБА_3 звернувся до суду з пропуском процесуального строку, визначеного КАС України для такої категорії справ, а заяву про поновлення цього строку ним подано не було, Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду ухвалою від 02 липня 2018 року позов залишив без руху для виправлення недоліків, зокрема, зазначив необхідність подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку із обґрунтуванням поважності цьому причин, і відповідно надання вказаним обставинам підтверджуючих доказів.

На виконання ухвали суду позивач подав уточнену позовну заяву та заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду з позовом, при чому послався на ті самі обставини, які були зазначені ним в позовній заяві.

За правовою позицією ОСОБА_3 строк звернення до суду з цим позовом слід відраховувати з того часу, коли він отримав трудову книжку, і нібито, саме з цього часу дізнався про своє звільнення.

Однак, Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду не прийняв таку позицію позивача, визнав неповажними причини пропуску ним процесуального строку для звернення до суду з цим позовом, і як наслідок, повернув ОСОБА_3 позовну заяву.

ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з процесуальним рішенням суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 34 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом. Резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному

веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ВРУ та ТУ ДСА у м. Києві не зобов'язані здійснювати повідомлення осіб, питання щодо яких має розглядатися ВРП про прийняття нею рішень за результатами розгляду дисциплінарних справ, а повний текст оскаржуваного рішення від 22 серпня 2017 року ВРП оприлюднила на офіційному веб-сайті 29 серпня 2017 року, і таким чином виконала свій обов'язок щодо повідомлення позивача про прийняте рішення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом 25 червня 2018 року (через 10 місяців після оприлюднення повного тексту рішення ВРП), про що свідчить відтиск штампа на конверті, тобто із значним пропуском місячного строку, установленим КАС України на звернення до суду із відповідним позовом.

На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «ОлександрШевченко проти України» зазначено: (…) заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».

Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду встановила, що ОСОБА_3 не надав суду першої інстанції доказів того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту.

З огляду на зазначене вище, ВеликаПалата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і, відповідно скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року, оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_3 не було наведено об'єктивних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів ним не зазначено, а судом не встановлено.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_3

Згідно з положеннями ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 242, 266, 315, 316, 311, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В.СаприкінаСудді: Н.О.Антонюк С.В.Бакуліна В.В.Британчук Д.А.Гудима О.С.Золотніков О.Р.Кібенко Л.М.Лобойко Н.П.Лященко О.Б.Прокопенко Л.І.Рогач О.М.Ситнік О.С.Ткачук В.Ю.Уркевич О.Г.Яновська