Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 822/1360/18

Провадження № 11-1239апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком Симонів» (ТОВ «Лендком Симонів») на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (суддя Лобань Г. В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року (у складі колегії суддів Граб Л. С., Гонтарука В. М. Білої Л. М.) у справі за позовом ТОВ «Лендком Симонів» до Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Білогірська РДА), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Колос-Агро»

(далі - ТОВ «АПК Колос-Агро»), про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ТОВ «Лендком Симонів» звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Білогірської РДА, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області Полов'юк Г. І. (далі - державний реєстратор), а саме:

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2016 року № 28795797, прийняте на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 21 серпня 2014 року між Лукащуком М. О. та ТОВ «АПК Колос-Агро»;

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 березня 2016 року №28729323, прийняте на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 21 серпня 2014 року між Кальчун М. Г. та ТОВ «АПК Колос-Агро»;

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 березня 2016 року № 28741488, прийняте на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 21 серпня 2014 року між Матвійчуком О. М. та ТОВ «АПК Колос-Агро».

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 16 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, закрив провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Не погодившись із такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2018 року ТОВ «Лендком Симонів» звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного судувід 16 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 жовтня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Лендком Симонів» та фізичною особою Лукащуком М. І. 26 вересня 2012 року строком на 10 років укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822184500:06:011:0252) загальною площею 1,2608 га, що розташована на території Мякотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Цей договір зареєстровано в Управлінні Держзкомзему в Ізяславському районі Хмельницької області 24 жовтня 2012 року за № 682210004005132 та достроково розірвано не було.

10 жовтня 2012 року позивачем було укладено ще два договори оренди земельних ділянок строком на 10 років, а саме: з фізичною особою Кальчун М. Г. щодо землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822184500:06:018:0769) загальною площею 2,2686 га та з фізичною особою Матвійчук О. М. щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822184500:06:011:0204) загальною площею 0,7737 га, які розташовані на території Мякотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Зазначені договори зареєстровано в Управлінні Держзкомзему в Ізяславському районі Хмельницької області 29 жовтня 2012 року за № 682210004005306 та № 682210004005160 відповідно і достроково розірвано не було.

Згідно даних інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що державним реєстратором прийняті рішення про державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок за іншим суб'єктом господарювання (ТОВ «АПК Колос-Агро»), а саме:

- рішення № 28795797 від 17 березня 2016 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:011:0252;

- рішення № 28729323 від 15 березня 2016 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0769;

- рішення № 28741488 від 15 березня 2016 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:011:0204.

Вважаючи рішення державного реєстратора з подвійної реєстрації договорів оренди земельних ділянок протиправними і такими, що прийняті з порушенням вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Земельного кодексу України, позивач просить їх скасувати, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції й аргументи, наведені у відзиві, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС Україниадміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин оскільки відповідач, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин з позивачем.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним владних управлінських функцій, які він повинен здійснювати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, що виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

У цій справі позивач, оскаржуючи рішення державного реєстратора, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю в нього права оренди земельних ділянок і відсутністю такого права в іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення державного реєстратора, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо цієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Саме така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів, у зв'язку з чим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оскарження рішення про державну реєстрацію права користування спірною земельною ділянкою за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право оренди щодо тієї ж самої земельної ділянки.

Скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій за договорами оренди землі, обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

З огляду на суб'єктний склад сторін спору він може вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від того, чи буде залучатися до участі у справі орендодавець (фізична особа), як відповідач, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Беручи до уваги наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо закриття провадження у цій справі, оскільки це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАСУкраїни (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові

рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком Симонів» залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. СаприкінаСудді: Н. О. Антонюк С. В. Бакуліна В. В. Британчук Д. А. Гудима В. І. Данішевська О. С. Золотніков О. Р. Кібенко Л. М. Лобойко Н. П. Лященко О. Б. Прокопенко Л. І. Рогач О. М. Ситнік В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська