Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 820/1791/16

Провадження № 11-1338апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотніков О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М. Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Насінневе» (далі - ПрАТ «Насінневе») до Харківського міського управління юстиції, державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Юдіної О.М. (далі - Державний реєстратор), Харківської міської ради в особі Департаменту державної реєстрації, третя особа - ОСОБА_4, про визнання дій протиправними та скасування рішення

за касаційною скаргою ПрАТ «Насінневе» на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року(судді Кононенко З. О., Калитка О. М., Бондар В.О.),

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ПрАТ «Насінневе» звернулося до суду з позовом у якому з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправними дії Державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 березня 2016 року та проведення на його підставі державної реєстрації припинення речових прав ПрАТ «Насінневе» за договором оренди землі від 22 липня 2005 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 березня 2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ «Насінневе» вважає дії Державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28943103 від 25 березня 2016 року незаконними й такими, що порушують права, свободи та інтереси позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Насінневе».

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 8 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у цій справі закрив, оскільки спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

У ході розгляду справи суди встановили таке.

22 липня 2005 року між Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області (далі - Кегичівська РДА) та Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Насінневе» (перейменовано без проведення реорганізації у Приватне акціонерне товариство «Насіннєве») укладено договір оренди землі, об'єктом оренди за яким є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 166,8026 га, розташована на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області. Строк дії договору складає 5 років (п. 8 договору).

Указаний договір та речові права за ним зареєстровані у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29 липня 2005 року № 040569600002.

24 грудня 2010 року між Кегичівською РДА, на підставі її розпорядження від 29 квітня 2010 року № 134, та ВАТ «Насінневе» укладено угоду про внесення змін до зазначеного вище договору оренди землі, якою, зокрема, продовжено строк дії договору на 10 років.

Відповідно до пункту 3 цього розпорядження Кегичівської РДА голові правління ВАТ «Насінневе» необхідно провести державну реєстрацію додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельних ділянок.

11 червня 2013 року земельній ділянці, яка є об'єктом оренди за договором, присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 та внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом із цього кадастру від 11 червня 2013 року.

18 лютого 2016 року право оренди за договором оренди землі з урахуванням змін, внесених до нього угодою від 24 грудня 2010 року, відповідно до вимог Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), що підтверджується інформаційною довідкою із цього реєстру від 22 лютого 2016 року.

25 березня 2016 року Державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28943103, на підставі якого проведено державну реєстрацію припинення права оренди ПрАТ «Насінневе» земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 166,8026 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Крім того, 15 квітня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого передано ОСОБА_4 земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 166,8026 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Цей договір оренди землі від 15 квітня 2016 року укладено строком на 21 рік.

18 квітня 2016 року на підставі вищезазначеного договору приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Фесенко О.Ю. зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 166,8026 га з кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_4 та внесено відповідні відомості до Державного реєстру прав.

Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, ПрАТ «Насінневе» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи це тим, що спірні правовідносини не мають цивільно-правового характеру і їх належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргоюПрАТ «Насінневе».

20 листопада 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення Державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідач зареєстрував аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС (уредакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваного судового рішення) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС у відповідній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди та відсутністю такого права у ОСОБА_4 і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі прав.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав. Участь Державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постановах від 4 вересня та 28 листопада 2018 року ( № 823/2042/16, 823/1508/16 відповідно),за яким спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі прав є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи характер спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій - без змін.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Насінневе» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. БакулінаН.П. Лященко В.В. БританчукЛ.І. Рогач Д.А. ГудимаІ.В. Саприкіна В.І. ДанішевськаО.М. Ситнік О.С. Золотніков О.Р. КібенкоВ.Ю. Уркевич О.Г. Яновська