Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 815/3863/17 (К/9901/58832/18)

Провадження № 11-1226апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Семенюк Г. В., судді: Потапчук В. О., Шляхтицький О. І.) від 10 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), про визнання дій протиправними та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 190,2 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 20741644, яким вносились зміни щодо власника об'єкту нерухомого майна загальною площею 190,2 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року позов задоволено частково: скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. від 02 червня 2017 року індексний номер 35511815 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

10 серпня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що заявлений позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_6 та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у відзивах на касаційну скаргу просять у її задоволенні відмовити, оскільки Одеський апеляційний адміністративний суд прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором від 15 березня 2013 року № 17559-99, між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір іпотеки від 15 березня 2013 року № 253, за яким іпотекодавець передав в іпотеку банку окремо розташовану будівлю пансіонату сімейного відпочинку, що складається з будівлі літ. «Б9», загальною площею 190,2 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1.

Водночас судом установлено, що відповідно до заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 березня 2015 року у справі № 520/17675/14-ц з ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 1562993,58 грн за договорами позики від 22 грудня 2011 року та 18 квітня 2014 року.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2015 року по справі № 520/17675/14-ц в якості забезпечення цього позову накладено арешт на нежилу будівлю літ. «Б9» площею 190,2 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1, а саме: заборонено забезпечувати за його рахунок зобов'язання, передавати в оренду, передавати у вигляді внеску до статутного капіталу та вчиняти будь-які інші правочини, здійснювати реєстрацію фізичних осіб за адресою нерухомого майна.

Згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, державним реєстратором Шушулковим М. Д. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19036999 від 02 лютого 2015 року, згідно з яким накладено арешт на вказану нежилу будівлю на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 26 січня 2015 року по справі № 520/17675/14-ц.

14 квітня 2017 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки № UA-ЕА-2017-03-28-000202-b-42-2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору, первісний іпотекодержатель відступає права за договором іпотеки від 15 березня 2013 року № 253 з усіма наступними змінами та доповненнями.

18 квітня 2017 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» направило ОСОБА_5 повідомлення № 1804/9, що ПАТ «Банк «Київська Русь» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а також вимогу № 804/4 щодо дострокового погашення заборгованості, в якій вказано, що у разі невиконання вимог товариство буде вимушено звернути стягнення на заставне майно.

02 червня 2017 року державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35511815, згідно з яким зареєстровано право приватної власності за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на будівлю пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 190,2 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2017 року у справі № 520/9351/17, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року, звільнено з під арештів нежитлову будівлю літ. «Б9» площею 190,2 кв. м по АДРЕСА_1, накладених ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2015 року у справі № 520/17675/14-ц.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2017 року № 1832 приватним нотаріусом Лутченко А. А. прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_6 на зазначену вище будівлю.

Вважаючи рішення державного реєстратора від 02 червня 2017 року про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» протиправним, ОСОБА_3 звернулася до суду із цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, й аргументи, наведені у відзивах, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду з позовом).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, вимоги ОСОБА_3 ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, у зв'язку з невиконанням реєстратором обов'язку щодо перевірки наявності арешту на спірну будівлю. Крім того, позивачка посилається на порушення її прав як кредитора ОСОБА_5, оскільки після прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вона втратила можливість примусового продажу будівлі через прилюдні торги.

Однак, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора є похідними при вирішенні судом питання щодо належного чи неналежного виконання сторонами умов договору іпотеки та правомірності набуття зазначеними особами права власності на спірне нерухоме майно.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання чи невиконання сторонами договору умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Крім того, на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, на думку позивачки, прийнято внаслідок допущення державним реєстратором протиправних дій, у третіх осіб виникло речове право, правомірність набуття якого також оспорюється позивачкою.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що скасування рішення державного реєстратора з проведення реєстраційних дій обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення та належності виконання цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов'язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 рокуу справі № 821/592/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, у цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду з позовом) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частинами 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Ураховуючи суб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, а саме договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/7173/16, від 20 вересня 2018 року у справі № 822/3024/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 826/11120/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 826/26802/15.

З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі і її розгляд в порядку цивільного судочинства є обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська